Точка зору: Два можливі виходи з міграційної кризи в ЄС

Криза з біженцями в ЄС посварила між собою країни союзу і навіть може розвалити його.

Ніхто вже не сумнівається, що світ заполонили натовпи біженців. У газетах постійно миготять заголовки про те, що Європа і світ переживають найбільшу кризу міграції з часів Другої світової війни. І дійсно, за словами Дмітріуса Авранополуса, комісара Євросоюзу у справах міграції, торік понад 59 млн осіб були біженцями або мали статус переміщених осіб, пише Джейн Макадам, професор Australian Research Council Future Fellow, у колонці, опублікованій у №36 журналу Кореспондент від 11 вересня 2015 року.

Звичайно, арабська весна, що породила масові протести і війни на Близькому Сході, зрушила з місця мільйони людей. І всі вони почали шукати кращу долю на територіях більш стабільних. Але крики Європи про масштабну кризу, на мою думку, є сильно перебільшеними.

По-перше, після Другої світової на континенті без дому залишилося понад 50 млн осіб. Але тоді цю проблему вирішили. Скажу більше, в Італії понад третина громадян змінила своє місце проживання за останні 40 років. Зрозуміло, що люди постійно шукали кращі умови для життя і тікали від війни – в цьому не було нічого нового.

По-друге, більшість біженців із Сирії та Іраку осідають у сусідніх країнах. Їх приймають Туреччина, Йорданія й Іран. Тому зараз курортні міста Туреччини поступово перетворюються на криміногенні зони, й уряд країни вже визнав цю проблему. А населення Йорданії все більше розмивається через масові таборів біженців.

Цікаво, що багаті арабські країни не поспішають приймати у себе одновірців. Ці держави не квапляться давати своє громадянство переселенцям і взагалі намагаються не пускати мігрантів на свою територію. У них вже був прецедент з палестинськими біженцями.

Тоді, після війни 1968 року, від ізраїльських солдатів тікали сотні палестинців, і Саудівська Аравія прийняла їх. Разом з біженцями в країну потрапили й активісти ісламістських рухів, і вона на довгі роки стала базою для радикальних організацій. Тепер в Ер-Ріяді не хочуть таких проблем.

Європа також зайняла набагато більш жорстку позицію щодо біженців. Якщо раніше країни готові були приймати мігрантів, то тепер значна частина північних членів ЄС думають про те, як би встановити фільтраційні кордони.

Але головна проблема тут у відсутності єдиної політики. Поки Німеччина готова приймати біженців, у Великобританії називають політику розселення мігрантів дурістю. А у Східній Європі взагалі хочуть будувати спеціальні стіни, щоб відмежуватися від держав, що не входять у союз. Тому й виник конфлікт в Угорщині. Будапешт має намір проводити власну політику в питаннях міграції і не хоче звертати уваги на приписи з Брюсселя.

Зараз ЄС не стільки опинився в кризі мігрантів, скільки переживає конфлікт демократичних цінностей з дійсністю

Зараз ЄС не стільки опинився в кризі мігрантів, скільки переживає конфлікт демократичних цінностей з дійсністю. Багато років у Європі говорили, що права людини і демократія дуже важливі, але коли ситуація почала виходити з-під контролю, країни втратили єдину позицію і почали говорити про створення внутрішніх кордонів та скасування Шенгенської угоди. Якщо це станеться, Євросоюз опиниться на межі розпаду.

З цієї кризи, по суті, є два виходи. Перший – відправляти всіх мігрантів назад на батьківщину незважаючи на наслідки. Звичайно, тоді потрібно буде забути про демократію і говорити про виживання союзу і про те, що з біженцями в ЄС можуть просочитися радикальні терористи. Другий – надавати притулок усім, хто його попросить. У демографічному плані це не такий великий удар по п'ятисотмільйонному населенню ЄС. Головне виробити єдину позицію з цього питання, щоб країни погодилися на будь-який підхід і не намагалися самостійно вирішити проблему.

В іншому разі проблема буде ускладнюватися, і ніхто не зможе вирішити її за європейських політиків. А рішення потрібно буде приймати нелегкі. Головне почати реагувати на світ, який почав глобальний рух.

***

Цей матеріал опубліковано в №36 журналу Корреспондент від 11 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.