Зміна кадрового складу українського правосуддя фактично стартувала півроку тому. Корреспондент розібрався, як іде цей процес і що йому заважає, пише Дмитро Русин у №37 видання від 19 вересня 2014 року.
Верховна Рада прийняла закон про люстрацію, внесений до парламенту в серпні. У багатьох сферах очищення влади відбувалося фрагментарно, іноді стихійно і самостійно. Під маскою переслідування представників колишнього режиму часто тривали колишні інтриги або мав місце переділ сфер впливу.
Корреспондент став вивчати ситуацію в правосудді заздалегідь. Тим більше що 11 квітня був прийнятий закон про відновлення довіри до служителів Феміди. Так збіглося, що матеріал виходить практично напередодні наступного етапу з'їзду суддів, який відбудеться 25-26 вересня.
Єгор Соболєв: Біда була не в тому, що жорстокий [президент Віктор] Янукович «нагинав» бідних службовців, а в тому, що склалася взаємовигідна система корупції, яка продовжує жити і зараз
«Біда була не в тому, що жорстокий [президент Віктор] Янукович «нагинав» бідних службовців, а в тому, що склалася взаємовигідна система корупції, яка продовжує жити і зараз», – каже голова люстраційного комітету Єгор Соболєв, зазначаючи, що його структурі вдалося, не без застосування сили, змусити оновити керівництво деяких суб'єктів третьої гілки влади.
На зміну голові Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) Ігорю Темкіжеву, вихідцю з Донецька, прийшов херсонець Олександр Нечитайло. Подейкують, що він у дружніх стосунках з міністром юстиції Павлом Петренком.
Замість Віктора Татькова, якому приписують донецьке коріння і кумівство з Януковичем і Віктором Пшонкою, головою Вищого господарського суду України (ВГСУ) став Богдан Львов. Про останнього говорять, що суддею він став не без допомоги екс-заступника голови Адміністрації президента Януковича Андрія Портнова.
Головою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ став Борис Гулько замість Андрія Солодкова. Ця установа, незважаючи на те що є найбільшою за кількістю розглянутих справ, вважається маловпливовою: не такою «прибутковою», як дві інших.
«Одне радує – що зараз голів вибирають тільки на рік», – коментує член парламентського комітету з питань правосуддя Сергій Власенко.
Тотальну зміну керівництва передбачав закон Про відновлення довіри до судової влади, який набув чинності 11 квітня. Він повинен був закрити діри в законодавстві, які створювали широкі можливості для корупції.
Серед 8.500 суддів в Україні 80% схильні до корупції, вважає Соболєв. Таке твердження він робить на підставі результатів тотальних перевиборів голів всіх судів: тільки у 20% закладів на зміну колишнім керівникам прийшли нові кадри.
Генпрокуратура займатися суддями-корупціонерами не поспішає. За півроку тут розслідували лише п'ять кримінальних справ. Три з них закрили у зв'язку відсутністю складу злочину
Зазначимо, що Генпрокуратура займатися суддями-корупціонерами не поспішає. За півроку тут розслідували лише п'ять кримінальних справ. Три з них закрили у зв'язку відсутністю складу злочину і тільки дві скерували до суду. При цьому в ГПУ ретельно приховують, щодо скількох людей взагалі починали проводити розслідування.
«Наявними формами статистичної звітності не передбачений облік інформації про розпочаті справи і ті, які перебувають у провадженні без прийнятого рішення», – йдеться у відповіді Генеральної прокуратури на офіційний запит Корреспондента.
Без царя в голові
У спеціально створеній у липні Тимчасовій слідчій парламентській комісії з перевірки діяльності служителів «загальних судів», яку очолює «верховний суддя» і нардеп Володимир Мойсик, теж великого напливу справ не спостерігається.
«За два місяці роботи до нас надійшло понад 800 скарг, але тільки 66 з них підпадають під нашу компетенцію», – розповідає він.
Спочатку депутати вирішили перевіряти тільки тих, хто виносив рішення проти активістів Майдану (заборона мітингів, дозвіл на прослуховування, позбавлення прав і арешти), і тих, чиї рішення були скасовані Євросудом з прав людини.
Більша частина скарг не за адресою надходить від народних депутатів, які, власне, і приймають ці закони
Мойсик наголошує, що більша частина скарг не за адресою надходить від народних депутатів, які, власне, і приймають ці закони.
«Вони що, голосують, самі не читаючи?» – дивується він.
У ході розслідувань комісія стикалася зі спробами уникнути покарання. Наприклад, у відповідь на запит комісії про надання матеріалів справ, які вели троє суддів Шевченківського суду Києва, його голова надіслав відповідь: всі матеріали згоріли.
«Навіть якщо це і так, є безліч процесуальних норм, що дозволяють відновити ці матеріали», – обурюється Мойсик.
Ще більше його обурив випадок, коли в комісію прийшла суддя з Умані, яка свого часу виносила рішення про заборону на проведення мітингу. Компанію їй склала громадянка, яка подала на неї скаргу поштою. Громадянка запевняла, що нічого такого не робила, а служниця Феміди каялася у неправомірному рішенні.
«Прийти разом з скаржницею – це ще бридкіше, ніж забороняти мітинг», – каже Мойсик.
Василь Онопенко: Жоден суддя не поніс відповідальності за протиправні рішення, навіть адміністративної
«Жоден суддя не поніс відповідальності за протиправні рішення, навіть адміністративної», – каже екс-голова Ради суддів, суддя ВСУ Василь Онопенко.
Причина у відсутності дієздатних органів професійного самоврядування – Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС) і Вищій раді юстиції (ВРЮ). В компетенції першої – оцінювати дії на відповідність присязі та притягати суддів нижчої ланки до дисциплінарної відповідальності. У праві другої – карати представників вищої інстанції і звільняти їх, навіть якщо вони призначені довічно.
Обидва ці органи повинні мали бути розформовані ще навесні, але розігнати вдалося тільки ВРЮ – вона не працює. І новий склад досі не обрано. Члени ВККС на чолі з Ігорем Самсіним – а його, за словами Соболєва, можна вважати людиною Портнова – продовжують працювати. Вони заручилися рішенням, за яким можуть функціонувати до того моменту, поки новообрані члени ВККС не приймуть присягу.
«Це рішення прямо суперечить нормам закону, і всі рішення комісії зараз не можуть бути легітимними», – каже Мойсик.
На святе місце
На цей час активна боротьба розгорнулася навколо формування складу ВРЮ – органу, що дозволяє впливати на всі інстанції і кожного суддю окремо.
Раніше контроль над ВРЮ і всією судовою системою від імені Януковича здійснював Портнов.
«Він відійшов від справ, як і його представники [депутат Валерій Писаренко, екс-член ВРЮ Лілія Ізовітова]», – кажуть джерела Корреспондента.
Всі можливості Портнова нібито звелися до окремих рішень, які можуть прийняти найбільш близькі йому судді, а у великій грі він не бере участі.
Нагадаємо, що ВРЮ складається з 20 членів. По три представники від Верховної Ради, Президента, з'їзду суддів, адвокатів і вчених. Двох представників дає конференція прокурорів, а голова ВСУ, міністр юстиції і генеральний прокурор входять до складу за посадою.
Поки що є тільки п'ять членів ВРЮ, призначення яких не заперечується: ті, хто входить туди за посадою, і делегати від прокурорів.
Парламент своїх кандидатів ще не обирав. В.о. президента Олександр Турчинов ще в квітні призначив трійку: депутат Сергій Власенко, суддя Сергій Бондар, і суддя Вищого спецсуду Лідія Мазур.
З'їзд адвокатів призначив своїх представників – адвокатського партнера Власенка Олексія Рєзнікова, адвоката Павла Гречковського, якому приписують спорідненість з депутатом від Батьківщини Миколою Мартиненком, і суддю Шевченківського райсуду Києва Сергія Балаца, який вважається протеже Портнова.
Вчені на своєму з'їзді обрали: декана юридичного факультету Львівського національного університету Андрія Бойка, завкафедрою кримінального процесу Юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Оксану Капліну та представницю Апеляційного суду Закарпатської області Ганну Фазикош.
Всі вони принесли присягу в парламенті, і ВРЮ могла б розпочати роботу, але рішення з'їздів учених і адвокатів виявилися заблокованими різними судовими позовами. А правомірність призначень від Турчинова розглядатимуть у Конституційному суді: він нібито позбавив новопризначеного Президента повноважень призначати своїх представників.
Спроби суддів обрати делегатів на своєму з'їзді теж не увінчалися успіхом. Багато в чому з вини колишніх голів вищих адміністративного та господарського судів Татькова і Темкіжева.
«Вони активно працювали через голів судів, щоб ті натиснули на делегатів з'їзду і зірвали вибори», – розповідає джерело.
Тоді їм це вдалося. Делегати обрали таємним голосуванням своїх кандидатів – трьох людей у ВРЮ та шість у ВККС, але з'їзд не зміг затвердити результати голосування. До моменту закінчення підрахунку голосів більшість делегатів вже розійшлася, а продовження роботи вирішили перенести на осінь, 25-26 вересня, але так і не вирішили, що робити з кандидатами.
Знайомі всі обличчя
«Треба, щоб на наступному етапі з'їзду протокол лічильної комісії був затверджений», – каже Онопенко.
Однак, на думку джерел Корреспондента, цей етап також нічого не вирішить.
«Делегати ті самі, і ті, хто виступає проти виборів, теж залишилися ті самі», – пояснює наш експерт.
Крім того, за даними джерел, не зацікавлений у затвердженні кандидатур від з'їзду і сам Онопенко, і колишній глава ВСУ Петро Пилипчук, які не змогли «протягнути» своїх кандидатів.
Більшість співрозмовників видання переконані, що формування ВРЮ зриває глава парламентського комітету з питань правосуддя Сергій Ківалов
Більшість співрозмовників видання переконані, що формування ВРЮ зриває глава парламентського комітету з питань правосуддя Сергій Ківалов, який хоче завести в Раду своїх людей. Створена ним громадська організація Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ намагалася провести в Одесі з'їзд з виборів трьох делегатів, але навесні не змогла це зробити під тиском активістів, а восени – через судову заборону.
На тому з'їзді, за інформацією Корреспондента, членами ВРЮ повинні були стати суддя Київського апеляційного адміністративного суду Євген Аблов, який згодом прийняв рішення про неправомірність з'їзду адвокатів, депутат Інна Богословська і дочка Ківалова Тетяна.
«У союзниках у Ківалова виявилися депутати: Давид Жванія, Інна Богословська, Руслан Стаднійчук та Анжеліка Лабунська», – стверджує Власенко.
Останні троє організовували і подавали всі позови, пов'язані з призначеннями у ВРЮ.
«Лабунська була задіяна у процесі з блокування рішення з'їзду адвокатів. Вона координувала дії, була на суді і чинила на нього тиск», – стверджує Власенко.
Сама Лабунська все заперечує.
«Мені подзвонили судді, коли розглядали справу в першій інстанції, і я приїхала туди не для того, щоб тиснути на суддів», – заявила вона, зазначивши, що під час того засідання проплачені активісти громили суд і вона приїжджала зупинити це.
При цьому Лабунська не приховує своїх намірів стати членом ВРЮ за парламентською квотою і звинувачує Власенка в намірах самому очолити ВРЮ. За даними Корреспондента, серед уже обраних делегатів у депутата практично є більшість на його підтримку.
Зараз судова тяганина навколо рішень цих двох з'їздів переходить у ВАСУ, і, за словами Власенка, Жванія від імені Президента намагається чинити тиск на його голову.
«У кулуарах він [Жванія] презентує себе як уповноважена Президентом людина вирішувати питання в судах», – стверджує Власенко.
Він вважає, що в оточенні Президента налаштовані повернути стару систему управління судами.
«Хтось вбив йому [Президенту Петру Порошенку] в голову, що йому потрібно контролювати систему правосуддя», – каже депутат.
Судове блокування призначень суддів, швидше за все, триватиме, а остаточне рішення ухвалять після парламентських виборів, коли буде сформовано коаліцію на базі Блоку Петра Порошенка
На Банковій цим питанням займається заступник голови Адміністрації Олексій Філатов, колишній партнер фірми Кисіль і партнери. На жаль, за два тижні Філатов не знайшов часу для спілкування з виданням.
Втім, за інформацією Корреспондента з джерела в АП, найближчим часом активних дій там робити не планують. Судове блокування призначень суддів, швидше за все, триватиме, а остаточне рішення ухвалять після парламентських виборів, коли буде сформовано коаліцію на базі Блоку Петра Порошенка і з'явиться можливість завести «своїх» людей ще й за парламентською квотою.
***
Цей матеріал опубліковано в №37 журналу Корреспондент від 19 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.