Вчора президент Росії Володимир Путін зустрівся з президентом України Віктором Януковичем у Кремлі. Вони домовилися про радикальне зниження ціни на російський газ для України (з 2014 року це $ 268,5 за тисячу кубометрів), а також про розміщення в українських цінних паперах $15 млрд з Фонду національного добробуту Росії.
Спеціальний кореспондент російскої газети КоммерсантЪ Андрій Колєсніков розбирається в тому, хто в результаті виграв, і приходить до невтішних висновків.
Зустрівшись у Зеленій вітальні Кремля, Володимир Путін і Віктор Янукович, зручно влаштувавшись у кріслах, розповіли одне одному, як вони стурбовані тим, що впав взаємний товарообіг; що настав час для енергійних дій у цьому напрямку; що треба постаратися, щоб на повну силу запрацювала зона вільної торгівлі (але не між Україною і ЄС)...
Те, про що вони говорили, повністю виключало якусь можливість хоча б погляду на ЄС. Зустріч здавалася і справді, як казав пан Путін, плановою, і партнери на очах занурювалися в подробиці двостороннього співробітництва ("Технологічно там, де безперервний цикл на виробництві, низькі обсяги невигідні... - роз'яснював Віктор Янукович. - Можна багато нової продукції випустити спільно").
Тобто вони обидва хотіли дати зрозуміти: немає вже ніякого Євросоюзу в їхніх спільних думках, а є тільки спільна продукція. Йшлося про суднобудування, машинобудування, металургію...
Такий холодний прокат сподівань Євросоюзу повинен був би викликати гарячі емоції в останнього.
- Не можу не торкнутися традиційного газового питання, - заявив Віктор Янукович.
Немає вже ніякого Євросоюзу в їхніх спільних думках, а є тільки спільна продукція. Йшлося про суднобудування, машинобудування, металургію...
Він якось туманно пояснив, що у Газпрому і Нафтогазу вже є узгоджені домовленості за цінами на поставку російського газу на Україну в 2014 році, і запропонував не перешкоджати цим домовленостям (тобто Україну вони влаштовують, а отже, ціна помітно знижена).
- Цього чекають українські виробники з великим нетерпінням, - заявив український президент.
На що пан Янукович натякав? Можливо, він і хотів віддати честь узгодженням майбутніх домовленостей за цінами на газ галузевим відомствам двох країн. Але ж зрозуміло було, що, якщо такі домовленості і з'являться, участь цих відомств у їхньому досягненні буде якщо й необхідною умовою, то вже ніяк не достатньою.
Склад для розширених переговорів виявився розширеним безкрайно: тут не було, здавалося, тільки найледачішого з усіх міністрів (не стану говорити, кого саме. Але це не глава Росриболовства).
Поки учасники переговорів чекали Володимира Путіна і Віктора Януковича, стоячи кожен біля своїх стільців, жоден український колега навіть близько не підійшов до російського (раніше так не було, адже серед цих людей багато старих, м'яко кажучи, знайомих) .
Зате на російській стороні через деякий час почався бурхливий рух. Сергій Шойгу, Ігор Сєчін, Олексій Міллер та Сергій Іванов хвилин через п'ять реготали до сліз, які, при погляді на цю картину, здавалося, наверталися на очах у членів української делегації.
Путін сказав, що Росія вирішила враховувати складну світову кон'юнктуру і що, хоча знижки на газ для України в останні роки дійшли до $10 млрд, вирішено з 2014 року продавати Україні газ за ціною $268,5 за тисячу кубометрів
Замлислений і мовчазний був тільки посол Росії в Україні Михайло Зурабов, тому що, мабуть, звик: за час нової української кризи він публічно не промовив жодного слова.
Може, тому, що розумів: кожне буде використано проти нього.
Незважаючи на такий широкий склад учасників (амністія, по-моєму, не настільки широкою вийшла), переговори тривали хвилин 15. Все було вирішено.
Причому не на двосторонній зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна, яка закінчилася перед цим, а на їхній зустрічі, за даними видання, в Сочі пару тижнів тому.
Віктор Янукович згадав на початку цих переговорів, що домовилися до того ж скласти дорожню карту зняття обмежень у взаємній торгівлі. Тобто складалося враження, що словосполучення Митний союз не звучить тільки через забобони: щоб не наврочити.
Перед тим як Віктор Янукович і Володимир Путін зробили підсумкові заяви для преси, глава Газпрому Олексій Міллер і його колега з Нафтогазу Євген Бакулін підписали доповнення до договору 2009 року Про купівлю-продаж українського газу в 2009-2019 роках. Це був той самий "тимошенківський" чинний договір, за який вона, власне кажучи, і сидить. Стало зрозуміло, що ціна на російський газ для України і справді зміняться.
З'ясувалося, що зміни серйозні. Володимир Путін сказав, що Росія вирішила враховувати складну світову кон'юнктуру і що, хоча знижки на газ для України в останні роки дійшли до $10 млрд, вирішено з 2014 року продавати Україні газ за ціною $268,5 за тисячу кубометрів (це, по суті, подарунок).
- Ну, - обмовився російський президент, - ми вважаємо, що це тимчасове рішення. Але повинні бути дотримані й довготривалі домовленості.
Угода буде точно діяти тільки протягом 2014 року
Крім того, президент повідомив, що "російський уряд розмістить в українських цінних паперах частину своїх резервів з Фонду національного добробуту в розмірі $15 млрд" (а це, по суті, кредит).
Пролунали бурхливі оплески.
Аплодувала українська делегація (і навіть кілька українських журналістів).
- Це не пов'язано ні з якими умовами, - додав російський президент, - із заморожуванням пенсій, зарплат... (це було однією з умов надання аналогічного кредиту ЄС . - А.К.). І хочу всіх заспокоїти: взагалі не обговорювали питання про приєднання України до Митного союзу.
Головне, що обговорили питання про від'єднання України від ЄС.
Тим часом ціна питання виявилася немаленькою, а явище України до Росії, можливо, тимчасовим.
Міністр енергетики України Едуард Ставицький після чергових історичних заяв двох президентів, йдучи, як і всі інші переговірники, від будь-яких питань в Олександрівський зал, сказав, втім, що угода буде точно діяти тільки протягом 2014 року.
- Це перемога? - запитав я в нього.
- Звичайно! - вигукнув він.
Те ж питання я задав і одному з високопоставлених російських переговірників, який попросив залишити його в спокої (тобто не називати прізвище):
- Звичайно. А що ж ще? Вони тепер наші.
І от коли і той і той вважають, що це перемога, найчастіше це означає, що обидва програли.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.