Чи можна говорити про рімейк московського процесу в Києві? Із 5 серпня колишня прем'єр-міністр України і лідер помаранчевої революції Юлія Тимошенко сидить у камері попереднього ув'язнення, - пише Арно Кастене у французькому виданні Atlantico.
Проти неї
висунуто звинувачення в перевищенні посадових повноважень, внаслідок чого їй
може загрожувати від 7 до 10 років в'язниці. Чи є цей процес всього лише відображенням
внутрішньої політики чи все ж стосується газових угод, які щедро присмачені
мафіозними інтересами?
Із самого початку
процесу 24 червня Юлія Тимошенко звинувачує нинішнього президента країни
Віктора Януковича у тому, що той сфабрикував справу, щоб усунути її як
політичного противника.
Так у чому
звинувачують лідера опозиції? Суд вважає, що вона уклала "невигідні"
для української держави газові угоди із сусідньою Росією у 2009 році.
Звинувачення звучить як "перевищення посадових повноважень", що
викликає посмішку у країні, де після обрання на вищий державний пост Віктора
Януковича 25 лютого 2010 політичні процеси стали з'являтися як гриби після
дощу.
Звинувачення звучить як "перевищення посадових повноважень", що викликає
посмішку у країні, де після обрання на вищий державний пост Віктора Януковича 25
лютого2010 політичні процеси стали з'являтися як гриби після дощу.
Зрозуміло, Юлія
Тимошенко далеко не свята. Свою кар'єру "газова принцеса" розпочала в
енергетичному секторі, зокрема в Корпорації український бензин, де вона заробила
собі великі статки у досить-таки туманних умовах.
Проте від початку
своєї політичної кар'єри, насамперед у 1999-2001 роках, коли вона обіймала
посаду міністра палива та енергетики в уряді Віктора Ющенка, вона виступила
проти місцевих олігархів, а потім стала прозахідної музою помаранчевої
революції у 2004 році.
Тепер давайте
повернемося у 2009 рік і спробуємо знайти слід "невигідних" газових
угод, які підписала тоді ще прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Після двомісячної
газової кризи у відносинах Москви і Києва Тимошенко і російський прем'єр
Володимир Путін уклали договір про відновлення поставок блакитного палива в
Україну і до Європи. З угод між російським Газпромом та українським Нафтогазом
випливає, що Київ отримав 20-відсоткову знижку на газ протягом 2009 року, тоді
як у 2010 році ціни повинні бути приведені у відповідність із європейськими
тарифами. Крім того, Путін і Тимошенко висловили готовність відмовитися від
послуг посередників, тобто в першу чергу від РосУкрЕнерго.
Свою кар'єру"газова принцеса" розпочала в енергетичному секторі, зокрема в
Корпорації український бензин, де вона заробила собі великі статки у
досить-таки туманних умовах.
Це зареєстроване
у Швейцарії підприємство виступало посередником між країнами-виробниками газу,
такими як Туркменія, Казахстан і Росія, і державами Центральної і Східної
Європи, передусім України. Хоча всім чудово відомо, що воно на 50% є
"дочкою" Газпрому, друга половина знаходиться в руках холдингу
Центрагаз, що представляє інтереси низки українських акціонерів, імена певної
частини який тримаються в таємниці. Серед них варто особливо звернути увагу на
Дмитра Фірташа, віце-президента РосУкрЕнерго, депутата від Партії регіонів
Віктора Януковича і людини з оточення відомого кримінального авторитета Семена
Могилевича.
Незважаючи на
відсутність прозорості, це підприємство, яке було створене в липні 2004 року за
домовленістю президента Росії Володимира Путіна і його українського колеги
Леоніда Кучми, займалося із 2006 року по січень 2009 року транзитом російського
і туркменського газу через Україну до Європи.
У 2006 році в
інтерв'ю ВВС Юлія Тимошенко виступила із критикою зв'язків РосУкрЕнерго і
Семена Могилевича через Дмитра Фірташа.
Серед них варто особливо звернути увагу на Дмитра Фірташа, віце-президента
РосУкрЕнерго,депутата від Партії регіонів Віктора Януковича і людини з оточення
відомого кримінального авторитета Семена Могилевича.
У 2010 році
опублікована Wikileaks американська дипломатична переписка дала підтвердження
звинувачень Юлії Тимошенко. У ноті, яку склав американський дипломат із Відня
Скотт Ф. Кілнер (Scott F. Kilner), були представлені слова високопоставленого
керівництва австрійського банку Raiffeisen, який обслуговував газові угоди
Росії та Україні у 2006 році. Службовці Raiffeisen, як і американські дипломати,
звинуватили РосУкрЕнерго в тому, що він перебуває під контролем Семена
Могилевича. Зокрема в австрійському банку позначили двох головних одержувачів
грошової манни РосУкрЕнерго: Дмитра Фірташа та Івана Фурсіна, який згодом був
призначений головою адміністрації президента Януковича.
З урахуванням
усього цього стає зрозуміліше, що насправді криється за процесом Тимошенко.
Відмовивши у 2009 році РосУкрЕнерго в посередництві у газовій галузі, колишня
прем'єр-міністр тим самим перекрила грошовий потік, який живив російського
мафіозі Семена Могилевича і Партію регіонів Віктора Януковича через Дмитра
Фірташа та Івана Фурсіна. Таким чином, загроза для нинішнього уряду абсолютно
очевидна. До того ж прокурор, що вів цю справу і який після призначення на
посаду в листопаді 2010 року відкрито заявив, що його головне завдання -
служити президенту країни, і судді вже не раз отримували поздоровлення від
Віктора Януковича.
Відмовивши у 2009році РосУкрЕнерго в посередництві у газовій галузі, колишня
прем'єр-міністр тим самим перекрила грошовий потік, який живив російського
мафіозі Семена Могилевича і Партію регіонів Віктора Януковича через Дмитра
Фірташа та Івана Фурсіна
Європа даремно не
стала сприймати цю справу серйозно. Адже на процесі вирішується не лише
політичне та демократичне майбутнє сусідньої з нею країни, але і ключові
енергетичні питання енергопостачання (Україна є одним із головних транзитерів
російського газу в ЄС), а також не менш важливі кримінальні проблеми (Семен
Могилевич не перший рік знаходиться в розшуку ФБР). Дипломатичного осуду в
даному випадку буде явно недостатньо, тому потрібно не гаючи часу, перейти до
санкцій.
Оригінал
публікації: Derrière le procès Timochenko, une forte odeur de gaz
***
У рубриці Огляд
преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін.
Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.