Чим дивували церемонії вступу американських президентів на посаду і як зароджувалися традиції.
З цього приводу у Вашингтон приїжджають близько 2 млн осіб, а по всіх штатах опівдні завершується робочий день.
Церемонія інавгурації в США складається з безлічі елементів, проте обов'язковою є тільки одна - присяга призначуваного президента.
За традицією спочатку обрані президент і віце-президент з подружжям приїжджають у Білий дім на чаювання, де їх зустрічають чинні президент і віце-президент, також з дружинами.
Потім вони відправляються в Капітолій для присяги. Після цього президентський кортеж урочисто рухається до Білого дому, а той президент, який на відході, летить на вертольоті на військову базу Ендрюс.
Фіналом офіційної церемонії стає парад, який новий президент приймає на трибуні біля Білого дому. Увечері і наступного дня у Вашингтоні влаштовуються кілька прийомів з балами.
Корреспондент.net вирішив згадати, як формувалися традиції інавгурації, і найнезвичніші її випадки.
Як зароджувалися традиції
Першим президентом США був Джордж Вашингтон. У Федерал-голі, де в ті роки засідав конгрес, він прийняв присягу.
Поклавши праву руку на Біблію, він вимовив слова, записані в конституцію: "Я урочисто присягаю, що буду сумлінно виконувати обов'язки президента Сполучених Штатів і в повну міру моїх сил буду підтримувати, охороняти і захищати конституцію Сполучених Штатів".
Також Вашингтон додав слова "Хай допоможе мені Бог", які опісля стали звичаєвими для кожного наступного президента США.
Присяга Вашингтона
Він також виголосив спеціальну промову, і власне, виголошення промови, як і самі слова присяги, стали традицією для всіх обираних згодом президентів.
Після Вашингтона президентом США був обраний Томас Джефферсон. Після своєї другої інавгурації він на коні відправився до президентського особняка. Навколо нього зібралися механіки із сусідньої військово-морської верфі і під звуки музики провели його до Білого дому. Цей випадок пізніше став традицією проводити паради з нагоди інавгурації.
Джефферсон започаткував й іншу традицію: цього дня Капітолій відкривається для всіх охочих. Але з кожним новим президентом гульвіс більшало - і в результаті інавгурація закінчувалася погромами.
22-ий президент США Гровер Клівленд спілкувався з народом з віддалі, стоячи за оздобленою прапором трибуною. Також він провів військовий парад, додавши до параду на честь інавгурації ще один елемент.
Традицію проводити бал з нагоди інавгурації започаткував четвертий президент Джеймс Медисон. Надалі кількість балів зростала, вони проводилися і в інших американських містах.
Смертельна інавгурація
Дев'ятий президент США Вільям Генрі Гаррисон відмовився надягати під час церемонії пальто, хоча на вулиці було тільки вісім градусів тепла. Він також не скористався парасолькою, щоб сховатися від крижаного дощу під час двогодинної промови.
Потім Гаррисон відвідав усі три бали, організовані з нагоди інавгурації, і святкував до ранку. Три тижні по тому він захворів на запалення легенів і помер рівно через місяць після вступу на посаду.
Прикметно, що онук Гаррисона Бенджамін також був президентом США - і під час його присяги йшов крижаний дощ. Він вирішив не повторювати помилки діда - і під час проголошення інавгураційної промови його попередник (і згодом наступник) Гровер Клівленд тримав над ним розкритою парасольку.
Є легенда про прокляття Текумсе, яке наклав індіанський вождь. Легенда переконує, що кожен американський президент, обраний у рік, що без залишку ділиться на 20, помре чи буде убитий до закінчення терміну президентських повноважень.
Вважається, що смерть Гаррисона послужила приводом для цієї легенди.
Армія з вогнеметами
Гарна погода також не супроводжувала присяги Джемса Нокса Полка - була сильна гроза. Після таких випадків вирішено було перенести дату інавгурації з 4 березня на 20 січня. Але це не допомогло, наприклад, Джону Кеннеді.
У ніч перед інавгурацією Джона Кеннеді насипало снігового покриву вище 15 см - і армія США, озброївшись вогнеметами, розчищала шлях для традиційного параду.
П'яний віце-президент
Після президента і глави держави присягу приймає його наступник, за конституцією обраний віце-президент. Як правило, ця частина церемонії не привертає особливої уваги.
Присяга Ендрю Джонса
Але одного разу все було інакше: у 1865 році Ендрю Джонсон, запропонований Авраамом Лінкольном на пост віце-президента, дуже нервував і сильно перебрав з віскі для хоробрості.
У результаті вийшла не присяга, а п'яне бурмотіння.
Сухий закон проти святкувань
Вудро Вільсон, який був у кріслі президента США з 1913-го до 1921 року підписав сухий закон, хоча раніше намагався пом'якшити його приписи.
У день першої інавгурації, 4 березня 1913 року, за його бажанням у Вашингтоні не було проведено жодного з традиційних балів. Вілсон сказав, що урочистий привід не передбачає подібного святкування.
Звісно, на рахунок Трампа - не варто цього побоюватися, адже він пообіцяв грандіозне свято, але в той же час вишукане.
Нехарактерні протести
Як уже говорилося вище, інавгурація президента є національним святом і відзначається всіма, навіть тими, хто не голосував за ставшого президентом.
Джорджа Мак-Говерна, кандидата від демократів на виборах 1973 року, розкритикували за зізнання в тому, що він проспав інавгурацію свого конкурента-переможця Ричарда Ніксона.
Однак із часів Білла Клінтона конфронтація посилилася. У 1997 році проти нього протестували праві і праворадикальні активісти, так само, як проти Барака Обами у 2009 і 2013 роках.
Однак найбільш буремні демонстрації мали місце у 2001 році. При восьми градусах морозу молоді жінки топлес протестували проти Джорджа Буша, який, на їхню думку, вкрав перемогу. На вулиці вийшли 20 тис. критиків Буша, 9 тис. поліцейських тримали їх під наглядовим контролем.