Фото: Reuters
Протистояння на південному сході України триває
Іноземні видання продовжують стежити за ситуацією в Україні.
Український клин - Gazeta Wyborcza
Україна нагадує клин, вбитий у зону, що перебуває під контролем Москви: територію Росії, Білорусі, Придністров'я і Криму. Це три тисячі кілометрів кордону. До цього додається морський кордон, що опинився практично відкритим після анексії Криму, пише польське видання.
Для порівняння: довжина кордону з державами, що входять в НАТО (Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), становить 1,2 тисяч кілометрів. На відміну від кордонів з членами ЄС у прикордонній зоні Росії та її сателітів немає природних перешкод: це степи, ліси і поля, зазначає видання.
Близькосхідний сценарій для України - Krytyka Polityczna
Незалежно від того, як довго проіснують нові утворення в Україні та на Близькому Сході, 2014 рік має шанси увійти в історію нарівні з 1991, коли після розпаду СРСР на сході Європи і в Середній Азії склалася сучасна конфігурація національних держав. За останні 25 років у цих регіонах світу ще не бувало настільки масштабних спроб змінити політичну карту. І якщо зіставити ці спроби, то крім очевидних відмінностей, в них можна виявити дивно багато схожих рис, пише польське видання.
Ісламський халіфат і сепаратистські республіки так званої Новоросії виникли в першу чергу через фрустрацію, викликану розташуванням державних кордонів, що розділяють культурно близькі регіони Близького Сходу та Європи. Якщо межа між Сирією та Іраком, про ліквідацію якої оголосили ісламісти, виникла в результаті колоніальної Угоди Сайкса-Піко, то кордон між Україною і Росією можна назвати, скоріше, анти-або постколоніальним. Проте боротьба за його ліквідацію оголює ті ж самі механізми, які (в зовсім іншому контексті) підживлюють наступ Ісламського халіфату. У першу чергу - це фундаменталістські мрії про світове панування, зазначає видання.
Китай забере собі Сибір? - Big Think
Москва недавно відновила тріумфальну імператорську арку в Благовєщенську, що розташована на далекосхідному кордоні Росії, заявивши при цьому: «Земля за течією Амура була і завжди буде російською». Але право власності на всі ці землі Росія отримала всього 150 років тому. А численні висотки в китайському місті Хейхе, що бурхливо розвивається, розташованому на південному березі Амура якраз навпроти Благовещенська, піддають сумніву частину старого царського гасла зі словами «завжди буде», пише американське видання.
Сибір, яка є азіатською частиною Росії на схід від Уральських гір, просто неосяжний. Він займає приблизно три чверті російської суші, а по території дорівнює США та Індії разом узятим. Але подібно до кохання, кордон реальний лише в тому випадку, якщо в нього вірять обидві сторони. А по різні боки російсько-китайського кордону ця віра коливається, зазначає видання.
Китайський вектор Путіна - Geopolitika
Китайська тема все активніше обговорюється в російському інформаційно-політичному просторі. У Москві лунають думки про те, що об'єднання зусиль з Пекіном допоможе Росії витіснити США з домінуючих позицій у світі. Однак скептики стверджують, що більшу небезпеку для РФ несе не Захід, а як раз Китай. Поки пріоритетний погляд Росії на східного сусіда лише посилюється. Це обумовлено і поглибленням російсько-західної конфронтації через Україну. Хоча тиск, що чиниться на Москву, важко назвати тотальним, США і Західна Європа вважають, що Кремль має отримати відповідь на свої дії. Передусім - у вигляді економічних санкцій, пише литовське видання.
У цьому випадку Росії не залишається нічого іншого, крім як змінити свій європейський економічний вектор, і тут спрацьовує насамперед китайський фактор. Важливою подією у цьому контексті стала підписана в Шанхаї угода про постачання в Китай російського газу. Москва обставила її як геополітичну та економічну перемогу, але її реальна економічна вигода не зрозуміла. Експерти зазначають, що сумарні інвестиції в інфраструктуру та інші речі можуть призвести до збитків «Газпрому» в розмірі 14 мільярдів доларів, зазначає видання.
А якби Путін купив Крим? - Quartz
Що, якби президент США Барак Обама під час своєї знаменитої довгої бесіди з президентом РФ Володимиром Путіним до ескалації подій сказав:
«Ми з повагою ставимося до законних інтересів безпеки Росії в Криму, а також до її етнічних і культурних зв'язків з більшістю кримського народу, чиї інтереси не збігаються з інтересами західних українців. Водночас в України теж є законна зацікавленість у захисті свого суверенітету, і ми, США, хочемо забезпечити дотримання норм міжнародного права, щоб більш сильні країни не перекроювали в односторонньому порядку кордони. Тому ми пропонуємо Росії «купити» Крим за 100 мільярдів доларів з розстрочкою виплати на 10 років. Ми переконаємо керівництво України погодитися на дану пропозицію і добровільно поступитися Кримом Росії», пише американське видання.
Прийняв би Володимир Путін цю фінансову пропозицію? Звичайно.
По-перше, 10 мільярдів доларів на рік для нього і для Росії - це копійки. По-друге, він би уникнув перетворення Росії і самого себе в знедолених на світовій арені - адже це може мати досить невизначені політичні та економічні наслідки. По-третє, він зумів би швидко запобігти падінню рубля і російського ринку цінних паперів. По-четверте, він зумів би стримати масштабний відтік капіталу з країни, який до того часу вже відбувався, склавши більш ніж 50 мільярдів доларів, не кажучи вже про довгостроковий негативний вплив на нестійку російську економіку. По-п'яте, він би знав, що поверне більшу частину цих грошей за рахунок експорту природного газу в Україну, зазначає видання.
За матеріалами иноСМИ.ru