Скандал з «панамськими паперами» може викликати черговий виток боротьби з офшорами.
Масові заворушення і відставка прем'єр-міністра в Ісландії, прес-конференції німецького канцлера Ангели Меркель, голови МВФ Крістін Лагард і навіть короля Іспанії Хуана Карлоса II – все це за неповний тиждень стало наслідком оприлюднення великого масиву документів юридичної панамської компанії Mossack Fonseca, яка є четвертою офшорною корпорацією у світі, пише Павло Сивокінь у №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року.
Дані, які оприлюднив світовий консорціум журналістів-розслідувачів, уже призвели до криз у кількох країнах. Багато в чому на них негативно відреагували держави Західної Європи. У США більша частина політиків зберігала мовчання, а офіційні особи не стали взагалі коментувати цей скандал. Експерти пояснюють це тим, що американські політики практично не фігурують в цих документах, і зачеплена головним чином репутація країн Європи або деспотичних держав Азії.
«В Європі переважно заперечують факт офшорів або запевняють, що проведуть розслідування. А в Москві, Пекіні або Ер-Ріяді зберігають мовчання і називають ці документи спланованою атакою на їхніх лідерів», – каже Корреспонденту Метью Ештон з Університету Нотінгема.
На його думку, наслідки цього скандалу будуть подвійними. З одного боку, офшорні компанії почнуть мігрувати в бік регіонів, де таємниця вкладів дотримується ще жорсткіше – наприклад, в Азію або Африку. Водночас у світі знову формуються передумови для чергового етапу боротьби із зонами податкової оптимізації, де багато компаній і політиків намагаються заховати свої гроші.
За короткий період світ пережив кілька етапів боротьби з офшорами, які були спрямовані на різні країни і мали зовсім різні цілі. Спочатку Америка намагалася отримати доступ до рахунків, які могли використовуватися для фінансування міжнародного тероризму. Пізніше Вашингтон також намагався поставити під контроль держави Карибського регіону, коли виникла ідея створення єдиної служби з боротьби з відмиванням грошей і ухиленням від сплати податків.
Але зараз журналістське розслідування вперше зачепило понад 140 політиків. Раніше держави боролися переважно з компаніями, які воліють зберегти свою банківську таємницю недоторканною. Тепер же всі заговорили вже про людей, які розмістили там гроші, а також про способи отримання цих грошей. При цьому за кілька місяців до оприлюднення списку Mossack Fonseca вже була помічена в допомозі бразильським і мексиканським підприємцям у відмиванні своїх доходів від незаконних оборудок.
Поки перші особи багатьох країн думають, як пояснити наявність своїх рахунків у банках на території офшорів, світ чекає публікації нових документів, що викривають президентів і прем'єрів.
Перші удари
У 2001 році у США був прийнятий Акт про боротьбу з використанням грошей для фінансування тероризму. І тоді у Вашингтоні згадали про Financial Action Task Force on Money Laundering або FATF. Цю організацію Велика сімка створила ще в 1997-му саме для боротьби з офшорами. Але вона не працювала, оскільки ніхто з великих держав не хотів використовувати свій вплив для боротьби з відмиванням грошей.
Однак після терактів 11 вересня в Америці зважилися дізнатися, хто саме фінансував мережу міжнародного тероризму. Тоді головна битва розгорнулася між Швейцарією, на рахунках якої зберігається понад $ 2,8 трлн, і США. До Америки також долучилася Німеччина, яка звинувачувала свої компанії у виведенні доходів з-під своєї юрисдикції в сусідню країну.
Тут не минулося без витоку інформації. Один зі співробітників великого швейцарського банку UBS передав прокуратурі Німеччини список клієнтів, які через підставні компанії реєстрували там свої активи. Після цього в лютому 2009 року Штати змусили UBS – під загрозою відкликання ліцензії на діяльність у США – надати список 17 тис. американських клієнтів банку.
«У лютому 2013 року Швейцарія дала згоду на автоматичний обмін даними в рамках угоди про оподаткування зарубіжних коштів резидентів США», – пояснює Майк Таннер з Інституту САТО.
Уряд США зажадав, щоб будь-яка іноземна організація, яка вважається фінансовою інституцією, укладала договір про обмін інформацією з податковою службою Америки. У ньому підписанти зобов'язуються інформувати американських податківців про всі рахунки громадян і компаній-резидентів США. Слідом за Штатами вирішили відмовитися від банківської таємниці і країни Євросоюзу – у травні 2013 року вони домовилися про обмін фінансовою інформацією.
Наступний етап боротьби з офшорами розпочався у 2014 році, коли міжнародний консорціум журналістських розслідувань оприлюднив інформацію про 120 тис. підставних компаній, офшорні рахунки і сумнівні угоди. В ухиленні від податків підозрювали 140 тис. осіб з 170 країн.
Після цієї події, що отримала назву OffshoreLeaks, канцлер казначейства Великобританії Джордж Осборн заявив, що окремі офшори готові прийняти угоди про автоматичний обмін інформацією з ЄС і США. Але в той час докази ухилення від податків переважно стосувалися кількох великих фінансових корпорацій і середнього бізнесу. Про політиків же поки не говорили.
Політичний аспект
За довгі роки існування в офшорів на островах Карибського моря і в Латинській Америці сформувалася досить надійна репутація. Тим більше, що на відміну від європейських країн, вони міцно утримували свою позицію. Цікаво, що більшість цих держав входять до Британської Співдружності, і тому саме Лондон почав кампанію проти податкових ухильників.
Британський прем'єр Девід Кемерон у спеціальному посланні зажадав від офшорів на Кайманових і Віргінських островах, а також в Гібралтарі приєднатися до європейської ініціативи. Але потім виявилося, що батько британського лідера має секретний рахунок у Панамі, на якому лежить кілька мільйонів фунтів, і нині багато експертів пояснюють не надто велике завзяття прем'єра в боротьбі з офшорами його особистими інтересами.
«Тепер же розслідування торкнулося досить впливових політиків, і реакція буде більш жорсткою», – каже Фредрік Еріксон, глава European Centre for International Political Economy.
За його словами, незабаром варто чекати нової хвилі боротьби з карибськими офшорами. Раніше головним ідеологом такого протистояння були США, але зараз вони дуже стримано реагують на скандал.
Журналісти заявляють, що основні дані були отримані внаслідок витоку інформації. А власники Mossack Fonseca заявляють про злом їхніх комп'ютерних систем. У Вашингтоні з великою підозрою ставляться до будь-яких зломів і зливів інформації після випадків з Едвардом Сноуденом і Джуліаном Ассанджем. Тому боротьба з карибськими банками може бути і не такою завзятою.
Але в будь-якому випадку країни, чиї лідери виявилися замішаними в цьому скандалі, мають реагувати. Якщо в Європі це, швидше за все, призведе до розслідувань, системних криз і відставок, то деспотичні режими будуть усе заперечувати.
Цей скандал показав: у світі стає все менше місць, куди б диктатори Сходу або нечесні лідери Заходу могли перевести свої гроші і вважати їх у цілковитій безпеці. Тепер експерти припускають, що особливо зручними для зберігання нечесно нажитих коштів стануть Азія або Африка. Тамтешні країни зацікавлені в притоці грошей і готові ховати таємниці від будь-яких журналістів.
Але боротися з офшорними юрисдикціями поступово починає і Китай. Тому білих плям на податковій карті світу ставатиме все менше.
***
Цей матеріал опублікований в №13 журналу Корреспондент від 8 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.