Конфлікт довкола України триває лише на дипломатичному рівні.
Силового сценарію не буде - Limes
Без сумніву, багато росіян, особливо серед старшого покоління, з гіркотою сприйняли крах Радянського Союзу. Але сьогодні і вони розуміють, що його реконструкція є чистою політичною утопією. Навіть якби такому ходу подій сприяли зовнішні політичні умови, то з економічної точки зору проект зіткнувся б з непереборними труднощами. Особливо це стосується колишніх радянських республік Середньої Азії. Можна говорити тільки про міждержавні економічні асоціації типу Митного союзу і, може, про якусь форму координації в галузі зовнішньої політики, пише італійське видання.
Серед усіх колишніх радянських республік Україна посідає особливе місце. Київ вважається «матір'ю міст руських». Звідси почалося будівництво Російської держави. Половина населення України розмовляє російською, і багато хто по обидві сторони кордону вважає росіян і українців єдиним народом, який сьогодні виявився розділеним. Здається, ці почуття схожі з почуттями німців Східної та Західної Німеччини після Другої світової війни аж до об'єднання.
Росія однією з перших, хто визнав незалежність України. Позитивні, дружні та економічно вигідні відносини продовжували б розвиватися, якби не втручання геополітичних чинників. Перші заяви про можливе приєднання України до НАТО стали циркулювати ще під час президентства Кучми.
У політичних колах Москви втручання Заходу в українські справи розглядалося як спроба послабити геополітичне становище Російської Федерації як на політичному, так і на військовому рівні. Багато хто вважає, що входження України до євроатлантичних структур і до Європейського Союзу неминуче призведе до розміщення ракет НАТО на кордонах з Калузькою, Бєлгородською, Брянською, Ростовською та Орловською областями.
Не можна розраховувати на запевнення ЄС та Сполучених Штатів, тому що західні країни і в першу чергу США після розвалу СРСР відкрито покладалися на силу при вирішенні своїх завдань у зовнішній політиці, явно порушуючи норми міжнародного права. Російське керівництво і велика частина населення вважають, що Україна - щось на зразок Рубікону, червоної лінії, яку Захід переступати не повинен. Якщо він це зробить, то це призведе до жахливих наслідків в міжнародних відносинах, а, можливо, і до військового конфлікту.
Ситуація може швидко вийти з-під контролю і призвести до відкритого військового конфлікту, який в якийсь момент може стати неминучим.
Друга холодна війна нам не загрожує - The National Interest
У бесіді з репортерами президент Обама заявив, що захоплення Росією Криму насправді стало доказом слабкості Москви, спробою замаскувати стратегічно вразливі місця, які є у нової російської «імперії». Це досить цікавий погляд на події, однак він звучить дещо непереконливо. Зрештою, вторгнення Австро-Угорщини до Сербії в 1914 році було спробою замаскувати стратегічні слабкі місця імперії. У 1941 році Японія завдала бомбового удару по Перл-Харбору через свою слабкість. У тому ж році Німеччина вторглася до Росії, щоб раз і назавжди покласти край незахищеності свого східного флангу, пише американське видання.
В історії є безліч прикладів, коли держави завдавали ударів у спробі приховати свої проблеми. Тим не менше, це не робить ті війни, які вони, в кінцевому рахунку, розв'язали, менш жахливими і руйнівними.
Норовлива Росія на кордонах трансатлантичного альянсу - це проблема. Збройні чвари на кордонах НАТО потенційно здатні перерости в регіональний конфлікт. І цей факт повинен зайняти місце в списку основних стратегічних завдань будь-якого президента.
Більше того, поки пан Обама продовжує спустошувати бюджет збройних сил США, конфлікт в одній частині світ , який вимагає уваги Америк , може створити прецедент для інших суперників, які почнуть сваритися один з одним, щойно Вашингтон повернеться до них спиною.
Зневажлива характеристика Росії, дана президентом в Гаазі, свідчить про те, що він або приховує, або просто не розуміє, наскільки значна та загроза, яку представляє собою криза в Криму для його президентства. Однак це зовсім не означає, що інша крайність - твердження про те, що ми перебуваємо на порозі другої холодної війни - є точнішою і доречною.
Парадигма протистояння Сходу і Заходу сьогодні марна. Насправді, якщо ми приймемо ідею про «нову» холодну війну, ми опинимося в набагато більшій небезпеці. Нижче наведено п'ять причин, які доводять неспроможність цієї ідеї і необхідність пошуку альтернатив.
Путін повернув США у світ агресії - Foreign Policy
Політика залученості йшла своєю чергою. Але найгірше те, що арабська весна, яка в якийсь момент стала джерелом трансцендентальної надії, зрештою залучила Обаму в серію зловісних конфліктів, у яких немає рішень, які задовольняють моральні норми. У сирійському питанні Білий дім переконав себе в тому, що він принесе більше зла, ніж користі, якщо всерйоз підтримає повстанців, однак відсутність цієї підтримки породило свого роду Буриданову ситуацію, з якої вже, здається, немає виходу. Єгипет - хоча обстановка там трохи спокійніша - призводить Білий дім в не менше замішання, оскільки адміністрація підтримала його обраний демократичним шляхом ісламістський уряд, проти якого пізніше виступив весь єгипетський народ. Той же самий народ, який був готовий померти, щоб повалити колишнього диктатора, тепер прийняв нового. Проти чого і з ким тепер Америка повинна буде боротися? Поворот до Азії, найбільш широко рекламований зовнішньополітичний крок США, очевидно, був розроблений з метою залишити позаду цю випалену сонцем і конфліктами зону і рухатись у напрямку до прохолодних гірських ландшафтів суверенних держав, які твердо зважилися підвищити свій ВВП (і дати відсіч зростанню амбіцій Китаю), пише американське видання.
Але Путін повернув адміністрацію у світ агресії. Безсумнівно, Путін продиктував умови протистояння і змусив США та їхніх європейських союзників зайняти реактивну позицію та імпровізувати. Республіканці з радістю вхопилися за «слабкість» Обами. Якщо Путін вторгнеться в східну Україну, поборники холодної війни будуть повністю реабілітовані. Тим не менше, я підозрюю, що Путіну не вдасться довго зловтішатися, а сенатору Джону Маккейну не вдасться довго насміхатися. Путін - це той антагоніст, якого чекав Обама.
Анексія Криму, як заявив Обама, порушила права «обох націй і народів», образивши держави Азії і ліберальні демократії, які поважають суверенітет. Путін вирішив відмотати історію назад і заново пересунути давно встановлені кордони. Він вирішив придушити масове демократичне повстання в Україні. Він поводився агресивно і брехав.
Боротьба за Полярне коло - The Atlantic
У середині березня, приблизно в той момент, коли Росія анексувала Крим, російські чиновники оголосили про ще одне територіальне захоплення. Йдеться про 52 тисячі квадратних кілометрів в Охотському морі, про ділянку Тихого океану, де, за деякими даними, є багаті родовища нафти і газу. Комісія ООН визнала ці морські території частиною континентального шельфу Росії, як гордо повідомив російський міністр природних ресурсів і екології, і це рішення тільки лише посилить наполегливість територіальних домагань Росії в Арктиці, які вона вже встигла викласти перед цією ж комісією, пише американське видання.
Через 15 років регулярних звернень з проханнями Охотське море нарешті стало російським.
Хоча російські чиновники дещо поквапилися. Технічно комісія ООН схвалила рекомендації Росії, що стосуються зовнішніх кордонів її континентального шельфу, і тільки тоді, коли Росія почне діятизігдно з цими рекомендаціями, її контроль над Охотським морем стане остаточним і зобов'язальним.
Тим не менше, ці технічні деталі не повинні затьмарювати собою більш важливий момент: Росія намагається реалізувати свої територіальні амбіції не тільки в Україні і в колишніх республіках Радянського Союзу. Вона проявляє особливу активність біля Полярного кола, і до теперішнього моменту її дії сприяли міжнародному співробітництву, а зовсім не розвитку конфліктів.
Росія готує власні банківські картки - Christian Science Monitor
На тлі погроз Заходу ввести жорсткі санкції щодо Росії у зв'язку з анексією Криму Кремль почав пошуки шляхів повернення країни до економічної самодостатності в дусі радянської епохи, пише американське видання.
В якій галузі це може відбутися в першу чергу? У сфері банків і кредитних карт.
Наразі Державна Дума в терміновому порядку готує радикальний законопроект, у разі прийняття якого глобальні гіганти електронних платежів Visa і MasterCard виявляться витісненими з прибуткового російського ринку, де вони займали домінуючі позиції протягом більше 10 років. Цей крок не тільки в майбутньому убезпечить російську економіку від того, що Кремль вважає каральними, політично мотивованими атаками ззовні, але і стане певною мірою помстою глобальним корпораціям, які підкоряються наказам і вводять санкції проти Росії.
За матеріалами inoСМИ.ru