Екс-генпрокурор Святослав Піскун дав інтерв’ю журналу Корреспондент.
Ця людина у своєму житті поставила один знаменний рекорд – вона тричі очолювала Генеральну прокуратуру, пише Олена Гордєєва у №22 журналу Кореспондент від 10 червня 2016 року. Із сучасних, виходить, найбільш заслужений генпрокурор. Кому ж ще в такому випадку коментувати перші кроки Юрія Луценка на тому самому посту? А також будувати прогнози й аналізувати перспективи реформи відомства.
- Мене зараз усі питають про це: чому Президент призначив туди свою людину? – посміхається Піскун. – Я ставлю зустрічне запитання: а чию людину Порошенко мав туди призначити? Вашу?
- Ну, кажуть, нейтральну фігуру, професіонала. Бажано, фахівця нової хвилі ...
- Але у нас немає нейтральних, немає нових. Або зі старої гвардії, або твердять про демократію й одночасно сидять на грантах, тобто отримують гроші за свої погляди. Гранти виключають нейтральність.
Цвісти буйним цвітом
- Але ж знайшли грузинів, литовців, поляків ...
- У своїй державі потрібно розбиратися самим. Я з цього приводу завжди хочу запитати, що вони такого видатного зробили, що нам не під силу?
- Можливо, вони менш корумповані?
- З українців сьогодні намагаються зробити таку ось суперкорумпованому націю. А ми ж такими ніколи не були. Взяти, наприклад, період СРСР. Там були корумповані республіки – Таджикистан, Азербайджан, навіть Росія. Але не Україна!
В Україні законів дотримувалися, прояви корупції були рідкісним явищем. Нас зробили корумпованими у 90-ті роки – неправильними законами, нечесною приватизацією, жахливим розшаруванням суспільства, коли одні стали занадто бідними, а інші занадто багатими. Ми завжди були красивою країною з розумними людьми, європейським менталітетом, величезними багатствами, родючими землями. І ось, дивіться, – ми корумповані, бідні, безграмотні, безробітні...
Європі і США дуже вигідно говорити, що Україна – корумпована країна, що у нас усе загрузло в корупції, у нас проблеми і нам потрібна допомога. Але навіть зараз, за нинішнього стану справ, я хочу запитати, невже ми більш корумповані, ніж, скажімо, Молдова чи Болгарія? Просто у Заходу підхід такий: чим більше нам говорять, що ми корумповані, тим більше нас відсувають від євроінтеграційних процесів.
- А ми не корумповані? Силовики у нас чесно живуть на зарплату, прокуратуру звинувачувати в чомусь такому взагалі гріх ... Так, чи що?
- Всі кажуть про корумповану прокуратуру, але це не зовсім правда. Я недавно читав дослідження про найбільш корумповані органи в Україні. На першому місці лікарі, потім вчителі, на третьому – суди, четверте місце – МВС і лише п'яте – прокуратура. 7% опитаних сказали, що платили хабар прокурору.
Смішно стверджувати, що в прокуратурі немає корупції, коли суспільство пронизане нею. Навіть більше, у прокуратурі за останні 6 років корупція стала цвісти буйним цвітом. Пам'ятаю, коли я працював, та й одразу після мене, такої корупції не спостерігалося, не було ще комерційного проекту «Генеральна прокуратура».
У нас співробітників перевіряли, притягували до відповідальності. Зараз ніхто нікого не перевіряє і не притягує. Працюють за стандартною схемою – зловили бізнесмена, відкрили провадження, закрили рахунки, зіпсували імідж – а потім, після нервування і хабарів, так само спокійно закрили провадження. І ніхто за це не відповідає. У нас за закриту справу була, як мінімум, догана прокурору району, а то й прокурору області. Могло закінчитися службовою невідповідністю, тому що він зобов'язаний був контролювати законність дій слідчого. Нині тисячі кримінальних проваджень незаконно відкривають і так само незаконно закривають.
Усе тому, що сьогодні за будь-якою справою або липового доносу потрібно відкривати провадження – написав якийсь псих на вас донос, провадження відкрили. У цей же час псих отримує на руки сатисфакцію з номером і бігає, всім розповідає, що він домігся, щоб проти вас порушили справу. А що робити далі з відкритим провадженням, крім як його закривати? Звичайно, закривають, але псих вже бігає і всім розповідає, що в прокуратурі корупція, і ви відкупилися. А куди прокурору дівати провадження проти вас, якщо від початку навіть сенсу не було його відкривати?
Відповідні зміни в кримінально-процесуальний закон були внесені навмисне за Віктора Януковича. У підсумку маємо 4,5 млн відкритих кримінальних проваджень, з яких 4 млн потрібно закривати – а це означає корупцію
Відповідні зміни в кримінально-процесуальний закон були внесені навмисне за Віктора Януковича.
У підсумку маємо 4,5 млн відкритих кримінальних проваджень, з яких 4 млн потрібно закривати – а це означає корупцію, оскільки якщо закривають, отже, обов'язково хтось заплатив. І з цих 4 млн проваджень за 2 млн дійсно візьмуть гроші – тому що не кожен хоче зіпсувати собі імідж, втратити купу часу, чекаючи, коли проти нього буде порушено провадження.
Тобто, ми породили величезного корупційного монстра. Команда Януковича дуже хотіла цим законом підвищити роль адвокатури в цій системі, щоб адвокати отримали побільше роботи. Вони її отримали, тому що якщо кожна третя доросла людина у нас ходить під кримінальним провадженням, то кожен другий як мінімум зайде до адвоката за консультацією.
- Але ж ні Андрія Портнова, який розробив новий КПК, ні Януковича ми вже третій рік не бачимо... Тим часом, ніхто, крім вас, кодекс не критикує. Навпаки, кажуть, він відповідає європейським стандартам.
- Про які європейські стандарти можна говорити, якщо у жодній країні немає можливості відкривати кримінальне провадження за доносом, без перевірки? І прибрати цю норму нікому у нас – депутатам все одно, проти них ніяких проваджень не відкривають ...
Коли депутати на Майдані обіцяли відмовитися від депутатської недоторканності – я на мить у це повірив. І я повірив, що серед 4,5 млн кримінальних проваджень хоча б частина буде відкрита проти тих же депутатів, і вони змінять цей закон. Але нічого такого не сталося – депутати недоторканні, а іншим людям дали змогу викручуватися, хто як може.
Працювати в бардаку
- Чому з боку Генпрокуратури не було ініціатив прибрати цей атавізм часів Януковича-Портнова?
- Це питання потрібно було піднімати кожному генпрокурору, який прийшов після Революції гідності. Просто тому, що в такому бардаку неможливо ефективно працювати. Але кожен припускався тієї самої помилки – вони не аналізували ситуацію зі зростанням злочинності в Україні, ситуацію з обсягами порушених кримінальних проваджень, ситуацію з тим, скільки справ було відправлено в суд і скільки не знайшли в суді свого рішення, і боялися зіпсувати стосунки з депутатами. Не знаю, чого не вистачило генпрокурорам – часу або досвіду, можливо, політичної логіки ...
- Олега Махніцького, Віталія Ярему, Віктора Шокіна, думаю, ви особисто знаєте. Чому ж не порадили?
- У перші дні після їхнього призначення я заходив до кожного генпрокурора – вітав з призначенням, ділився думками з приводу роботи, навіть поради давав обережно – що б я зробив, щоб ГПУ стала працювати краще. Але ось чути мене або не чути – це особисте рішення кожного. Єдиний генпрокурор, який мене почув, – Олександр Медведько. Завдяки тому, що він мене почув, він і пробув генпрокурором повних 5 років. Решта не протрималася навіть року.
- А Віктор Пшонка?
- А Пшонка не керував Генпрокуратурою. Там усім керував Віктор Федорович, а Пшонка був вірним солдатом, який виконував накази.
- Як би ви оцінили прокурорів післямайданної влади?
- Скажу так: це пріоритет Президента – вибирати собі людину в генпрокурори. Президент не юрист, у нього є радники, які повідомляють про ті чи інші якості людини. Думаю, найчастіше людину описують у казковій формі, або сам кандидат описує свої казкові здатності.
Президент – людина довірлива, і у зв'язку з цим він приймає рішення, повіривши на слово або кандидату, або радникам. А потім, коли з'являються проблеми між Президентом і генпрокурором, це обов'язково закінчується звільненням генпрокурора, бо Президента звільнити складніше.
Одного разу у США звільнили президента Річарда Ніксона за те, що він зняв генпрокурора – але це одиничний випадок, як правило, все навпаки. Якщо генпрокурор наполягає на своїй позиції, а Президент його не чує – стосунки закінчуються.
Мене, наприклад, знімали тричі з посади. Правда, я потім відновлювався, у тому числі через суд, доводячи президентам, що закони порушувати не можна навіть їм.
- Як з боку ви б оцінили роботу Віктора Шокіна?
- Я не досліджував результати його роботи як генпрокурора, але якщо побіжно глянути – результатів немає.
- Юрій Луценко без освіти вигідніше?
- Певне, у Юрія Луценка є особисті якості, які подобаються Президенту. Скандали в прокуратурі були і будуть. І у мене теж були скандали і в інших генеральних вони були. Найголовніше, щоб усі ці протиріччя знайшли законне вирішення.
Людина закону
- Ви були генпрокурором, який був зручним для Віктора Ющенка?
- А я не був генпрокурором Ющенка або Кучми, я був людиною закону. І не догодив ні тому, ні іншому – тому що робив усе, як вимагав закон.
- Чому ж зараз Петро Порошенко не може знайти людину закону?
- А він вважає, що Луценко буде людиною закону. У Петра Олексійовича – це четверта спроба призначити гідного генпрокурора, може, буде й п'ята. Мене часто запитують, чому я нормально відповідаю про Луценка? Та тому, що я з ним працював і нерозумно його критикувати. У нас були робочі проблеми – але це була робота. Крім того, Луценко завжди особисто приходив на всі мої наради, і дуже шанобливо ставився до вимог генерального прокурора.
- Але все-таки цікава ваша думка про перспективи генпрокурора, у якого немає освіти.
- Компетентними й освіченими можуть бути його заступники – вони повинні знати, що і як робити. Я, звичайно, теж за те, щоб генпрокурор був юристом, це все-таки професійна робота.
Але якщо Президент і парламент вирішили, що це не першорядної важливості вимога, отже, у них був свій резон. Деякі політичні діячі кричать, що у нас усі судді і прокурори корумповані, всіх потрібно стріляти ... Але хто судитиме суддів? У Франції в Середньовіччі злодіям рубали руки і ноги. Так ось, саме коли натовп збирався подивитися, як черговому злодію рубатимуть кінцівки, і відбувалася найбільша кількість крадіжок. У натовпі легше всього було лазити по кишенях.
- А вихід який?
- Потрібно створювати атмосферу в країні, коли буде гидко брати хабар. Якщо у рядового держслужбовця зарплата 60 тис., ти отримав звання, житло, у тебе працює дружина – то виходить, уже гидко і несправедливо за таких умов брати якісь гроші.
А якщо у тебе зарплата 6 тис., то брати начебто нормально, оскільки держава не забезпечує тебе взагалі нічим. Це при тому, що насправді брати хабарі у жодному разі не можна.
Коли мені кажуть, мовляв, у вас, прокурорів, он які будинки, я обурююся. Тому що моя сім'я останні 12 років декларує 1 млн грн доходу – всі члени моєї сім'ї бізнесмени, вони непогано заробляють і відкрили свій бізнес задовго до того, як я став генпрокурором. Я веду до того, що в кожному конкретному випадку потрібно розбиратися. Я проти огульних звинувачень – у тебе є, отже, ти злодій. Це не правильно.
У мене є знайомий прокурор, який усе життя пропрацював в області і досі не має власного автомобіля, ходить пішки на роботу – це мій товариш і однокурсник.
Буде важко
- Юрій Луценко вирішив почати реформи зі звільнень і скорочень. Наскільки це виправдано?
- Розігнати половину співробітників – не означає реформувати прокуратуру. Реформа – це коли щось вдосконалюють, змінюють функції або порядок. Сьогодні я не бачу, як можна змінити Генпрокуратуру, не помінявши Конституцію.
А під реформою потрібно перш за все розуміти, чого ми хочемо. Пам'ятаєте, за часів царя в Росії були суди, присяжні, слідчі, адвокати – і заколотників-більшовиків не стратили. Потім перемогли більшовики – і зробили «суд трійки», без документів, адвокатів, слідства... Але ж це теж реформа судової системи.
Але чи такого реформування ми хочемо? У державі на сьогоднішній день відсутній будь-який обѓрунтований аналіз стану злочинності та боротьби з нею, немає будь-якого обґрунтування про кількість правоохоронців у зв'язку з криміногенною ситуацією, не використовується досвід інших країн щодо формування та використання правоохоронної системи.
Є огульне звинувачення суддів, але суспільству не запропонована реформа судової системи з урахуванням кваліфікованої підготовки і відбору суддів. Робота юстиції часто суперечить окремим нормам Конституції і законам України. У зв'язку з цим, я вважаю, необхідно розробити й ухвалити Верховною Радою зведення законів у сфері цивільних, адміністративних і кримінальних правовідносин. Без цього в країні ніколи не буде верховенства закону і права.
- Ви не кажете прямо, але виходить, реформатори йдуть не туди. Два роки тому Давид Сакварелідзе розпочав реформи в Генпрокуратурі і на відкритому конкурсі набирав співробітників. Це все було даремно?
- Робота в прокуратурі – це дуже специфічний вид діяльності. І людина, яка не розуміє, як розслідується справа, яка у всьому цьому роль потерпілого або адвоката, не може там працювати. А як керівник може здійснювати письмове керівництво процесом, якщо керівник сам не розслідував жодної справи? Це ж просто смішно.
- Вам не здається, що все вами сказане означає лише одне – Юрію Луценку доведеться важко?
- Думаю, так, важко. Але вся справа в тому, що генпрокурор нічого не підписує. Тому і питати з нього не будуть нічого. Свого часу дуже великий резонанс у суспільстві викликав той факт, що я особисто підписав постанову про закриття справи щодо Юлії Тимошенко. Всі були здивовані, що я зробив це, хоча я міг цього і не робити – достатньо підпису слідчого.
- Ви не думаєте про те, щоб повернутися в Генпрокуратуру чи політику?
- Про прокуратуру я навіть думати не хочу! А політика, швидше за все, з часом сама до мене прийде.
***
Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 10 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.