Інстинктивно Китай хоче підтримувати стратегічного партнера, проте дії Росії в Криму, мабуть, порушують принцип державного суверенітету, якого жорстко дотримується Пекін.
Американська щотижнева газета The Christian Science Monitor в п'ятницю, 7 березня, опублікувала статтю "Китай - Росії: Ви ставите нас у незручне становище" свого кореспондента Пітера Форда, який висвітлює новини та події Китаю.
Наводимо текст статті повністю:
Для китайських дипломатів наступив важкий момент.
Їм зараз доводиться визначати курс Пекіна на тлі міжнародного обурення, викликаного втручанням Росії в події в Україні. При цьому їхні спонукання суперечать один одному.
З одного боку, їм дуже не хочеться ставати на бік Заходу проти Москви - стратегічного партнера, який ніколи відкрито не критикує Китай. З другого боку, ключовий принцип китайської зовнішньої політики - це невтручання у внутрішні справи інших країн.
Пекін серйозно до нього ставиться: в минулу неділю, коли з'явилася інформація про збройне втручання Росії, офіційний представник міністерства закордонних справ Китаю Цинь Ган (Qin Gang) прямо заявив: "Ми поважаємо незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України".
Але при цьому дії Росії Китай засуджувати не став. Його офіційні особи уникають відповіді, коли їх запрошують приєднатися до обуреного хору західних дипломатів.
"Китайці опинилися в незручній ситуації, - пояснює Бонні Глейзер (Bonnie Glaser), фахівець з питань Азії з вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень. - Вони не можуть схвалити вчинок Росії, але при цьому не хочуть зайвих непорозумінь з Москвою, тому намагаються не підкреслювати розбіжності".
Чому для Китаю так важливий принцип невтручання, зрозуміти неважко: уряд побоюється, що іноземці почнуть мутити воду в таких прикордонних провінціях КНР, як Тибет і Сіньцзян, у лояльності населення яких Пекін не впевнений.
Особливо дратує китайське керівництво перспектива референдуму про те, чи слід автономній республіці відколотися від України і приєднатися до Росії, який кримський парламент призначив на 16 березня.
"Це все одно, що долю Тайваню вирішували б виключно тайванці", - зазначає Цзінь Цаньжун (Jin Canrong), професор міжнародних відносин з пекінського Китайського народного університету. Для Пекіна, який вважає самоврядний острів невід'ємною частиною Китаю, це було б неприйнятно.
"Китай переконаний, що долю Криму повинні вирішувати всі українці, - пояснює професор Цзінь. - Ми не підтримаємо окупацію Криму Росією".
"Головні пріоритети Китаю, перше, про що китайці думають, коли йдеться про втручання, це Тибет, Сіньцзян і Тайвань, - вважає Глейзер. - Ідея про те, що частина Китаю може сама вирішувати, чи не хоче вона відокремитися, здається їм небезпечною".
"Китай на подібні речі завжди дивиться крізь призму того, як це надалі позначиться на його безпеці", - переконана вона.
Ці міркування важливіші за жорстку антизахідну риторику, до якої вдається ряд китайських газет. Націоналістичний таблоїд Global Times, що належить правлячій комуністичній партії, на цьому тижні заявив у своїй редакційній статті, що "підтримувати Росію в інтересах Китаю" і що "ми не повинні розчарувати Росію, коли вона потребує допомоги", тому що Москва зараз "протистоїть в Україна руху сил Заходу на Схід".
Хоча ці слова, мабуть, не відображають позицію уряду, ставлення Китаю до тимчасового уряду в Києві залишається неоднозначним. Коли у Цзінь в понеділок запитали, чи визнає Пекін нову українську владу, він обережно зауважив, що "висновки слід робити виходячи із законів України".
У телефонній розмові з російським президентом Володимиром Путіним президент Китаю Сі Цзіньпін заявив, згідно з опублікованим державним інформаційним агентством Сіньхуа матеріалом: " Китай переконаний, що Росія може скоординувати дії з іншими сторонами і домогтися політичного врегулювання цього питання". "Китай підтримує пропозиції міжнародного співтовариства і його посередницькі зусилля", - додав Сі.
Між Китаєм і Росією, двома гігантами-сусідами, існують певні розбіжності, проте в Раді безпеки ООН, в яку вони обоє входять нарівні зі Сполученими Штатами, Британією і Францією, вони зазвичай виступають на одній стороні.
З 2007 року Росія використовувала своє право вето шість разів. У п'яти випадках її підтримав Пекін. Характерно, що тим єдиним випадком, коли Китай розійшовся з Росією, було вторгнення російських військ до Грузії в 2008 році.
"Китай не може схвалити позицію Росії, але й не особливо хоче підтримувати Захід, - вважає Глейзер. - Тому він вичікує".
Професор Цзінь оптимістичніше дивиться на становище, в якому опинився його уряд. "Через Тайвань Китаю дуже не подобається ідея розділу країни, - пояснює він. - Але при цьому нам потрібні стабільні відносини з Росією. Ми будемо намагатися знайти рівновагу між цими факторами".
Так, дипломатам Пекіна зараз доводиться непросто.
Нагадаємо, 9 березня, ми опублікували текст, поширений державним інформаційним агентством Китаю (Сіньхуа), в якому висловлюється підтримка Росії і констатується крах стратегії Заходу в Україні.
Також повідомлялось, що китайський автовиробник Geely Automobile Holdings може скоротити експорт в Україну автомобілів в розібраному вигляді, якщо політична обстановка в країні погіршиться.
Переклад: inoСМИ