Фото: УНІАН
Заява Айвараса Абромавічуса про відставку через корупцію у владі надзвичайно занепокоїла західні країни
Що буде, якщо Захід перестане вірити в українські реформи.
Минулого тижня молода українська демократія підійшла ще ближче до краю, пише Джордж Форбріг, співробітник Німецького фонду Маршалла, у колонці, опублікованій у №5 журналу Корреспондент від 12 лютого 2016 року. Ситуація виглядає не менш загрозливою, ніж у разі початку нового етапу війни на сході – адже один з найбільш орієнтованих на реформи урядовців подав заяву про відставку.
У своєму листі міністр економіки України Айварас Абромавічус звинуватив старі політичні еліти в систематичному блокуванні вкрай необхідних реформ і боротьби з розгулом корупції. А головне – він виділив як одного з основних винуватців близького друга Президента Петра Порошенка [народного депутата від БПП Ігоря Кононенка].
Коли нинішній уряд прийшов до влади у 2014 році, він зіткнувся з важким завданням. Українці сподівалися змінити свою країну за нового керівництва. Вірили в те, що воно підтримає демократію, ринкову економіку і верховенство закону. А також – шлях України в Євросоюз.
Український уряд зміг вирішити деякі з цих проблем. Реформи почалися в низці галузей: від державних закупівель до податків, від поліції до державних компаній. Уряд стабілізував економіку і державні фінанси; скорочені енергетична й економічна залежність від Росії; підписана всеосяжна асоціація і торговельна угода з ЄС.
Не треба думати, що це подвиг – це тільки робота. І вона була зроблена не лише завдяки державній команді, а більше завдяки коаліції проєвропейських сил, яка представляє меншість реформаторів у владі і керівників громадських організацій.
Звичайна більшість українських політиків неохоче погодилася зі змінами. І переважно – в обмін на фінансову допомогу або лібералізацію візового режиму з ЄС
Але звичайна більшість українських політиків неохоче погодилася зі змінами. І переважно – в обмін на фінансову допомогу або лібералізацію візового режиму з ЄС.
Останній скандал повністю зруйнував надії на швидке поліпшення. Довіра західних партнерів до українського уряду і політичної еліти досягла найнижчого показника за весь час. І потрібно сказати, міжнародний тиск на Київ з метою проводити реформи також ослаб – банкрутство України перестало бути неминучим, а російська агресія вже не є такою небезпечною. Тому інтерес Заходу до України слабшає.
Ситуація зараз страхітливо нагадує провал помаранчевої революції десять років тому. Але крах нинішньої влади призведе до більш катастрофічних наслідків. Це означатиме остаточну зраду українських громадян з боку їхнього політичного класу
Ситуація зараз страхітливо нагадує провал помаранчевої революції десять років тому. Але крах нинішньої влади призведе до більш катастрофічних наслідків. Це означатиме остаточну зраду українських громадян з боку їхнього політичного класу. Всі жертви українців у війні і на шляху реформ виявляться марними. І тоді вони не залишаться байдужими і мобілізуються на знак протесту, а це призведе до поглиблення конфлікту в країні і позбавить Україну будь-яких надій на мир.
А головне – уряд у Києві залишиться без підтримки Заходу. Будемо чесні: якщо допомога політична, фінансова, адміністративна або військова зникне – у підсумку скромні успіхи, які Україна вже зробила на шляху реформ, можуть закінчитися.
Уже зараз у ЄС і США готові втратити віру в Україну і перейти до підтримки інших країн. Оскільки головною метою Євросоюзу стало утримання Росії від подальшого просування до своїх кордонів, і для ЄС уже не так важливо, хто саме стане стримувати Москву. Якщо корупція в Україні тільки зростатиме, то ця віра швидко згасне. Для них немає резонів захищати країну, яка не здатна навести порядок у власних фінансах.
Тим більше, тепер Росія може повернутися до маніпуляцій щодо корумпованості української еліти, згорнути свою діяльність на Донбасі, а Крим закріпити за собою вже назавжди. Терміни значної частини санкцій проти Москви незабаром закінчуються, і потрібно буде приймати нове рішення. Тим часом Україна постійно начебто просить не продовжувати ці санкції.
***
Цей матеріал опублікований в №5 журналу Корреспондент від 12 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.