1 лютого стало відомо: президент Грузії Саломе Зурабішвілі вважає, що у мирній угоді про закінчення війни РФ проти України має бути пункт про те, що Кремль відмовляється окупації територій Грузії.
Зброя і Абхазія
Росії слід зрозуміти, де її кордони, - заявила Зурабішвілі, за повідомленням Bloomberg,.
"Грузинське питання повинно бути на столі переговорів, бо не можна, щоб хтось думав, що перебіг цієї війни може бути вирішений без того, що Росія не відступить з усіх окупованих територій цього регіону", - цитує її видання.
Президент Грузії також підкреслила, що припинення окупації грузинських земель залежить від поразки РФ в Україні - і цей момент швидко наближається.
"Росія вже практично програла битви, а то і всю війну", - вважає вона.
У Києві були дещо здивовані заявою Зурабішвілі, котра прагне за допомогою України повернути Абхазію, хоча на початку війни воліла мовчати.
"Сьогодні я почув заяву президента Грузії, яка вважає, що коли ми підписуватимемо з Росією якісь мирні угоди, ми повинні туди включити Абхазію, частину Грузії, яку РФ окупувала у 2008 році", - зауважив секретар РНБО України Олексій Даніловв ефірі телемарафону.
При цьому він нагадав, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну закликав Грузію разом боротися з країною-агресором. Однак тоді Грузія "в обличчі цих осіб відмовчалася".
Схоже, що грузинська влада й досі тримається подвійної позиції. Адже нещодавно тимчасово повірений у справах України в Грузії Андрій Касьянов повідомив, що Київ просив у Тбілісі зенітні ракетні комплекси Бук, надані Україною під час нападу Росії у 2008 році. А 10 січня грузинське Міноборони відповіло: Грузія не передаватиме Україні "Буки", бо у 2008 році придбала їх, а не отримала безкоштовно.
"З цією багатомільйонною покупкою систему Бук оборонне відомство отримало в 2007 році. Це було виконано за секретним контрактом, тому ми не можемо уточнити докладніше, - йдеться у повідомленнігрузинського Міноборони. - Що стосується передачі Україні зброї чи засобів подвійного призначення, то грузинський уряд неодноразово висловлював чітку позицію щодо цього питання".
Політичний аналітик із Тбілісі Гела Васадзеу коментарі Радіо Свобода зазначив, що "Грузія не передає військову допомогу Україні, аби не ставати стороною конфлікту, але хоче включити звільнення Абхазії та Південної Осетії до мирних угод тоді, коли Україна переможе Росію"
"Якщо ця заява президента - не прелюдія до заяви про те, що потрібен розворот і необхідна беззастережна підтримка України, в тому числі й військова, то це, м'яко кажучи, дивна заява, бо ця заява в нікуди. Ось що я думаю з цього приводу", - оцінив він заяву Зурабішвілі щодо Абхазії.
На думку директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, деокупація території Грузії, і Молдови, та Азербайджану є абсолютно логічним результатом поразки Росії у цій війні.
"Але тут, звісно, у конкретному випадку із Саломе Зурабішвілі як мінімум, треба розуміти, до кого звертається грузинський президент. Очевидно, що вона не звертається до України, вона не звертається до української влади - вона звертається до якогось колективного Заходу, щоб потім за наслідками війни врахували інтереси Грузії", - зауважив він.
При цьому Семиволос наголосив, що у такому разі "йтиметься про переформатування всього пострадянського простору, враховуючи те, що розвал Російської імперії не може зупинитися лише на якомусь черговому моменті".
"Це все-таки процес, який важко зупинити. Тому, звісно, питання відновлення територіальної цілісності держав - тієї ж Молдови, тієї ж Грузії, того ж Азербайджану - безсумнівно постане на порядку денному. Він обговорюватиметься. Важливо щоб Україна сама розуміла, навіщо це їй. Ці країни - справді члени демократичної спільноти ГУАМ, чи це просто ситуативна ідея, що виникла в голові пані президента. Тоді це нам нецікаво", - резюмував він.
Війна, Саакашвілі та членство в ЄС
Того ж 1 лютого заарештований у Грузії екс-президент Михеїл Саакашвілі перебуваючи в реанімації клініки Вівамеді, по відеозв'язку брав участь у засіданні Тбіліського міського суду, де розглядалося клопотання його адвокатів про звільнення або відстрочення призначення йому кримінального покарання.
Саакашвілі арештували у 2021 році, коли він приїхав до Грузії перед муніципальними виборами. На знак протесту він оголошував 50-денне голодування, що катастрофічно вплинуло на стан здоров'я. Звертаючись до суду, частину своєї заяви він виголосив грузинською, а частину - українською, заповідавши поховати його серце у Києві, бо воно "належить Україні".
2 лютого українське МЗС закликало Грузію передати Саакашвілі Україні та стати на його захист іноземні уряди й міжнародні організації.
При цьому, наприкінці минулого року у правлячій партії Грузії заявили, що відправка Саакашвілі на Батьківщину нібито була "спецоперацією України" з метою втягування країни у війну.
"Україна ніколи не втручалася і не планує втручатися у внутрішні справи Грузії. Але ми глибоко розчаровані, що грузинська влада спекулює на темі війни в Україні, щоб досягти своїх вузьких внутрішньополітичних цілей", - заявив представник МЗС України Олег Ніколенко.
Зазначимо, що зі справою Саакашвіліта збереженням його життяпов'язані не лише стосунки наших двох держав, алей вступ Грузії до ЄС.
"Паралелі між справою Саакашвілі та вступом Грузії до Євросоюзу мають фундаментальне значення. Вони нероздільні. Європарламент ніколи не підтримає вступ Грузії до Євросоюзу, якщо екс-президент помре у в'язниці", - написав наприкінці грудня польський депутат Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський у своєму Twitter-акаунті.
Позиція нинішньої грузинської влади, пов'язаної з головним грузинським олігархом Іванішвілі, по Україні, Росії та Саакашвілі визначається такими головними чинниками: опортунізм щодо Росії, прагнення знайти оптимальний формат взаємовигідного співіснування з Росією; ненависть до Саакашвілі, прагнення показово покарати екс-президента Грузії; пристосування до настроїв грузинського суспільства (зокрема, до європейських та євроатлантичних устремлінь більшості громадян Грузії), - пояснює логіку цих подій політолог Володимир Фесенко.
За його словами, визначальними є перші два фактори, а третій є інерційним та адаптаційним.
"Формально нинішнє керівництво Грузії не відмовляється від європейської та євроатлантичної інтеграції... Але при цьому для нинішніх правителів Грузії важливіше поступово відновити "конструктивні та взаємовигідні" відносини з Росією та знайти якийсь баланс у відносинах і з Заходом, і з Росією... Формально відмова від санкцій проти Росії пояснюється інтересами безпеки, небажанням дражнити Росію та провокувати військові акції проти Грузії. Але насправді йде таємне зближення із Росією. Зокрема, вже обговорюється відновлення прямого авіасполучення між Грузією та Росією. Нинішній грузинський уряд не піде на звільнення Абхазії та Південної Осетії (принаймні у найближчій перспективі), а Росія не виводитиме війська з цих маріонеткових держав", - прогнозує Фесенко.
На думку політолога, змінити ставлення грузинської влади до війни проти України може місцеве суспільство, а також поразка РФ Україні.
"Тоді з'явиться шанс і на реінтеграцію Абхазії та Південної Осетії до Грузії. Але домагатися цього Грузія має сама, а не чекати, що хтось і колись зробить це замість самого грузинського народу", - уточнив він.
До речі, за недавнім соцопитуванням CRRC Georgiaна замовлення NDI, винуватцем війни в Україні 54% грузинів називають РФ, 25% - особисто Путіна; 15% бачать у цьому провину США, 8% - України, НАТО - 3%. До російської влади негативно ставляться 80% респондентів, позитивно - 13%.
Ірина Носальська