Конституційні зміни в Україні завжди несли на собі відбиток політичної кон'юнктури і виписувалися під основних на той момент гравців. Не стала винятком і нинішня міні-політреформа, пише Артем Горячкін у №27 журналу Корреспондент від 11 липня 2014 року.
Після повалення президента Віктора Януковича передбачалося кардинальне оновлення держави, влади, а разом з цим і Основного закону, що закріплює правовий фундамент нової України. Але на практиці виявилося, що під оновленням ключові учасники політпроцесу розуміють косметичні зміни і черговий перерозподіл повноважень між собою.
Перші начерки нової Конституції спробував зробити навесні Кабінет Міністрів спільно з депутатською комісією, коли ще не було остаточної впевненості в тому, хто очолить країну після президентських виборів. Природно, законопроект, що потрапив у підсумку в пресу, передбачав посилення повноважень Верховної Ради та уряду. В.о. президента Олександр Турчинов втручатися не став.
Після обрання Петра Порошенка правом ініціювати і внести зміни до Конституції негласно поступилися йому, тим більше що це було частиною його передвиборної програми. Документ, який вийшов з Адміністрації Президента, зрозуміло, перерозподіляв повноваження вже на користь глави держави. Принаймні наскільки це можливо в умовах парламентсько-президентської республіки.
Не маючи організаційних можливостей провести системні зміни, Президент постарався створити конституційну базу, щоб посилити фігуру народного депутата і послабити вплив партійного і фракційного керівництва на діяльність коаліції
Не маючи організаційних можливостей провести системні зміни, Президент постарався створити конституційну базу, щоб посилити фігуру народного депутата і послабити вплив партійного і фракційного керівництва на діяльність коаліції. А отже – уряду.
Приміром, нарешті пропонується виключити норму про так званий імперативний мандат. Практично вона не працювала, але дозволяла вигнати з Ради депутата, який залишив рідну фракцію. Ще більш незалежними парламентаріїв може зробити норма, за якою коаліцію формують депутати персонально, а не через фракції. Президентові така схема дає можливість працювати з депутатами безпосередньо, в обхід лідерів партій.
Не забув Порошенко і про себе. Крім того що посилена його роль у процедурі призначення і звільнення голів СБУ, Генпрокуратури, Служби зовнішньої розвідки, він пропонує віддати до його відання призначення голови Антимонопольного комітету, а також керівництва нацкомісій, які регулюють природні монополії, сфери зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінпослуг. Він також претендує на право призначати голову Державного бюро розслідувань, яке повинно займатися антикорупційною діяльністю у верхах.
«Революційними» можна назвати зміни в місцевому самоврядуванні. Головне нововведення – ліквідація облдержадміністрацій і постів губернаторів з передачею широких повноважень місцевим радам та їхнім виконавчим комітетам
«Революційними» можна назвати зміни в місцевому самоврядуванні. Головне нововведення – ліквідація облдержадміністрацій і постів губернаторів з передачею широких повноважень місцевим радам та їхнім виконавчим комітетам. За фактом це виглядає як своєрідний хабар місцевим елітам. Хоча і досить сумнівний, адже питання фінансування нових повноважень місцевих рад, як і раніше, залишається в компетенції центру.
Все це подається як обіцяна раніше децентралізація влади, але не варто думати, що регіони отримують вольницю. Наглядати за діяльністю рад та виконкомів будуть представники Президента, яких той призначатиме одноосібно. Зараз кандидатури губернаторів Президент повинен погоджувати з урядом.
Ці самі представники повинні скаржитися Президенту і в суд, якщо місцеві депутати порушать своїми рішеннями законодавство. Такі постанови можуть бути припинені, скасовані, а сама рада в певних випадках навіть розпущена. Замість закостенілої системи адміністрацій Україна отримує міцну президентську вертикаль.
Зміни виписані чітко під Президента, і, як писав раніше Корреспондент (№ 24 від 20 червня, стаття Три України], інші гравці поки що не бачать сенсу їх підтримувати. Власне, тому презентація законопроекту в Раді відбулася без зайвого пафосу, і навіть пропрезидентські фракції Батьківщина і Свобода заявили, що підготують свої зміни.
Проект поки що не має гарантованої підтримки, і Порошенко особисто агітує за нього депутатів. Після зустрічі Президента з низкою парламентаріїв 30 червня у внесеному ним законопроекті з'явилися дві непомітні правки. Депутати отримали додатковий контроль над головою Державного бюро розслідувань, якого призначає глава держави. Зате для представників Президента деталізували право зупиняти в судовому порядку будь-які рішення місцевих рад.
Президент демонструє готовність йти на поступки в питанні змісту, оскільки головною проблемою для нього є процедура прийняття
Під кого були внесені ці правки або ж це була технічна редактура тексту, поки що невідомо. Але очевидно, що таких змін до моменту голосування збереться чимало. І Президент демонструє готовність йти на поступки в питанні змісту, оскільки головною проблемою для нього є процедура прийняття.
За запропоновані поправки в Основний закон депутати мають голосувати двічі, на двох сесіях, тобто в нинішніх умовах – один раз до 2 вересня і один після (на наступній сесії). Якщо Рада пропустить поточну сесію, то наступну чергову доведеться чекати до лютого 2015 року.
Але якщо голосування відбудеться, тоді виникає колізія, пов'язана з ідеєю дострокових виборів. Президент називає орієнтовну дату виборів – 26 жовтня. Отже, розпустити Верховну Раду за законом слід у серпні, відразу після першого голосування за правки. Тоді виникає питання, однозначної відповіді на яке законодавство не дає: чи може Рада після розпуску повторно проголосувати за зміни.
Втім, події останніх місяців в Україні показують, що вихід може знайтися з будь-якої правової пастки, якщо серед основних політичних персонажів існує широкий і стійкий консенсус. Але у Президента недостатньо ресурсів, щоб його забезпечити.
За винятком вже згаданої дострокової виборчої кампанії. «Потрібний» закон про вибори народних депутатів і місця в прохідній або близькій до неї частині гіпотетичного виборчого списку президентської партії Солідарність може зробити парламентаріїв та їхніх політичних інвесторів більш лояльними і поступливими та забезпечити внесення змін у цьому році, вважають співрозмовники Корреспондента серед правознавців.
Але великої користі від проведеної таким чином конституційної реформи експерти не бачать, посилаючись на приклад чинної редакції Основного закону від 2004 року. Спочатку ідея парламентської республіки пропонувалася, щоб уникнути в майбутньому криз на кшталт помаранчевої революції, однак, прийнята похапцем, вона викликала низку великих і дрібних політичних конфліктів.
Виправленому вірити
Пропоновані зміни до Конституції посилюють роль депутатів Верховної Ради і місцевих рад, розширюють повноваження Президента і зміцнюють його владу на місцях
Скасування імперативного мандата
Депутати офіційно зможуть залишати фракцію, не побоюючись позбавлення мандата
Зниження ролі фракцій під час формування коаліції
Депутати зможуть записуватися в коаліцію безпосередньо, незважаючи на позицію партійного керівництва
Створення Державного бюро розслідувань
Антикорупційний орган, що створюється на вимогу ЄС
Перерозподіл кадрових повноважень на користь президента
Президент отримує більше прав у частині призначення та звільнення голів Державного бюро розслідувань, Генпрокуратури, Антимонопольного комітету, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, низки нацкомісій
Ліквідація ОДА та посад губернаторів
Скасовуються посади губернаторів, ліквідуються держадміністрації. Натомість вводяться посади представників президента, які призначаються ним без погоджень, з дуже широкими повноваженнями
Регламент Ради у вигляді закону
Прийняття головного внутрішнього документа Верховної Ради у вигляді закону виключить можливості маніпуляцій внутрішньопарламентськими процедурами в майбутньому
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 27 журналу Корреспондент від 11 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.