В Іраку знову спалахнула війна. Корреспондент розглядав можливі сценарії розвитку конфлікту і з'ясовував, чи вдасться суннітам створити новий ісламський халіфат, пише Павло Сивокінь у №25 видання від 27 червня 2014 року.
У червні Ірак знову опинився в центрі уваги світових інформаційних агентств – у країні почалася повномасштабна громадянська війна. Послідовники радикальної сунітської філософії ісламу підняли повстання проти Багдада і тепер перебувають у кроці від захоплення влади в країні. Прем'єр Іраку вже звернувся до США з проханням завдати бомбових ударів по півночі країни, яку вже контролює не офіційна влада, а суніти.
І це війна не самого Іраку. Загальний підйом сунітських племен у Сирії, Йорданії та Іраку показав, що на світовій арені з'являється нова сила, яка цілком здатна сформувати в цих країнах новий релігійний халіфат, за образом тих, які араби створювали в Середні віки. І її появу ніхто не міг передбачити.
Зараз зрозуміло, що цей рух виник біля північних кордонів Іраку і зміг розвинутися в потужну силу в умовах громадянської війни в Сирії.
Хоча ще в кінці 2013 року більшість західних аналітиків передбачала, що громадянська війна в Сирії почне випалювати сама себе. Сторони повинні були вичерпати можливості для наступу. Режим Башара Асада переконався, що західні країни не стануть проводити військові операції, щоб допомогти повстанцям, за жодних умов.
В Іраку також не очікували, що терористи так швидко піднімуть голос після американської окупації. У 2011 році в пояснювальній записці ЦРУ до Конгресу йшлося, що сунітський тероризм зараз деморалізований, особливо після того, як у 2008-му глава Аль-Каїди і спадкоємець Усами бін Ладена Мусаб аз-Заркаві був убитий в ході американського авіаудару.
Але повстанці поступово накопичували сили і на початку червня почали наступати на позиції урядових військ. За місяць боїв вже загинуло до 2 тис. осіб. На думку полковника американської армії у відставці та військового історика Петера Мансура, це тільки прелюдія перед справжньою війною.
Небезпека посилюється тим, що ISIL, Рух ісламської держави Іраку і Леванту [історична область, яка в Середні віки включала в себе Сирію, Ірак, Ліван і Йорданію], оголосив себе спадкоємцем Аль-Каїди і готовий продовжувати її справу за розхитування світового панування Заходу. Тема міжнародного тероризму, яка начебто пішла в минуле, знову відродилася.
Адже в ISIL обіцяють ввести закони шаріату на території, яку вони контролюють, і заснувати пряме ісламське правління. Тоді значна частина Іраку буде втрачена для США і стане незрозуміло, навіщо американські солдати воювали за цю землю.
При цьому у Вашингтоні визнають, що рух ISIL активно використовував матеріальну та фінансову допомогу, що надається західними державами сирійським повстанцям. Іншими словами, США і ЄС самі виростили собі ворога. Тільки за офіційними даними ООН, з 2012 року розвинені країни надали повстанцям понад $ 400 млн. Крім того, звичайно, була і неофіційна військова допомога.
А є ще Іран і Саудівська Аравія, які грошима готові підтримати своїх фаворитів: саудіти – сунітських повстанців, а Тегеран – шиїтів, які перебувають при владі в Багдаді. І ніхто не хоче відступати від власних інтересів.
Тому тепер доля Іраку і значної частини Близького Сходу стала дуже туманною. Корреспондент склав кілька сценаріїв розвитку подій там найближчим часом.
Сценарій 1: Суніти перемагають
Зараз радикальні повстанці з ISIL контролюють частину півночі Іраку і швидко просуваються до Багдада. За прогнозами аналітиків Інcтитуту Брукінгса, якщо вони не зустрінуть належного спротиву, вони зможуть захопити столицю країни вже за місяць.
Йти далі стане набагато складніше. Південні провінції країни населені здебільшого мусульманами-шиїтами, а вони вороже налаштовані до повстанців.
І все таки суніти – це сила, яка готова взяти там владу. На думку Далібора Рохака з американського Інституту САТО, виникненню ISIL багато в чому сприяла політика прем'єра Іраку Нурі аль Малікі. Останні п'ять років Ірак стабільно займав одне з найвищих місць у світових рейтингах за рівнем корупції.
Державна система Іраку не працює, а суніти б'ються за свої землі і тому мотивовані на перемогу. Тим більше довге правління Малікі, який висував на всі головні пости представників шиїтів, стало дратівливим чинником на півночі.
«Уряд не займався своєю країною і думав тільки про власне збагачення», – каже експерт Корреспонденту. Крім того, Малікі занадто багато уваги приділяв одновірцям-шиїтам, через що значна частина сунітів стала сприймати владу в Багдаді як чужу і сама вирішила контролювати свою територію. А ідеологія ISIL виявилася найбільш зрозумілою.
Цікаво, що армію Багдада навчали і забезпечували США. За офіційними даними, на це було витрачено $ 25 млрд. Втім, без особливого результату: війська Малікі тікають навіть від погано озброєних повстанців.
Так, під час захоплення важливого міста Кіркук понад 3.000 солдатів Іраку втекли. Оборону змогли організувати тільки в Мосулі, де розташований найбільший нафтопереробний завод країни. До цього солдати Малікі воліли ретируватися, а не вступати в бій із сунітами.
Минулого тижня сенат США навіть зажадав пояснень від голови Комітету начальників штабів, генерала Мартіна Демпсі, куди пішли витрачені гроші. Адже за підсумками перших боїв сталозрозуміло: офіційний Багдад не може чинити опір повстанцям.
Ось чому перемога сунітів цілком вірогідна. Але вона гарантовано призведе до нової громадянської війни – тепер уже на півдні країни, де шиїтів підтримає Іран. Якщо ж у ISIL зважаться на релігійні утиски і погроми, Тегеран навіть може ввести свої війська, щоб захистити шиїтські святині.
На заході суніти продовжать боротьбу з режимом Башара Асада і спробують поширити свою революцію на Йорданію – там уже зараз війська приведені в бойову готовність.
У будь-якому випадку це спричинить зупинення нафтовидобутку в Іраку і зростання світових цін на нафту. Аналітики вважають, що в такому разі західним країнам потрібно буде втручатися в іракські справи.
Сценарій 2: Суніти програють
Такий розвиток подій можливий тільки за однієї умови – США починають авіаудари по суннітах. Про це прем'єр Малікі просив у віце-президента Джо Байдена, коли той приїжджав 23 червня у Багдад. Без цього влада країни не зможе переламати хід війни.
Але поки Вашингтон зберігає мовчання. Барак Обама наважився направити в Ірак тільки 300 військових радників. В іншому Америка вичікує. І справа тут у тому, що згідно з опитуванням громадської думки інформаційною службою NBC, більше 49% американців категорично проти будь-яких військових операцій за кордоном.
Настрої жителів США обумовлені тим, що на війну в Іраку вже витрачено $ 815 млрд, і на ній загинуло понад 4 тис. американців. Минулої осені Обама не зважився використовувати війська проти сирійського режиму, і тепер малоймовірно, що він захоче бомбити сунітів. Тим більше, що в листопаді відбудуться проміжні вибори в конгрес, і президент не хоче злити виборців.
Але якщо все ж Америка зважиться на удари з повітря, то армія Малікі має шанси на перемогу. При цьому незрозуміло, як вона збирається контролювати північні території країни.
«Без військ США це нереально. А друга сухопутна операція виключена. Тим більше постає питання, що робити із Сирією», – каже Корреспонденту Том Ліпман з Middle East Institute.
Якщо ж ISIL відтісняти на її територію, там терористи знову зберуться із силами. Виходить, Америці потрібно буде бомбити повстанців у Сирії і формально підтримати Асада.
Експерти вважають, що Багдад може перемогти сунітів також за умови відставки прем'єра. Хоча сам він не виявляє такого бажання, швидше за все влада в Іраку все одно зміниться. Якщо шиїтам вдасться утримати владу, вони зроблять все, щоб нафтовидобуток працював.
Сценарій 3: Перманентна війна
Нарешті, ще одним сценарієм майбутнього Іраку стає затяжна війна – коли суніти контролюватимуть північ, а шиїти південь країни. У кожного буде своя підтримка.
Так, суніти з ISIL можуть розраховувати на фінансування із Саудівської Аравії – звичайно, непублічне. За даними New-York Times, шейхи цього року передали на цю справу понад $ 20 млн. Шиїтам допомагатимуть Іран і США, відносини між якими останнім часом значно потеплішали.
За цих умов регіон стане постійним осередком тероризму і нестабільності. Можливо, там навіть буде створено окрему державу – хоча це вже з серії довгострокових прожектів.
Зараз зрозуміло, що більшість стратегічних трубопроводів ідуть через північ країни і тому будуть під контролем сунітів. Багдад зможе відвантажувати нафту тільки в портах Перської затоки, а це знизить обсяг її експорту на 20-30%.
Якщо це трапиться, Європа навряд чи стане думати над тим, як диверсифікувати постачання газу і нафти з Росії. Тим більше, коли терористи вели бої за Мосул, світові ціни на нафту марки BRENT зросли майже на 3% за тиждень до рівня $ 113 за барель.
У разі продовження війни, на думку Філіпа Мада, колишнього заступника глави Контртерористичного центру ЦРУ, ціни можуть підскочити і до $ 150-200 за барель.
Забуті на півночі
Всі три сценарії розвитку подій не враховують долю курдів, які зараз намагаються створити свою незалежну державу. Але для цього вони вибрали не зовсім вдалий час.
США не стануть допомагати їм. По-перше, щоб не злити свого важливого союзника Туреччину, на частину території якої претендують курди. По-друге, через загальне небажання Америки втручатися у справи Близького Сходу.
Суніти з ISIL також не підтримають курдів, оскільки вважають цю територію своєю і не хочуть відпускати багаті нафтою землі. Зараз вони – вимушені союзники, але якщо ситуація зміниться, то і між ними почнеться війна.
Мабуть, курдам найбільш вигідна перемога Малікі. В останні роки Багдад намагається особливо не втручатися у справи Курдистану, але й незалежності йому не надає. З іншого боку, якщо з півночі виб'ють ISIL, в Багдаді будуть знати, хто допомагав їм.
Тому курдам навряд чи вдасться створити свою країну. Швидше за все, весь Ірак стане ареною нової громадянської війни з непередбачуваним фіналом.
***
Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 27 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.