З перших днів війни Туреччина взяла на себе посередницьку роль між Україною та РФ. Тим часом Анкара не ввела санкцій проти Москви, а також вирішила платити за газ у рублях і запустити систему Мир.
Що вирішили Путін та Ердоган
Анкара майже відразу після 24 лютого на словах засудила російське вторгнення в Україну, проте до жодних санкцій проти Росії так і не приєдналася. Зате всіляко від початку намагалася стати основним посередником в організації мирних переговорів Москви та Києва, паралельно критикуючи дії НАТО, членом якого вона сама є.
Більше того, за даними української розвідки, російська влада звернулася до Туреччини за допомогою в обході санкцій. Першими на черзі є питання нафти та відкриття рахунків у банках. Проте Туреччина поки що не дала однозначної відповіді на цей запит.
5 серпня в Сочі за зачиненими дверима відбулася зустріч президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та Росії Володимира Путіна. Переговори тривали трохи більше чотирьох годин.
Закінчилась зустріч несподівано. Ердоган заявив, що в Туреччині п'ять банків перейдуть на російську платіжну систему Мир. Це нібито потрібно самій країні, а також для полегшення подорожей для туристів із Росії.
"Відбулися серйозні зміни щодо роботи, яку турецькі банки виконують з російською карткою Мир. Це полегшення як для російських туристів, так і для Туреччини", - заявив президент.
За його словами, платежі в рублях стануть "джерелом фінансової підтримки як для Росії, так і для Туреччини". Крім того, під час переговорів Путін та Ердоган також домовилися розпочати перехід на часткову оплату за постачання природного газу в рублях.
"Одна хороша річ у цьому візиті в Сочі полягає в тому, що ми домовилися з Путіним про рубль. Оскільки ми вестимемо цю торгівлю в рублях, це, звичайно, принесе гроші Туреччині та Росії", - заявив Ердоган.
Українців дуже хвилювало питання можливого виробництва у Росії чи закупівля у Туреччини безпілотників Bayraktar. Проте прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що нібито ця тема не порушувалася.
РФ також виділила мільярди доларів турецькій дочірній компанії Росатома для завершення будівництва атомної електростанції на узбережжі Середземного моря. Серед іншого, РФ та Туреччина наголосили на необхідності забезпечити виконання стамбульських угод, включаючи безперешкодний експорт російського зерна, домовилися нарощувати обсяг торгівлі між країнами, а також взаємодію у транспортній сфері, промисловості, сільському господарстві, будівництві.
Зазначимо, що з економікою у Туреччині зараз не все гладко – вона на межі колапсу. На початку року річна інфляція досягла 20-річного максимуму, рівень безробіття сьогодні – 20% (а серед молодих людей віком до 30 років – до 45%), ціни на базові товари та послуги зросли майже на 30–50 відсотків, а курс турецької ліри впав удвічі.
Тим часом уряди західних країн все більше турбуються з приводу поглиблення економічних зв'язків між Туреччиною та Росією, повідомляє Reuters з посиланням на суботній випуск газети Financial Times.
Газета прогнозує зростаючий ризик того, що Туреччина може зазнати каральних заходів у відповідь, якщо допоможе Росії уникнути санкцій.
Що задумав Ердоган
Можна сказати, що Ердоган певним чином впливає на Путіна і має важелі впливу для того, щоб стимулювати його до виконання певних домовленостей, розповів в інтерв'ю РБК-Україна посол України в Турецькій Республіці Василь Боднар.
"Якщо ви подивіться на всі ці посередницькі послуги, то ніхто навіть із європейських лідерів не домігся того, що досяг Ердоган. Тому ті посередницькі чи фасилітаторські зусилля та переговори щодо конкретних напрямків, і зерно, і можливо, якісь інші спроби знайти точки дотику - це також завдяки активній турецькій дипломатії", - каже дипломат.
Крім того, політтехнолог Михайло Шейтельман упевнений, що Ердоган поки що грає на боці України. Однак це відбувається не від великого кохання чи дружби: ослаблення Росії грає на руку Туреччини.
"Він хоче бути королем Чорного моря. Він хоче, щоб ми втопили весь чорноморський флот Російської Федерації", - заявив Шейтельман в ефірі 24tv.
Сочинські домовленості з Путіним також не допоможуть Росії обійти санкції, упевнений експерт. По-перше, Туреччина не вводила санкцій проти Росії, отже легко може оплачувати газ рублями, з власних інтересів. По-друге, Стамбул не хоче потрапити під вторинні санкції від Європи, а також ризикувати становищем у НАТО. Економічно Туреччина орієнтована на Захід. Зрештою, це не та країна, яка може допомогти технологіями Росії.
"Туреччина - потужна індустріальна держава, але аж ніяк не технологічна держава. Вона не виробляє IT-продукти, мікрочіпи тощо, тому їм нема чим допомогти Росії обійти санкції", - говорить Шейтельман в ефірі ЗМІ.
Однак щодо обходу санкцій все не так однозначно. Найбільшим бенефіціаром цієї війни на сьогоднішній день стала Туреччина взагалі і Ердоган - зокрема, пише на своїй сторінці радник міністра МВС Вадим Денисенко. На його думку, турки зайняли ідеальну для себе позицію: вони і посередники, і ті, хто торгує на дві сторони, і, головне: їх не можна буде притиснути вторинними санкціями. Тепер Туреччина має знижки на російський газ, що посилить економіку країни. Нарешті, РФ зараз виступає тараном у створенні антизахідної коаліції для Китаю, Ірану, Туреччини та інших. Цілком можливо, що цієї коаліції не буде ніколи, але списувати її з рахунків також не варто.
"Варіантів натиснути на Туреччину ні у нас, ні в Заходу майже нема. На жаль, але потрібно шукати і знайти. Але найважливіше, що ми маємо робити: слідкувати не тільки за краденим зерном, але, що можливо, важливіше, за сірим експортом воєнних технологій та електроніки. Простіше кажучи: саме це альфа і омега наших зусиль", - пише Вадим Денисенко.
Ердоган грає з Путіним, як кіт із бантиком, упевнений правозахисник Марк Фейгін. На його думку, Ердоган прагне закріпити за собою статус регіонального гегемона та зацікавлений у грошах, які отримає Туреччина від різноманітних угод із РФ. Однак усі військові питання та інтереси зніматимуться.
"У військових питаннях Ердоган кордону не перейде, тому що, по-перше, Туреччина - країна НАТО, і ризикувати цим статусом вона не буде, а по-друге, є Мадридські рішення (на саміті в Мадриді НАТО визнав Росію найбільшою загрозою для безпеки альянсу - ред.), де сказано, що Москва - це ворог. Тому він не зможе передати зброю ворогові", - запевнив він.
Валерія Шипуля