Ніхто не знає, що саме і в якому тоні сказали один одному головні учасники саміту ЄС-Росія у вівторок у Брюсселі. Найбільш незвичайного за двадцять років стосунків.
Володимира Путіна у віп-під'їзді штаб-квартири Європейської ради зустріли його голова Херман Ван Ромпей і глава виконавчої колегії ЄС Жозе Мануел Баррозу. По натягнутих посмішках було зрозуміло, що нічого радісного вони один від одного не чекали. Піднявшись на восьмий поверх, трійця закрилася в кімнаті в присутності тільки перекладачів. Навіть Лавров, Ушаков, Шувалов, Пєсков і інші члени російської делегації залишилися «курити» за дверима, - пише Олександр Мінєєв в російськійНовой газете.
Можна припустити, що «там» розмова йшла без дипломатичних надмірностей. Зустріч у вузькому складі тривала без малого півтори години, після чого делегації Росії та ЄС у повному складі сіли обідати.
Головною метою саміту, урізаного за часом, програмою та складом, було зрозуміти, хто як оцінює статус-кво і що збирається робити далі.
У відносинах між Росією та ЄС склалася дивна ситуація. З одного боку, зростають обсяги взаємної торгівлі та інвестицій, російський газ гріє Європу, майже як норвезький, росіяни мільйонами на рік їздять до країн Старого континенту, а європейці, хоча і менше, до Росії. Вони разом борються проти тероризму і морського піратства, намагаються замирити сирійців і нейтралізувати іранську ядерну програму. Але не можуть виконати жоден з гучних проектів «стратегічного партнерства».
Десятиліттями кочують з порядку денного одного саміту в програму наступного одні й ті ж теми: візи, протекціонізм, плата за перельоти літаків ЄС через Сибір, антимонопольні заходи ЄС проти Газпрому, партнерство для модернізації... Постійно тліють і спалахують подразники з області прав людини, громадянських свобод, розуміння спільних цінностей та державного суверенітету. Навіть про нову правову базу своїх відносин ЄС і Росія не можуть домовитися вже сім років: досі діє угода про партнерство і співробітництво від 1994 року, чий термін закінчився в 2007 році.
Власне, з метою пробити зміцнілу стіну нерозуміння і відчуження європейці організували такий незвичайний саміт, більше схожий на «стрілку» із з'ясуванням відносин у вузькому колі за зачиненими дверима
Глава виконавчої колегії ЄС Жозе Мануел Баррозу, чий другий мандат закінчується нинішнього року, пояснює дивне партнерство нерозумінням один одного. Він навіть звернувся до Достоєвського, у якого європейці традиційно шукають відповіді на загадки російського характеру. Мовляв, багато нещасть відбуваються на землі через непорозуміння і недомовленості, вільно процитував він англійський переклад класика.
Власне, з метою пробити зміцнілу стіну нерозуміння і відчуження європейці організували такий незвичайний саміт, більше схожий на «стрілку» із з'ясуванням відносин у вузькому колі за зачиненими дверима. Без цього важко вирішувати будь-які конкретні проблеми: віз, нової базової угоди, будівництва спільних просторів, партнерства для модернізації та інших завислих проектів. Про них цього разу навіть не говорили, хіба що перерахували «через кому», а розмову перенесли на літо. І то «якщо до того часу складуться умови» (Баррозу). «Угода про партнерство з Росією залишається віддаленою перспективою, і важко уявити собі конкретний прогрес до червневого саміту (у Сочі)», - прокоментував підсумок брюссельської зустрічі у верхах депутат Європарламенту Вернер Шульц.
Президент Путін, міністр Лавров і російські дипломати наполегливо твердили, що цей саміт не про Україну, а про відносини Росія-ЄС. Але він був саме про Україну, тому що в українських подіях відобразились глибокі причини перетворення в безнадійний довгобуд проектів співпраці між Росією і об'єднаною Європою. Навіть якщо саме ці проекти не мають відношення до України. Корінь взаємного відчуження - в різних поглядах на економічну модель і людські цінності, на майбутню інтеграцію в Європі і на пострадянському просторі.
Про це говорить і сухий залишок саміту: єдине прийняте на ньому рішення - це почати експертні консультації про Східне партнерство, про те, як угоди про асоціацію та вільну торгівлю ЄС з Україною, Молдовою і Грузією вплинуть на Росію. Путін і його команда стверджують, що вони завдадуть шкоди російській економіці, його співрозмовники Ван Ромпей і Баррозу доводять зворотне.
Висловлена на світанку президентства мрія Путіна про єдиний економічний та гуманітарний простір від Лісабона до Владивостока може, за словами Баррозу, стати дійсністю. Але у віддаленій перспективі і за певних умов. Інтеграція всього континенту не може відбутися швидко, тому треба йти крок за кроком. І проект під назвою «Східне партнерство», на який Москва дивиться зі скепсисом, роздратуванням і недовірою, на думку Брюсселя, якраз і є перший крок до досягнення стратегічної мети.
В українських подіях відобразились глибокі причини перетворення в безнадійний довгобуд проектів співпраці між Росією і об'єднаною Європою
Східне партнерство, яке охоплює не тільки Україну, Молдавію і Грузію, але номінально також Вірменію, Азербайджан і навіть Білорусь, не спрямоване проти будь-кого. За словами брюссельських співрозмовників Путіна, це не «проект проти», а «проект за». За поліпшення життя в країнах-сусідах ЄС, що благотворно позначиться і на Росії.
Ван Ромпей нагадав, що в 1990 році рівень життя був однаковим в Польщі та Україні, а сьогодні в Польщі втричі вищий, ніж в Україні.
Заради справедливості треба відзначити, що це порівняння не без лукавства. У Польщі був потужний стимул: їй твердо обіцяли, що її приймуть в союз при виконанні поставлених умов. Інакше б поляки не надривалися. Такий же стимул був і в інших новачків ЄС. Президент Естонії Ілвес свого часу зізнався, що його країна навряд чи змогла б виконати важкі умови Брюсселя і терпіти тяготи, не будь перед нею перспективи стати Заходом.
Європейські політики не змогли домовитися про те, щоб обіцяти Україні, Молдаві і Грузії «європейську перспективу» в сенсі прийому в ЄС. З одного боку, всі розуміли, що нескінченне розширення ЄС нереально. З іншого, всі бачили, що саме перспектива прийому в ЄС була стимулом, що дозволив змінити Центральну Європу.
Текст угоди про асоціацію ЄС з Україною - це полегшений варіант тексту, запропонованого Норвегії, яка після відмови норвежців вступати в ЄС, залишилася з ним в єдиному економічному просторі. Але де Норвегія і де Україна з Молдовою?
За висловом одного брюссельського експерта, якщо ЄС як архітектор спорудив будинок (Східного партнерства) з явно неміцним фундаментом, то Путін легко зіграв роль його руйнівника. До моменту його останнього повернення в Кремль не було помітних непорозумінь між ЄС і Росією з приводу Східного партнерства, хоча Москва від самого початку із ревнощами дивилася на запущений 2009 року проект. Але потім ставлення різко змінилося: обіцяний Путіним Євразійський союз став зовнішньополітичним пріоритетом Росії.
В 1990 році рівень життя був однаковим в Польщі та Україні, а сьогодні в Польщі втричі вищий, ніж в Україні
Наскільки можуть бути сумісні два інтеграційні процеси? На прес-конференції за підсумками саміту Путін допустив, що можуть. І запропонував господарям зустрічі "вивчити можливість формування зони вільної торгівлі" між ЄС і створюваним Росією, Білоруссю і Казахстаном Євразійським економічним союзом. Європейці нічого певного не відповіли. Спочатку подивляться, що буде із себе представляти цей союз.
Сторони залишилися при своїх думках про те, хто і як тиснув на Україну і втручався в її внутрішні справи. Брюссель засуджує насильство як з боку влади, так і з боку демонстрантів у Києві і вважає нормальними поїздки туди своїх високопоставлених емісарів, які розмовляють як з Януковичем, так і з «майданом» в пошуку виходу з кризи. Російське керівництво засуджує це як втручання і грає стороннього спостерігача, для якого державний суверенітет понад усе.
Путін заявив, що угода з Україною, за якою їй дається кредит в 15 мільярдів доларів і поетапно знижується ціна російського газу, не буде переглянута, навіть якщо до влади прийде опозиція. Мовляв, це кредит не уряду, а народу України.
Але головною новиною стало його зізнання, що він нічого Україні не «дарував». Умови чітко обговорені з тепер уже колишнім прем'єром України Азаровим. Важливо, щоб українська економіка була конкурентоспроможною і Росія з часом отримала назад свої гроші, заявив Путін.
Росія одна дала Україні стільки грошей, скільки пропонував весь Міжнародний валютний фонд, з гордістю підкреслив президент.
Нагадаємо, що якраз жорсткі умови кредиту МВФ стали приводом для відмови уряду Азарова від угоди з ЄС, через що провалився вільнюський саміт і спалахнув «майдан».
Якщо МВФ ставив перед Києвом макроекономічні умови, вимагав від українців жити економніше і до болю затягнути пояси, то умови «братньої допомоги», виставлені Кремлем, важко не назвати політичними
Але якщо МВФ ставив перед Києвом макроекономічні умови, вимагав від українців жити економніше і до болю затягнути пояси, то умови «братньої допомоги», виставлені Кремлем, важко не назвати політичними. МВФ відповідає перед пайовиками, а рішення Кремля вольові.
Вимоги МВФ для українців непосильні, але й Росія поставила свої, розкрив «кухню» угоди з Києвом перший віце-прем'єр Шувалов. Вони не зафіксовані жорстко на папері, але залишилися в записі бесіди (природно, непублічної). Росія не буде переглядати угоду в разі зміни уряду України, якщо ...
«Якщо уряд України буде зацікавлений в кооперації з російською промисловістю, розвитку наших економічних відносин і дотримуватиметься цілей структурних реформ, ми будемо цей порядок підтримувати, такий уряд підтримувати будемо», - сказав Шувалов.
Головне питання в тому, чи зможе Росія усвідомити, що її економічна модернізація вимагає спільного економічного простору з ЄС. Нинішній курс на залучення України до Митного союзу може призвести до того, що економіки двох країн, що знаходяться в катастрофічному стані в сенсі конкурентоспроможності (нафтогазові доходи не рахуються), будуть взаємно підживлювати свої найгірші сторони.
Можливо, 32-й саміт Росія-ЄС став більш результативним, ніж інші зустрічі у верхах, на яких сторони рутинно ставили галочки проти обговорених в надцятий раз проектів співробітництва. Це була спроба хоча б зрозуміти один одного. Нехай навіть сторони, окресливши свої позиції, залишилися при своєму...
***
В рубрике Мир о нас статьи из зарубежных СМИ об Украине публикуются без купюр и изменений. Редакция не несет ответственности за содержание данных материалов.