Радио Свобода: Підвішені мільярди

Професор-економіст Олексій Портанський вважає, що Росія не поспішатиме з виконанням обіцянок, даних Україні.

1 січня 2014 року виповнилося 8 років з моменту апогею першої "газової війни" Росії та України, коли Газпром у відповідь на незгоду України платити 230 доларів за 1000 кубометрів газу припинив його постачання в Україну. Згідно з останніми домовленостями двох країн, цього року ціна на російський газ буде вищою тієї позначки навіть з урахуванням суттєвої знижки. Тепер це 268 доларів. Втім, слід пам'ятати, що в інтервалі між цими часовими відмітками ціна на російський газ для України досягала 400 з гаком доларів - саме за підписання контракту з такою драконівської ціною, як декларуэ нинішня українська влада, і відбуває тюремний термін колишня прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.

– Дисконтна ціна на російський газ, який Україна отримала після переговорів президента цієї країни Віктора Януковича з Володимиром Путіним, буде діяти лише протягом першого кварталу 2014 року, а потім підлягає перегляду. З позики в 15 мільярдів доларів Київ поки теж отримав лише п'яту частину - 3 мільярди, сплачені Росією за українські держоблігації. Чи означає це, що Росія ставить продовження фінансової та економічної допомоги Україні в залежність від підписання нею договору про Асоціацію з ЄС?

За чинним законодавством російський уряд може виділити з Фонду національного добробуту на придбання євробондів з невисоким рейтингом (вкотре він був знижений цієї осені агентством Moody's) не більше 10 мільярдів доларів

– Офіційно, звичайно, це ніколи не буде сказано і визнано, але на неформальному рівні безумовно впливатиме на будь-які пільги України. Взяти, наприклад, фінансову допомогу. Росія ж теж повинна докласти певних зусиль, щоб виділити Україні ці 15 мільярдів доларів. Цю суму в своєму розпорядженні потрібно мати, а поки з неї у Москви є лише близько 10 мільярдів. За чинним законодавством російський уряд може виділити з Фонду національного добробуту на придбання євробондів з невисоким рейтингом (вкотре він був знижений цієї осені агентством Moody's) не більше 10 мільярдів доларів. Є доручення придумати можливість, щоб виділити відсутні, але вже обіцяні Києву 5 мільярдів. Якщо відносини з Україною будуть якимось чином ускладнюватися, наприклад, якщо Україна підпише договір про асоціацію з ЄС, то Росія буде шукати ці додаткові 5 мільярдів з набагато меншою охотою. Загалом, можливі зрушення цыэъ обіцяної допомоги, її обсяги можуть змінюватися як в один, так і в інший бік.

– Вісім років тому сталася перша "газова війна" Росії та України, з тих пір була ще одна, були численні заборони на поставки тих чи тих товарів з України, викликані цим політичні конфлікти. Чому за всі ці роки Росія не змогла, що називається, "приструнити" Україну, і ситуація дійшла до того, що Київ опинився в одному кроці від підписання договору про асоціацію з Євросоюзом?

– Тому що до своїх сусідів потрібно ставитися як до незалежних і суверенних держав. Саме цього не вистачає Росії у відносинах ыз сусідами, в першу чергу з Україною. Не секрет, що багато російських політиків, аж до вищого керівництва, психологічно ще не повною мірою сприймають Україну як незалежну державу. А Україна дуже чутлива до таких імперським зазіханням і реагує на них украй болісно. Це такий політико-психологічний аспект, який незмінно в останні роки псував наші відносини з Україною. Росія, відчуваючи себе "старшим братом" в пострадянській сім'ї, повинна була утримувати біля себе республіки колишнього СРСР, використовуючи м'яку силу, але ні в якому разі не жорсткий тиск. Вона цього зробити не змогла. Крім того, Росія не змогла утримати їх за допомогою власного успішного прикладу економічного розвитку.

Трудно отрицать, что Украина хочет модернизировать свою экономику, но в сотрудничестве с Россией и с Таможенным союзом они не видят возможности провести эту модернизацию. 

І це, мабуть, найголовніше: ми не дали доброго цивілізаційного прикладу для своїх найближчих сусідів, приклад успішного розвитку в пострадянському просторі. Додамо до цього вже згадані імперські - постімперські, неоімперські, можна називати як завгодно, - замашки. Все це відлякує наших сусідів, тому вони шукають можливості піти під крило Європейського союзу.

– Ви кажете, що Україну лякають імперські амбіції Росії. А що лякає Путіна в перспективі більш тісної інтеграції України з Європою? Що втрачає Росія в економічному плані від підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС?

– Економічно тут нам нічого так сильно не загрожує, як це інколи представляють наші керівники. Вони кажуть, що в результаті створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС товари потечуть через Україну до Росії і це нібито завдасть шкоди деяким нашим підприємствам. Це не зовсім так. У сучасному світі є чимало прикладів, коли дві зони вільної торгівлі взаємодіють (наприклад, північноамериканська NAFTA і південноамериканська Mercosur. - Прим. РС). Держави в таких випадках домовляються про те, щоб на митниці встановлювався підвищений контроль країни походження товару. Є таке правило і в рамках СОТ, чиїми членами є і Україна, і Росія. При такій системі певні товари, які мають європейське походження, можна просто зупиняти на кордоні і не пускати в Росію.

У цьому сенсі ми не понесемо збитку. Інша справа, що якщо ми дійсно зупинимо значний потік українського експорту або імпорту, то ми самі можемо понести збитки. Росія купує в Україні продукцію машинобудування та сільського господарства. Звичайно, збиток для України буде більшим, тому що для України Росія - це 30% експорту, а для Росії Україна - тільки 5%. Але все-таки Росія теж багато що втратить, якщо у разі підписання Україною угоди з ЄС закриє кордони для вантажів з цієї країни.

Росія теж багато що втратить, якщо у разі підписання Україною угоди з ЄС закриє кордони для вантажів з цієї країни

– Ваш прогноз: чи підпише в березні 2014 Україна угоду про асоціацію з ЄС? Або віддасть перевагу продовжити отримувати економічну допомогу від Росії? Або ці варіанти не є взаємовиключними?

– Україна намагатимкться йти обома напрямками. Договір про асоціацію з Євросоюзом українська влада, швидше за все, все одно підпише. Його підписання може бути ще раз відстрочено, але в кінцевому рахунку вони це зроблять, намагаючись при цьому зберегти в якомусь форматі співпрацю з Митним союзом. Для Києва це єдиний прийнятний варіант, і він буде намагатися його дотримуватися.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.