33-річна киянка Надія Савченко в минулому році була відома лише як одна з небагатьох українських жінок-військових.
Після служби в армії за контрактом та участі у миротворчій місії в Іраку вона закінчила військовий ВНЗ і стала штурманом Мі-24 у Збройних силах.
Влітку 2014 військовослужбовець Савченко приєдналася до добровольчого батальйону "Айдар", який воював на сході України. Звідти вона потрапила до Росії, де залишається досі - її судять за підозрою в причетності до вбивства журналістів і незаконному перетині кордону.
Надія Савченко звинувачення відкидає і заявляє, що бойовики, які взяли її в полон, передали її російським слідчим. На знак протесту проти свого утримання в СІЗО вона тривалий час голодувала.
Вона - депутат українського парламенту і делегат ПАРЄ.
ВВС Україна попросила розповісти про Надію Савченко її сестру, однокласників, одногрупників і товаришів по службі.
У школі Надію Савченко прозвали "Ксена-воїн", як героїню популярного тоді серіалу - у випускний стінгазеті її так і намалювали, розповідає її однокласниця Тетяна Пивовар.
"Якщо вона вважала щось несправедливим - завжди боролася і відстоювала свої погляди", - каже Тетяна.
Ще Надія Савченко, як каже її подруга, - "дуже смілива і уперта". "Якщо вона щось захотіла, вона це зробить", - розповідає Тетяна.
Вона згадує, як у випускних класах Надія разом із ще однією однокласницею перепливли Дніпро біля Московського мосту, куди дівчата ходили відпочивати.
"Ми говорили - НЕ пливіть, це небезпечно. Там ходять судна, є вири. Але вони вирішили і попливли, ми дуже хвилювалися, але через деякий час вони повернулися", - розповідає Тетяна.
"Я кожен день проїжджаю через Московський міст і згадую Надю", - додає вона.
Крім того, за словами Тетяни, у Надії Савченко завжди були "найкращі малюнки" в класі, тому що вона добре малювала.
А в середній школі вона ще й вчилася грати на акордеоні.
Однокласник Єгор Василенко згадує, як у старших класах Надія організувала екскурсії для класу. Він не пам'ятає, куди саме йшов клас, ймовірно, в районний кінотеатр, але по дорозі вони зустріли керівника школи, яка вважала, що учні в цей час повинні бути на уроках.
"Надя була організатором цього процесу і вона тоді говорила з керівником, відстоювала позицію, що у нас день екскурсій і ми повинні кудись іти", - розповідає про цю зустріч Єгор.
"Вона тоді нами керувала, хоча жодного разу не була старостою", - розповідає Єгор.
Ще згадує, як вона давала вчительці поради з садівництва. "У нас були якісь вазони в класі ... Наш класний керівник запитала, як за ними доглядати. І Надя відповідала: ті квіти люблять більше вологи, ті - сонця", - розповідає Єгор.
Надія Савченко була єдиною жінкою на льотному факультеті Харківського університету Повітряних Сил у 2005 році
Дмитро Павлюк, який навчався в одній групі з Надією Савченко на льотному факультеті Харківського університету Повітряних сил, говорить, що вона ніколи не нервувала на іспитах.
"Вона проявляла найбільше бажання літати серед нас усіх", - каже Дмитро.
Розповідає, що єдину жінку на факультеті сприймали як "бойового побратима", а деякі хлопці "могли позаздрити її характеру і витримці".
"Дівчина сталевого характеру", - говорить він про своє перше враження від Надії Савченко.
"Коли я вперше її побачив, спочатку думав, що це чоловік, адже вона прийшла до нас з аеромобільних військ, у військовій формі, а ми прийшли - звичайні вчорашні школярі", - каже Дмитро.
Без 8 березня
Вітали чи її з 8 Березня? "Такі свята, як 8 Березня і День святого Валентина, вона, мені здається, не визнавала. Вона говорила, що 8 Березня - радянське свято, придумане радянськими жінками", - розповідає Дмитро.
Згадує, як перед зимовою сесією на перших курсах кілька хлопців захворіли на грип і намагалися це приховати, щоб їх не відправили в лазарет і не призначили іспити на час відпустки.
Тоді Надія відвідувала їх у гуртожитку і "ставила на ноги", розповідає він.
"Надія приходила до нас, готувала чай з малини, давала ліки тим, хто лежав хворий", - розповідає Дмитро.
"Не кожен друг тобі допоможе, побоїться сам, що захворіє - у неї такого (страху. - Ред.) не було", - розповідає він.
"Це людина, яка ніколи нікого не залишить в біді. Навіть коли хтось нецікавий, ледачий у житті - Надя все одно допоможе", - розповідає про сестру Віра Савченко.
Коли вона служила в полку армійської авіації Повітряних сил ЗСУ у Бродах, організувала ремонт у гуртожитку у військовій частині.
"Вона перекрила дах, який протікав. Зробила розводку електрики і неймовірні ремонти на кухнях на перших двох поверхах: провела туди каналізацію, зробила біля кожного столика розетку ... і пошила дуже красиві дизайнерські прихватки, штори", - розповідає Віра.
Навколо гуртожитку вона зробила паркан "за європейським стандартом", хоча, як каже Віра, її сестра ніколи не була в Європі.
"Поставила парканчик, поскородила, засіяла травичку, там було все загиджено домашніми птахами місцевих - вони Надію за це ненавиділи, що вона їх курочок повиганяла", - каже Віра.
А для дітей військовослужбовців, за її словами, Надія Савченко організовувала "світанки", на які шила костюми, з картону робила декорації - карети. Сама вона грала роль Снігової королеви, розповідає сестра.
"Ставила себе за приклад"
"Рішуча дівчина ... мала владний голос, чітко командувала людьми, і люди реально слухалися її команд. Видно було, що вона мала авторитет", - розповідає про Надію Савченко боєць "Айдару" Андрій Омельчук, який був заступником командира другої роти батальйону.
За його словами, Надія Савченко боролася з "МАЙДАНІВСЬКИМ анархізмом", який був у батальйоні на початку.
"Пам'ятаю її промови на вечірньому шикуванні ... Надя, коли брала слово, в першу чергу говорила про дисципліну, про виконання військового обов'язку, про звичайні патріотичні речі", - розповідає Андрій Омельчук.
"Практично всі ми були вихідцями з Майдану, і, на жаль, такий майданівський анархізм був присутній, і Надя з цим жорстко боролася", - говорить він.
"Куля" (позивний Надії Савченко. - Ред.) весь час підкреслювала, що ми військовий підрозділ і виключно по-військовому повинні вирішувати всі наші запитання ", - говорить Омельчук.
"На одному шикуванні вона говорила: я жінка, несу обов'язок військової служби, а тут деякі чоловіки не можуть впоратися з собою - ставила себе за приклад як бойового офіцера", - додає він.
"Коли вона віддавала накази, її слухалися, як командира", - згадує Андрій.