Попри війну аграрна галузь України цього року була локомотивом нашої економіки. Що чекає на галузь наступного року?
В умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну аграрна галузь стала однією з ключових експортно орієнтованих ланок вітчизняної економіки. Цього року попри проблеми з логістикою, Україна увійшла до топ-10 найбільших виробників зернових світу. Проте проблеми є й в аграріїв. Як буде розвиватись галузь наступного року?
Локомотив економіки
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відбулись зміни в структурі експорту. Якщо минулого року метали займали перше місце серед експортних категорій товарів, то цього року вони поступилися першістю агросектору. Завдяки зерновій угоді частка аграрної та харчової продукції в загальному експорті України збільшилась з 36% минулого року до 46% цього року.
Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру вважає, аграрний сектор найбільш привабливим для інвестицій.
“Війна продемонструвала, що Україна сильна агробізнесом і тому нам потрібно зробити ставку на виробництво продуктів. З 2024 р. запускається ринок землі, тоді можна буде інвестувати в саму землю, в харчову галузь, в машинобудування для агросектору в логістику і навіть в біотехнології”, - каже експерт.
За підсумками 2022 р. Україна попри війну і проблеми з логістикою увійшла у десятку найбільших виробників пшениці у світі з. Наш показник - 20,5 млн тонн, що на третину нижче від минулорічного через розв'язану Росією повномасштабну агресію.
Україну цього року випередили за виробництвом зернових: Китай, ЄС, Індія, Росія, США, Канада, Австралія та Пакистан.
Зі свого боку Україна виробила більше пшениці, ніж Аргентина, Туреччина, Велика Британія, Іран, Казахстан, Єгипет, Бразилія та Узбекистан.
Великою мірою таким показникам України сприяла зернова угода.
Від моменту запуску Чорноморської зернової ініціативи з України експортували понад 15 млн тонн продовольства.
Труднощі, з якими стикається агросектор
Попри те, що аграрна галузь краще за інші в Україні пережила воєнний рік, вона теж стикається з проблемами і наступного року вони нікуди не дінуться, якщо війна триватиме.
За словами Кирила Криволапа, директора “Центру економічного відродження”, агросектор завжди був своєрідною “рятівною паличкою” для України в моменти криз, адже стабільно забезпечував валютні надходження та робочі місця. Наразі ж ситуація складається так, що агросектор потребує підтримки держави. Ключовими проблемами агросектору, що спричинені війною, є: збільшення вартості логістики, обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ, збільшення вартості засобів виробництва та курсова різниця.
Своєю чергою Дмитро Ливч, керівник аналітичного напрямку “Центру економічного відновлення” вважає, що основною проблемою, яка впливає на роботу агросектора є збільшення вартості перевезень зернових в понад 4 рази. Фактично витрати на доставку становлять близько 2/3 від ціни зерна, роблячи його виробництво невигідним. Навіть часткове розблокування портів не вирішує проблему. Широке коло аграріїв отримає доступ до портів лише згодом.
Наявність цілого спектру проблем в агросекторі спричинить скорочення обсягів виробництва зернових культур більш ніж на 20%, що своєю чергою призведе до втрат в українській економіці з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Суттєвого впливу зазнає й світова продовольча безпека.
Як подолати проблеми?
За результатами дослідження “Аналіз впливу війни на агросектор України”, проведеного “Центром економічного відновлення” та EasyBusiness були виявлені фактори, котрі дозволять запобігти такому розвитку подій. Це поступове зняття валютних обмежень та відновлення плаваючого валютного курсу, відновлення нормального функціонування механізму автоматичного відшкодування ПДВ, покращення доступу для фінансування, в тому числі для великих гравців ринку за сприяння міжнародних фінансових організацій.
Водночас міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський наголошує, що досить нерівномірною є ситуація відповідно до регіонів, тому й підтримка областей, що зазнали більшої шкоди від війни, має бути суттєвішою. За його словами, існують деякі точкові програми, котрі вже скоро будуть запущені та матимуть пріоритети для деокупованих територій.
Держава, попри кризу та недостатність джерел фінансування, намагається підтримувати аграріїв.
Так, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев виділяє результативність програми доступних кредитів 5-7-9%, за якою 38 тис. аграріїв взяли кредитів на понад 81 млрд грн, що складає 53% наданих кредитів по цій програмі. Також маємо міжнародну фінансову підтримку по багатьох напрямках. Крім цього, ведуться роботи над затвердженням переліку територій, котрі постраждали від військових дій.
Перший заступник міністра економіки України Денис Кудін бачить вирішення кризи в тому, аби сільгоспвиробники почали переробляти свою продукцію. За його словами, їм треба виходити за межі їх традиційної діяльності – вирощування, й шукати рішення в подовженні ланцюгів створення доданої вартості, тобто, включення до портфеля діяльності ще й переробку. Бо в такому випадку одразу суттєво знижується вартість логістики, адже об’єм експорту в тонах скорочується, а заробіток виробника в доларах.
Водночас колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус вважає, що потрібні інші більш швидкі рішення.
“Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив врожаю, для аграріїв створення сприятливих умов для переробки більш актуально в довгостроковій перспективі, а зараз потрібні інші швидкі рішення – скорочення термінів перевірок накладних, оптимізація черг на кордоні, зменшення вартості логістики. Фокус має бути на відновленні рівня врожаю та стабільності агросектору, а тільки потім має йти мова про переробку”, - каже він.
З цією думкою погоджується й голова ГС “Всеукраїнська Аграрна Рада” Андрій Дикун. Він вважає, що дрібна та мала переробка не врятують українських фермерів. На його думку, такі українські виробники будуть неконкурентними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великих індустріальних переробках. Для їх запуску потрібні великі інвестиції. Тому паралельно з пошуком фінансування, зараз необхідно докладати зусиль до вирішення питань логістики.
“Наразі питання ліквідності стоїть на першому місці як в короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотній відлік вже розпочато – ми маємо час в три-чотири місяці до посівної кампанії, бо вже в березні аграрії повинні зрозуміти, що робити далі. Мова йде про десятки мільярдів гривень, а доступні на сьогодні програми не покривають такі видатки. І якщо не знайти ці кошти, то сільгоспвиробники не відсіються навесні 2023 р., що означатиме втрату Україною позицій на найближчі роки як на світових ринках, так і технологічно”, – підсумовує генеральний директор ІМК Алекс Ліссітса.
Вікторія Хаджирадєва