Півгодинна розмова російського і британського лідерів, як випливає із офіційних повідомлень, торкалася питань Сирії та України.
Телефонна розмова британського прем'єра і російського президента, приїзд держсекретаря США Джона Керрі до Росії і його зустріч з Володимиром Путіним, не кажучи вже про візит заступника пана Керрі Вікторії Нуланд до Москви - всі ці події, що відбулися упродовж останніх кількох тижнів, дали привід заговорити про нові тенденції у стосунках Росії з Заходом.
Після приїзду пана Керрі оглядачі активно обговорювали можливий прагматизм у підході США до Росії, наголошуючи, що попри протилежні позиції щодо України, обидві країни можуть спробувати визначити загальні інтереси на Близькому Сході.
Чи означає нещодавня розмова Путіна з Кемероном, що ця тенденція поширюється і в Європі?
Півгодинна розмова російського і британського лідерів, як випливає із офіційних повідомлень, торкалася питань Сирії та України.
Британський прем'єр вважає, що між двома лідерами залишаються глибокі розбіжності щодо ролі Росії у військовому конфлікті на сході України, але пріоритетом має бути виконання Мінських угод.
Про те, що обидві сторони вважають необхідним "неухильне виконання" цих домовленостей, сказано і в повідомленні на сайті президента Росії.
ВВС поцікавилася у російських і європейських експертів, чи вважають вони ці контакти ознакою зближення, чи це лише формальність.
І якщо російські експерти говорять про те, що в дипломатії нічого випадкового не буває і що можна говорити про пошук компромісу, то за межами Росії такі перспективи розглядають більш стримано.
"Процес пішов у іншому річищі"
Олександр Рар, директор Центру Росії та Євразії (Німеччина):
"Потепління - це таке слово, яке ще зарано вживати, але я би сказав, що триває деескалація. І про це свідчить і поїздка пані Меркель 10 травня.
Політики вже починають їздити до Росії. Я думаю, з'явилася надія на те, що мінський процес можна реалізувати.
Ще кілька тижнів тому мені здавалося, що багато хто в Європі вважав, що неможливо думати або вірити в те, що мінський процес буде доведено до якогось переможного кінця.
Але сьогодні прямих жорстких військових дій на сході України немає, і всі західні політики намагаються цементувати цей мінський процес, і вони розуміють, що треба говорити з паном Путіним, з Росією для того, щоб із цього процесу щось позитивне вийшло.
Американці змушені, і хочуть, і будуть говорити з Росією, вони потребують участі Росії на Близькому Сході, там ситуація виходить з-під контролю.
Але щодо Англії, Франції та Німеччини, то там переговори з Москвою спрямовані насамперед на те, щоб мінський процес стабілізувався.
На Заході, я думаю, процес пішов трохи в інший бік, ніж це було ще півроку тому, коли російську сторону, здебільшого, бачили як стовідсоткового агресора, як країну, яка насамперед має виконувати всі домовленості мінського процесу.
Наразі, за всієї критики російської сторони, що вона десь ще побічно підтримує сепаратистів, з'являється те, чого не було раніше, - критика української сторони. Є дуже багато розчарувань щодо позиції самої України.
Подивімося на саміт в Ризі (Східного партнерства. - Ред.). Він же міг у дуже жорсткому руслі пройти, з жорсткою критикою російської позиції, але цього теж не було.
Без прориву
Максим Братевський, професор Вищої школи економіки (Росія):
"Я не вважаю, що це данина формальності, але і не думаю, що якийсь там прорив відбувся, і стосунки принципово змінилися.
Мабуть, і західним лідерам незручно без діалогу з Москвою, і Москві незручно без діалогу з західними лідерами.
Я не думаю, що хтось значною мірою відступає від своїх позицій. Але почали розмовляти, і це - добре.
Всі сторони свої позиції доволі чітко визначили, і продовження діалогу буде залежати від того, як реалізовуватимуться мінські угоди.
Мені здається, що тут взаємонерозуміння залишається дедалі меншим. Як на мене, мінські угоди всі сторони, що беруть участь у цих домовленостях, читають здебільшого однаково.
Будемо чекати, коли це все буде реалізовуватися. Це і означатиме нормалізацію стосунків.
Стосунки зіпсувалися дуже сильно, і до цього йшло давно. Мені видається, що українська криза - це скоріше привід, ніж причина.
Взаємне нерозуміння, взаємна недовіра і різне тлумачення інтересів - це зростало впродовж останніх років п'ятнадцяти".
"Оливкова гілка"
Ієн Бонд, директор з питань зовнішньої політики, Центр європейських реформ (Британія):
"Це виглядає, як якийсь рух обох сторін.
Наскільки я розумію, розмова між прем'єр-міністром Кемероном і президентом Путіним була ініційована президентом Путіним, щоб привітати прем'єра з перемогою на виборах. Можливо, це була маленька оливкова гілка від Путіна. Але візит Керрі до Сочі був більш значною дипломатичною ініціативою американців поговорити з Росією про щось, окрім України.
Очевидно, що вони все ще говорять про Україну, і подальший візит Вікторії Нуланд був сфокусований на Україні. Але це виглядає так, ніби країни вивчають інші сфери, де можлива співпраця.
Завжди були якісь контакти між Росією і європейськими лідерами на високому рівні.
Але чого ми не бачили, так це чогось більш узгодженого на європейському рівні. Ми не бачимо великих зусиль з боку Федеріки Могеріні, Дональда Туска або Жан-Клода Юнкера відновити спілкування з Росією.
І, мені здається, такий рух був би складним для Євросоюзу. Європа наполягає на необхідності суттєвого прогресу в тому, що стосується конфлікту в Україні, а ми цього не бачимо.
Це не припинення вогню (на сході України. - Ред.) в тому сенсі, в якому я його розумію. Дуже мало днів проходить без того, щоб люди були поранені або вбиті.
Це тільки називається припиненням вогню. І в цій ситуації складно уявити, як Євросоюз буде виправдовувати послаблення санкцій".
Все почалося з Мінська
Ігор Бунін, директор Центру політичних технологій (Росія):
"Так не буває, щоб це були просто даремні розмови.
Розмова (з Кемероном. - Ред.) все-таки відбулася, вона була досить тривалою, я дуже сумніваюся, що це чисто формальна розмова.
Насправді, відбувається, звичайно, якась переоцінка стратегії: не стратегічна переоцінка, але елементів цієї переоцінки досить багато.
Санкції дали довгостроковий ефект. Вони поставили російську економіку в дуже важке становище, але не зламали її повністю. До того ж, вони мали зворотний психологічний ефект - якусь консолідацію суспільства навколо Путіна.
Ефект санкцій був і залишається досить сильним, але він викликає і відповідні реакції, ці відповідні реакції - не ті, які хотілося б отримати.
Тому стало зрозуміло, що треба, разом з політикою стримування і санкцій, знайти якусь можливість відступу, щоб президент Росії і Росія, не зовсім з піднятою головою, але благородно відступили.
І, мабуть, весь цей переговорний процес, який почався не з Керрі, а з Мінської угоди, яка багатьом здавалося нездійсненною, - це начебто дало коридор для відступу.
Немає жодного зближення, є пошук компромісу. Я думаю, що в довгостроковому плані на Росію чекає досить тяжка розплата за весь 2014 рік.
Відновити ті відносини, які були у Росії із західним світом, повністю не видається можливим найближчим часом. На це знадобляться десятиліття і, напевно, зміна влади".
Через суперечності щодо України західні експерти не бачать передумов для стратегічного зближення Росії із Заходом
"Немає простих рішень"
Пол Стронскі, старший науковий співробітник Фонду Карнегі (США):
"Я вважаю, що це просто дипломатія, я не бачу якогось особливого руху.
Вони обговорювали не тільки Україну, а й інші міжнародні питання, що викликають стурбованість. Наскільки я розумію, вони багато говорили про Сирію. Це нормальні дипломатичні відносини.
Метою було попрацювати над загальними питаннями, але все ще є дуже серйозні суперечності у питанні України.
Можлива якась тактична співпраця, але є велике питання, в якому сторони розходяться, - це Україна. І тут немає простих рішень".
Джерело: ВВС Україна