Російська армія є досить потужною, але в ній зберігається безліч недоробок у порівнянні з армією США, зазначає видання.
У період холодної війни США і Радянський Союз прагнули перевершити одне одного у сфері озброєнь, пише авторитетне видання The National Interest.
МіГ-25 підштовхнув американців на створення F-15, Ту-95 дуже нагадував В-52, а підводні човни і танки розроблялися з урахуванням характеристик їх безпосередніх конкурентів, зазначає видання.
Коли холодна війна підійшла до кінця, СРСР втратив здатність конкурувати із США в багатьох ключових сферах. Занепад радянського військово-промислового комплексу після розпаду Радянського Союзу лише посилив цю проблему.
Як пише видання сьогодні, незважаючи на те, що російська армія залишається досить потужною, у ній зберігається безліч недоробок у порівнянні з армією США.
The National Interest визначив п'ять сфер, в яких Росія хотіла б мати такий же потенціал, яким володіють США.
Винищувачі п'ятого покоління
П'ять років тому очікувалося, що Т-50 ПАК ФА, що розробляється конструкторським бюро Сухого, зможе усунути той пробіл, який утворився між Росією і США у сфері фронтових винищувачів.
На цей момент у реалізації цієї програми виникли труднощі: технічні та економічні фактори призвели до різкого скорочення кількості запланованих замовлень. Тим часом США успішно інтегрували винищувачі F-22 Raptor у фронтові служби.
Хоча Росія продовжує будувати і експлуатувати досить потужні винищувачі, жоден з них не може зрівнятися з Раптором.
До тих пір, поки ПАК ФА або який-небудь його наступник не надійдуть на озброєння, США матимуть рішучу перевагу в повітрі.
Високоточні керовані боєприпаси
Хоча в Сирії Росія розпочала більш широко застосовувати високоточні керовані боєприпаси в порівнянні з її військовими кампаніями в Грузії і Україні, вона до цих пір відстає від США за рівнем бойового застосування цього виду озброєнь.
Почасти це пояснюється особливостями російської військової доктрини: російська армія звертає менше уваги на супутні збитки, ніж армія США.
Однак основна причина такого стану речей полягає в тому, що у Росії досі немає таких великих запасів високоточних керованих боєприпасів, які США вдалося створити за кілька десятиліть.
Більш того, на російських військових літаках, як правило, не встановлюються сенсорні блоки, які є відмінною рисою більшості західних літаків, що виконують удари "повітря-земля".
Це в значній мірі відрізняє російську повітряну кампанію, роблячи її менш ефективною в певних аспектах, від західного аналога.
Збір інформації, спостереження та розвідка
Немає жодного сенсу застосовувати високоточні керовані боєприпаси, якщо ви не знаєте, куди саме потрібно завдати удар. Під кінець холодної війни військові ідеологи Радянського Союзу зрозуміли, що здатність впроваджувати інформаційні технології та технології завдання ударів на велику дальність буде визначати ступінь переваги в наступну військову епоху.
Вони також зрозуміли, що у Радянського Союзу немає національної системи інновацій, яка необхідна для того, щоб конкурувати із США у сфері передових комп'ютерних та комунікаційних технологій.
Деякі з умов змінилися, а щось залишилося колишнім. У російській армії до сих пір немає того потенціалу збору інформації, спостереження і розвідки, який характеризує американську армію.
Хоча російські війська успішно провели військові операції в Грузії, в Україні і в Сирії, додаткові безпілотники, легке комунікаційне обладнання, супутникове наведення і високошвидкісні комп'ютери могли б зробити російську армію набагато потужнішою.
Морський десант
У 2010 році Росія підписала з Францією контракт на поставку чотирьох універсальних десантних кораблів класу Містраль. Франція повинна була побудувати перші два кораблі і допомогти Росії з будівництвом другої пари.
Ці кораблі повинні були закрити величезний пролом у потенціалі російського морського десанту, який не розвивався з часів закінчення холодної війни.
Але цьому не судилося статися. Захоплення Росією Криму та її вторгнення в Україну змусили Францію скасувати поставки, у результаті чого Росія залишилася без сучасних десантних кораблів.
Якби російський флот отримав Містралі, вони, можливо, вже стояли б біля берегів Сирії.
Однак зараз флот Росії змушений експлуатувати більш старі кораблі, поки суднобудівна індустрія працює над створенням великих і сучасних кораблів.
Професійні регулярні війська
Росія продовжує страждати від своєї застарілої системи призову. В рамках цієї системи в армію призивається вкрай низький відсоток російського населення, придатного до військової служби (за деякими оцінками, всього 11% чоловіків у віці від 19 до 27 років), і військове керівництво загалом вважає рівень підготовки призовників надзвичайно низьким.
Як правило, більшість молодих людей, які мають хороше здоров'я, здобули освіту і перед ними є будь-які кар'єрні перспективи, намагаються ухилитися від служби в армії. Все це робить значну частину російської армії абсолютно недієздатною для виконання будь-яких практичних завдань.
У Росії була розроблена серія планів, покликаних зробити армію більш професійною, проте їх реалізації заважає безліч проблем, пов'язаних з особливостями культури (у російській армії глибоко вкоренилася концепція призову; навіть у країнах Східної Європи, які вступили в НАТО, було витрачено чимало зусиль на того, щоб викорінити цю прихильність) і фінансовими обмеженнями.
Створення збройних сил, що повністю комплектуються за наймом, з професійним сержантським корпусом здатне в значній мірі підвищити ефективність російської армії.
Російська армія залишається надзвичайно небезпечною. Однак вона досі не може впоратися зі спадщиною холодної війни. Скорочення російської економіки і падіння цін на нафту погіршують ситуацію. Проте є маса вагомих причин вважати, що росіяни знають про недоліки своєї армії і роблять все можливе, щоб вирішити наявні проблеми.