709 днів в полоні Надія Савченко була не тільки прикладом мужності і сили, а й потужним подразником.
Чим довше тривало її перебування в російських застінках, тим строкатішими ставали думки про неї в Україні, пише Ганна Гончаренко у №21 журналу Корреспондент від 3 червня 2016 року.
У героїв охоче вірять, але так само стрімко в них розчаровуються. Приклади Семена Семенченка, Володимира Парасюка, Ігоря Мосійчука доводять, яким стрімким може бути розчарування. Але цим політичним новачкам хоча б дали можливість попрацювати, перш ніж занурити у хвилі негативу. Надії Савченко часу озирнутися і відчути під ногами рідну землю не дають.
Для всіх ярлик знайдеться
Савченко не відмовилася від політичних перспектив. Підтвердила, що якщо народ захоче – буде і президентом. І вже на наступний день після її обміну на гереушників, 27 травня, у соцмережах якось немов самі собою сформувалися ключові тези, що б'ють по її репутації.
Перша – може, вона боєць, але політика – не її стихія. Ключове слово – «може». Тобто, і її бойові заслуги теж сприймаються не без сумніву. Друга теза – спочатку реабілітація, потім політика. Можливо, у цьому є резон. Але тоді непогано було б прямо з літака Наді пересісти в карету швидкої допомоги.
Третя теза – Савченко нічим не краще за інших українських ув'язнених у Росії, та й взагалі багатьох українців. Ця думка цілком справедлива, якби в політиці не було людей, які набагато гірше більшості українців. Якщо вони мають право на політичну кар'єру, чому його не повинно бути у Надії Савченко?
В українському сегменті інтернету звучать заяви і гірше – які точнісінько повторюють російські штампи. Але якщо в сусідній країні діагнози Савченко, не соромлячись, виставляють ЗМІ, у нас обговорення йде на рівні коментарів. Ну, а українська політика цей інструмент використовує давно й активно. Мова йде не про SMM, тобто просуванні ідей, висловлювань політиків у соціальних мережах, –а про армію ботів. Хто є головним їхнімпостачальником, зрозуміти не важко. Досить згадати інтернетівський «новояз». Кілька років тому з'явився термін «юлебот», який прикріпився до інформаційної армії Юлії Тимошенко, а у 2014-му на сцені з'явилися і «порохоботи».
Боти і ломи
Соцмережі – дуже важливий інструмент формування громадської думки. За допомогою «ботів» – вигаданих особистостей, які пишуть влучні і ємні коментарі, і «ломів» –блогерів, політологів та інших лідерів громадської думки (звідси і назва), можна домогтися потрібного замовнику ефекту. Війну українських «ботів» з російськими вже давно підтвердили у вищих ешелонах влади. Зокрема, участь українських мережевих бійців у ній в одному з інтерв'ю підтвердив глава МЗС Павло Клімкін.
Але роботу «ботів» відчуває на собі й український мережевий сегмент. Ціну питання офіційно ніхто не озвучує. За неофіційною інформацією,зарплата рядового «бота» становить близько 6 тис. грн. Для ефективної роботи їх потрібно найняти кілька десятків, плюс піар-матеріали, доходи керівника, праця копірайтера, й отримуємо не менш ніж 150 тис. грн на місяць.
Але перевага їхньоїроботи в тому, що інформація поширюється як вірус і підхоплюється вже ідейними, пасіонарними і безкоштовними користувачами. В Україні політика у тренді, тому без інформаційної армії нікуди. Але яке участь «ботів» і «ломів» в дегероїзації Савченко?
Мас-медіа замість інквізиції
Є дві сторони, яким і потрібна, і незручна Савченко: Президент, який брав активну участь в її звільненні, і Юлія Тимошенко, у партії якої Надія – №1.
«Вона з'явилася в Батьківщині. Певний дискомфорт, напевно, є. І у Юлії Тимошенко, і у фракції. Мені здається, що вони ще не знають, як знайти з нею спільну мову, як з нею жити, – каже голова центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко. – Але всі розмови про те, що вона замінить Юлію Тимошенко позбавлені всіляких підстав.
Президенту Порошенку теж зроблений виклик. Савченко можуть використовувати для критики Президента. Я не сумніваюся, що до неї підуть ходоки з компроматом і пропозицією, щоб вона очолила партію. Якби у нас президентські вибори були в найближчі півроку, вона стала б одним з фаворитів. Причому я не впевнений, що єдиним. Думати, що вона відразу їх виграла б, можуть тільки ті, хто некоректно сприймає ситуацію в політиці. У нас не може бути феномена Путіна з підтримкою на рівні 86%».
Савченко сприймають як реального лідера, у той час як вона є моральним авторитетом, символом українського патріотизму
Політолог вважає, що Савченко сприймають як реального лідера, у той час як вона є моральним авторитетом, символом українського патріотизму.
«Думаю, що абсолютна більшість українців, як і вона сама, розуміють, що вона не готова до виконання функцій Президента, оскільки не має необхідних знань, –каже Фесенко. – Для Порошенка вона виклик, але не пряма загроза. У нас вибори через три роки, і багато ще може змінитися».
Проте в інформаційному просторі тези проти Савченко прозвучали навряд чи випадково. Вона сильнаі самостійна людина, яка навряд чи захоче працювати за вказівкою Президента, якщо не буде з ним згодна. Занадто яскрава вона і для Батьківщини, де завжди один лідер – Юлія Тимошенко.
«Зараз нетотожність цілого рядутез, що вкидаються про Савченко, говорить про те, що промацують з кількох напрямків, – вважає політолог центру Третій сектор Андрій Золотарьов. –Зацікавлених сторін більш ніж достатньо. У них є медійні та фінансові ресурси, творчий потенціал для того, щоб обставити кампанію з «мінусовання».
Водночас потужної інформаційної кампанії проти Надії Савченко покищо, на думку експертів, немає. Якою вона буває, можна побачити на прикладі наших комбатів. Золотарьов нагадує історію з дегероїзації Семена Семенченка. У порівнянні з попередніми атаками, зараз ми бачимо лайт-версію.
«На цей момент іде проба пера. Як сприйме суспільство ті чи інші подачі, – пояснює політолог. –Адже навіть фокус-група не завжди може показати об'єктивну картину. Потрібно розвідка боєм, вкидання, щоб зрозуміти, як суспільство рефлексує на ту чи іншу тему».
Савченко ще дають можливість показати себе і показати, з ким вона. Однак заздалегідь позначають рамки, у яких їй належить працювати
Ну а Надії Савченко ще дають можливість показати себе і показати, з ким вона. Однак заздалегідь позначають рамки, у яких їй належить працювати.
«Ситуація мені нагадує заяву Сталіна про Крупську:«Якщо буде погано поводитися, знайдемо вождю іншу дружину», – каже Андрій Золотарьов. – Якщо українська Жанна д'Арк буде себе погано вести, українські «барони» скористаються своїми методами. Інквізиції у нас немає, зате є мас-медіа».
***
Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 3 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.