Що пише зарубіжна преса про перемогу Дональда Трампа на виборах президента США.
Перемогу Дональда Трампа на президентських виборах в США обговорює весь світ.
У пресі нарікають на недоліки демократії і прогнозують перші кроки Трампа на новій посаді.
Корреспондент.net зібрав публікації ЗМІ про перемогу Трампа на виборах.
Виклик для західної демократії - The Financial Times
Перемога Дональда Трампа знаменує собою оглушливий крах status quo. Наймогутніша країна на землі вибрала забудовника без будь-якого досвіду роботи в уряді, саморобного диктатора, який зневажає союзників, ввічливу манеру мови і демократичну традицію.
Якщо він не змінить свою особистість, його перемога, схоже, стане викликом для західної демократії.
У 2016 році американці віддали перевагу політичному неофіту з простим гаслом "Make America Great Again" ("Зробити Америку знову великою") замість жінки-кандидата, яка відслужила у ролі першої леді, сенатора від Нью-Йорка і державного секретаря.
Отже, які ж перспективи президентства Трампа? В оптимістичному баченні, цей злісний, злий на мусульман кандидат трансформується, опинившись всередині Білого дому. На даному етапі подібна зміна здається неймовірною. Їй на заваді темперамент Трампа.
Йому доведеться сформувати команду і працювати з Конгресом, зокрема зі спікером Палати представників Полом Раяном, якого він регулярно висміював. Людині, яка пишається тим, що розуміє "мистецтво угоди", слід засвоїти, що хід роботи уряду не може визначатися особистою ворожнечею, а політика - мистецтво компромісу.
Світ буде нервово спостерігати за першими кроками Трампа. Як і фінансові ринки, які вже проявили перший переляк. Це момент великої небезпеки. Перемога Трампа слідом за схваленням "Брекзиту" на референдумі в Великобританії виглядає новим жорстоким ударом по ліберальному міжнародному порядку. Трамп повинен вирішити, на словах і на ділі, чи має намір він робити внесок в це велике обвалення - непомірною ціною для Заходу.
Світ у стані невизначеності - El Pais
Прихід Трампа - непередбачуваного і тому небезпечного лідера - занурює світ в стан повної невизначеності, вважає іспанська газета. Після "Брекзиту" це, можливо, стане смертельним ударом по європейському проекту, який США завжди надихали і оберігали.
Американський електорат продемонстрував: жодне суспільство не застраховане від демагогії, яка пропонує швидкі і прості рішення, а заодно виливає ненависть на всіх, кого можна перетворити у "цапа-відбувайла".
Результати виборів пророкують економічну нестабільність і політичну невизначеність.
Американці довірилися людині, яка вважає, що запорука безпеки США - байдуже ставлення до подій в світі і до традиційних союзників Америки.
Ймовірно, Росія і Китай задоволено потирають руки
Президент Путін, переконаний в тому, що Європа за своєю слабкістю зреагує, зробив кроки, які в роки холодної війни були б немислимі. А тепер він може сподіватися і на небажання США втручатися в події.
У США є система стримувань, яка повинна запобігати "тиранії більшості". Ці механізми безумовно доведеться в повній мірі застосувати до Трампа. Він, як і будь-який популіст, повинен засвоїти, що кількість голосів - не виправдання всьому і що при демократії завжди превалюють закон, свобода і права особистості.
Протест проти еліт - Le Temps
Здається, Трампу вдалося переконати більшість американців прийти до виборчих урн і висловити всі свої негативні думки щодо політичних, медійних і економічних еліт, що існують в країні.
Його улюблена зброя - "Твіттер", за допомогою якої він зумів звести докупи безліч різнорідних нападів обурення. Багато замислювалися, чи здатний він перетворити своїх дописувачів в "Твіттері" в реальних виборців. З огляду на дуже сильну мобілізацію білих виборців без університетського диплома він, схоже, це зміг.
Ні його грубі порушення, ні його вульгарні розмови і зневажливе ставлення до жінок - ніщо не в силах зупинити Трампа. За влучним висловом кінорежисера-документаліста Майкла Мура, який нещодавно зняв фільм TrumpLand на користь Хіларі Клінтон, Дональд Трамп - це "коктейль Молотова в людській подобі", середній палець, показаний всім елітам.
Для демократів цей вечір рівносильний катастрофі. Залишається дуже мало шансів на те, що вони доб'ються більшості в Сенаті. Виникнуть дві Америки, де відмінності в уявленнях і пріоритети будуть доведені до крайності. Це не віщує нічого доброго.
Успіх Путіна - Die Welt
Приголомшлива перемога Дональда Трампа - це і успіх Володимира Путіна. Зовсім скоро Ангела Меркель може виявитися на чолі держави, оточеної націоналістами і популістами, і зіткнутися з розвалом своїх експортних ринків.
Путін отримав ту американську адміністрацію, яку хотів. Тепер на черзі Франція та Німеччина.
Ще до фіналу виборів в США зовнішня політика домінувала серед тем майбутньої в Німеччині кампанії з виборів до Бундестагу. Тепер, коли Овальний кабінет займе непередбачуваний популіст, який, можливо, хоче позбутися Меркель, зовнішня політика стане вирішальним фактором виборчої кампанії.
Трамп виступає проти переговорів щодо TTIP, хоче переглянути умови Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA) і в разі необхідності вступити в економічну війну з Китаєм. Він планує перетворити Америку в оплот для американських робітників, зайнятих у вугільній, сталеливарній і автомобільній галузях. Вільна світова торгівля, яка привела до зростання такої експортної держави, як Німеччина, може стати історією вже на саміті G20 в липні майбутнього року.
Якщо до того моменту Трамп реалізує все те, що обіцяв, під загрозою опиняться робочі місця в Німеччині - причому в найгострішу фазу кампанії з виборів до Бундестагу. Протекціоністська політика Трампа здатна занурити світову економіку в хаос, а якщо за цим піде подальший розкол Європи, ера Німеччини буде закінчена.
Трамп хоче піти на угоду з Росією: обміняти Крим на Алеппо.
Крах двопартійної системи - Ведомости
Головна особливість цих виборів - крах, принаймні тимчасовий, двопартійної системи. Кандидат від об'єднаного істеблішменту бився з кандидатом від сохи, стіни і казино. І програв.
Щось подібне відбувається в усьому західному світі. Політичне протистояння прихильників і супротивників активної державної участі в економічному та іншому житті йде в тінь.
Колишні антиподи не відрізняються один від одного, як Блер з Кемероном; утворили зразкову сім'ю, як Меркель з Штайнмаєром; або злилися в одну особу, як в США. Хіларі Клінтон - кандидат від обох партій і всіх трьох товстунів (політичної, економічної та інтелектуальної еліти).
Політичний мейнстрим звузився до розмірів маленької циркової арени. Засоби масової інформації, що працюють на його інтереси, називають все за її межами популізмом і ділять його на «ультраправий» або «вкрай лівий». Чим ширші фланги, тим сиротливо і однорідніше виглядає центр. Демократам вдалося позбутися Сандерса. Республіканцям не вдалося позбутися Трампа. Клінтон збіглася з політичною системою.
Представницька демократія функціонує за рахунок ілюзії вибору. Чим вужчий центр, тим менше сенсу в двопартійності (і в голосуванні). Основне політичне протистояння сьогоднішнього західного світу - глобалістський інтернаціоналізм під крилом pax americana проти місцевого суверенітету під егідою націоналізму і демократії - не вміщується в традиційні партійні схеми.
У США результатом національного референдуму стала поразка обох партій від фокусника, який збирається рятувати Сполучені Штати від американського імперіалізму.
Танцюй, Росіє, і плач, Європо! Поки дим не розсіявся.
Трамп далеко не друг Путіна - Sueddeutsche Zeitung
Особисто Дональд Трамп і Володимир Путін ніколи не зустрічалися. Незважаючи на це, вони за минулі півроку в міру можливості обмінювалися компліментами через ЗМІ. Путін охарактеризував Трампа як «яскраву особистість» і заявив, що якщо кандидат від республіканців хоче знову привести до ладу відносини з Росією, то він з московської точки зору може це тільки вітати. Трамп в свою чергу називав Путіна «сильним лідером», якого поважають в світі.
Однак це ще не означає, що з президентом Трампом починається нова ера російсько-американської дружби
У багатьох суперечливих виступах Трампа була, однак, і однозначно біліше жорстка риторика щодо Москви, ніж, наприклад, у Барака Обами. У травні він заявив, якщо російські винищувачі занадто близько підлетять до американських військових - що бувало часто - то він накаже збити їх. Якщо Путін не дасть себе переконати в тому, що так чинити не можна, то буде наказ - вогонь!
У передвиборчому кліпі, який Трамп опублікував на початку року в інтернеті, Путін прирівнювався до ІДІЛ, як найбільша загроза для Сполучених Штатів.
Трамп критикував також і політику Москви щодо України, але одночасно пояснив, що його це не особливо цікавить, в підсумку, це європейська проблема. ЄС і перш за все Ангела Меркель могли б самі впоратися в боротьбі з Путіним за пошук рішення в українській кризі в майбутньому.
Чого очікувати від Трампа, поки незрозуміло, він не представив жодної чіткої зовнішньополітичної програми. І взагалі невідомо, хто його консультує з питань зовнішньої політики.
Путін і Трамп схожі в тому, що для них прагматична угода між чоловіками часом значить більше, ніж довготривалі договори. Союзницькі зобов'язання при цьому можуть іноді тільки заважати. Це в усякому разі означає зворотну сторону в спілкуванні. Так, Обама уникав прямих зустрічей з Путіним.
Москва давно прагне до того, щоб великі держави деякі питання безпосередньо обговорювали між собою. Дрібнішим і слабшим державам доведеться налаштовуватися на суворі часи.