Україна не зможе перебудуватися без Росії, тому що занадто залежить від неї економічно, вважає видання.
Захід веде себе так, ніби проблеми йому створює Володимир Путін. Але це не так, справа в Росії, пише британське видання The Financial Times.
Російський президент дотримується, як і всі росіяни, давно усталеної традиції світогляду. І його відхід від влади нічого не змінив би. Будь-який імовірний його наступник на цій посаді піде подібним курсом, хіба що мачізму буде менше.
Така проблема не нова. Вона з'явилася ще 200 років тому, наприкінці епохи Наполеона, коли проявила себе, як ми сьогодні говоримо, різниця в цінностях. У 19 столітті в Росії продовжував зберігатися авторитарний режим, тоді як Європа рушила в бік ліберальної демократії.
Однак Росія залишалася супердержавою, значущою для європейської системи безпеки. Як захистити Європу перед обличчям могутньої держави, на яке світ дивиться, як на чужака? Це було проблемою в той час, залишається нею і тепер.
Держави Європи засновують систему безпеки на балансі сил, Росія - на глибині стратегії своєї політики. Такий принцип спирається на географічну складову. Адже територія країни не що інше, як величезний майже всюди рівний регіон Євразії, по якому без проблем проходили армії.
Історично Росія відсувала кордони своєї держави все далі і далі від своєї центральної частини. Вона не зупинялася навіть коли досягала територій, які місцеве населення могло легко обороняти через важкодоступність самої місцевості. Єдине, що її зупиняло, - така ж рішуче налаштована на протидію держава. Там, де Захід бачив імперіалізм, для Москви було зміцнення своєї обороноздатності.
З часом протистояння Німеччини на заході, Британії, а потім і США на півдні, а Китаю і Японії на сході підштовхнуло Росію визначити зону своєї безпеки - північ центральній Євразії, простір колишнього СРСР.
Москва вважає, що держави, які потрапляють в зону її інтересів, стоять не перед вибором між незалежністю і попаданням під вплив Росії, а перед вибором потрапляння під вплив Росії або впливу ворога Росії. Такого роду сценарій протистояння, як вважає Кремль, розігрується в Україні.
Також через тривоги з приводу своєї безпеки Росія протистоїть тому, щоб в Європі домінувала одна держава, і від розширення Євросоюзу їй стає не по собі. Причину легко зрозуміти. Росія на сьогоднішній день може бути рівнею Великобританії, Франції чи Німеччині, але не об'єднаній Європі: ні за чисельністю населення, ні за його добробутом, ні за потужністю.
За тими ж параметрами Росію перевершують і американці. Вбиваючи клин між країнами Європи та між США і Європою, Росія, можливо, намагається попередити виникнення серйозної загрози для себе.
Страхи Росії посилюються через почуття уразливості. Її економіка стагнує, розвитку у сфері високих технологій немає, а зовнішні сили - Китай, Захід і радикальні ісламісти - кидають їй виклик на всьому пострадянському просторі. Виникає спокуса діяти жорстко, щоб замаскувати побоювання, в тому числі бравіруючи можливостями свого ядерного озброєння.
Більш ніж 20 років Захід сподівався, що Росія втягнеться в очолюваний ним світовий порядок, і знову проблема, що виникла з Росією, його вразила. Але ця загроза обмежена. Адже там спостерігається не підйом кардинально нових сил, а спроба відновлення своєї могутності державою, що йде до занепаду.
З нею можна впоратися. Один зі способів - оживити проект Європейського Союзу. Іншими словами, рішуче боротися з силами, спрямованими на протидію його втілення: дефіцитом демократії, проблемами імміграції та нерівності.
Безперечно, що введення сил НАТО в країни Балтії і ретельно пророблений план на випадок гібридної війни необхідні. Проте Захід повинен уникати надто мілітаристського підходу при відповіді на загрози, які за великим рахунком треба розглядати як політичні.
Одночасно слід ефективніше допомагати Україні у відновленні своєї економіки і дієздатної державної влади. Вона послужить перешкодою для російського наступу на норми Євросоюзу та його єдність.
Все ж політика стримування не спрацює в нашому високо глобалізованому і багатополярному світі так, як це бувало під час холодної війни. Захід не зможе обмежувати одну з найбільших економік у світі.
І буде геополітичним злочином надмірно послаблювати державу, вкрай важливу для паритету сил, який, ми сподіваємося, допоможе приборкати нинішні буйні сили, особливо в Азії.
Сувора істина полягає в тому, що Україна не зможе перебудуватися без Росії. Вона просто занадто залежна від Росії економічно. У Москви також занадто багато засобів впливу всередині України. Політика стримування повинна врівноважуватися компромісами. Знайти вірний баланс сил - ось виклик на сьогоднішній день.