Лише кожен п'ятий білорус став би опиратися гіпотетичному вторгненню Росії, свідчать соціологи.
У ході опитування, проведеного в березні Незалежним інститутом соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД), на питання: "Якби Росія збройним шляхом спробувала приєднати до себе всю територію Білорусі або її частину, як би ви діяли?", 18,7 відсотка респондентів вибрали варіант відповіді "пручався би зі зброєю в руках", 47 відсотків - "прагнув би пристосуватися до нової ситуації", 15 відсотків - "вітав би ці зміни".
З плакатами "За нашу і вашу свободу" на вуличні акції в Білорусі виходить сьогодні мізерна кількість людей, але це не означає, що в разі реальної загрози білоруси не піднімуться на захист своєї країни, кажуть експерти. Але є й інші думки.
Опозиція: 19 відсотків - це багато
Незважаючи на масовану пропаганду, прихильників "російського світу" в Білорусі стає все менше. Білоруси вже не вважають себе росіянами, як 15 років тому, і прагнуть до Європи, сказав в інтерв'ю DW Франтішек Вечерко, ініціатор і активний учасник багатьох проектів із просування білоруської мови, культури та символіки, в недавньому минулому - лідер молодіжного крила партії "Білоруський народний фронт" "Моладзь БНФ".
Воювати, на його думку, білоруси не хочуть, бо надто багато воєн пройшло катком територією Білорусі. Активістка "Моладзь БНФ" Катерина Ромашкевич зазначає, що білоруси налякані подіями в Україні, і війна вже виглядає не абстрактно, як у випадку з далекими іноземними конфліктами, а реально - з кров'ю і смертями.
Але якщо російські війська увійдуть до Білорусі, білоруси будуть захищати Вітчизну, як це було в Оршанській битві 1514 року, коли армія Великого князівства литовського розгромила російське військо, впевнений Вечерко. Білоруси - миролюбний народ, але якщо треба, за себе постоять, говорить він. Такої ж думки дотримується і лідер Об'єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько.
Майже 19 відсотків готових віддати життя за суверенітет - привід для радості - у нас є, кому захищати Білорусь, каже голова Ради Міжнародного консорціуму "ЄвроБеларусь" Володимир Мацкевич. Разом з тим він зазначає, що в усьому світі люди вважають цінностями любов, багатство, здоров'я, і дуже небагато, тих, хто віддає перевагу цінностям, за які варто вмирати.
В умовах величезного впливу російських ЗМІ майже 19 відсотків, тобто кожен п'ятий, - цифра значна, яка свідчить про цінність суверенітету для білорусів, впевнений заступник голови руху "За Свободу", політолог Алесь Логвинець.
Цінності суверенітету не надто важливі для білорусів
Інакше вважає Олександр Адамянц, директор Центру європейських досліджень: лише деякі в Білорусі замислюються про цінність суверенітету, оскількипо ряду культурно-історичних причин тут не встигла сформуватися національна самосвідомість, як, наприклад, у Польщі, Литві чи в Україні.
Білоруси і росіяни настільки близькі народи, що білоруси не збираються воювати проти росіян, впевнений Юрій Шевцов, директор Центру з проблем європейської інтеграції: "запитання соціологів поставлене в жорсткій парадигмі, не можна білорусів ставити перед таким вибором".
Питання гіпотетичне, відповідь відповідна?
Лідер білоруської партії лівих "Справедливий світ" Сергій Калякін вказуєна гіпотетичну постановку питання про російську загрозу, тому і відповідь відповідна. Але найголовніше, на його думку, яке, втім, поділяють багато експертів, у більшості білорусів у голові не вкладається ймовірність агресії з боку Росії.
Інша думка - у Логвінца: "В очах багатьох білорусів Росія сьогодні агресор, і загроза з її боку суверенітету Білорусі абсолютно реальна. Це враження складається, виходячи із заяв політиків, що панує в ЗМІ імперського чаду, витрат Росією на армію". Експерт допускає, що "менше 19 відсотків" - тому що на тлі подій в Україні білоруси вважають неможливим ведення Росією гібридної війни ще й з Білоруссю.
Адамянц вважає, що фігурують у опитуванні дані про готовність захищати країну зі зброєю в руках істотно перевершують реальну картину. Точно так само, зауважує Мацкевич, опитування показують куди більш високі цифри тих, хто готовий брати участь у вуличних протестах проти режиму.
Експерти сходяться на думці, що дані соцопитування - їжа для роздумів для тих, хто, поки ще використовуючи маргінальні ресурси, намагається рекрутувати білорусів на холодну або гарячу війну "за російський світ". Результати опитування можуть їх порадувати і дати привід переглянути свої методи, каже Мацкевич.
Громадська думка з нульовим політичним значенням
Коментуючи результати дослідження, Лебедько зазначає, що Білорусь по ряду причин - проблемна країна для проведення соцопитувань. Адамянц впевнений, що коливання громадської думки, відбите в соцопитуваннях, має нульове політичне значення, оскільки в нинішній Білорусі громадяни не мають можливості впливати на політику і є не політичним суб'єктами, а політичними об'єктами, якими маніпулює влада.
Думку більшості з будь-яких питань формує агітпроп, люди діють, виходячи не з власних переконань, а під впливом страху і бажання прилучитися до того, хто демонструє силу. Поки влада в Білорусі сильна, надавати громадській думці політичне значення - наївно. Якщо вертикаль влади похитнеться, події розгортатимуться в залежності від багатьох факторів, зокрема навряд чи буде громадська думка, вважає Адамянц.