Російські ракети летять не лише в українців та їхні будинки. Вони цілять і в об’єкти, які вважаються культурним надбанням країни, знищуючи унікальні пам’ятки.
Півтисячі злочинів
Так, за даними Міністерства культури та інформаційної політики, українські музеї, галереї, бібліотеки, театри та філармонії, а також заклади освіти й церкви ставали жертвами обстрілів. Найбільше постраждали історичні споруди в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях. Майже третина будівель вщент зруйнована. І це, на жаль, не остаточна цифра.
Якщо казати про верифіковані злочини проти української культурної спадщини, то таких налічується приблизно півтисячи. Про це 6 березня в ефірі FREEДОМ розповіла заступниця міністра культури та інформаційної політики України Галина Григоренко.
"Це пам’ятки архітектури, монументального мистецтва, пам’ятки археології. Це все те, що відновити просто так після війни і порахувати це, грубо кажучи, у квадратних метрах, у тоннах бетону чи цегли, чи скла неможливо. Це те, що зберігає нашу пам’ять, що формує нашу ідентичність, що допомагає нам бути суспільством, відрізняти себе від інших національностей, від інших країн. І ці втрати оцінити, мабуть, буде навіть набагато складніше", — сказала вона.
Заступниця міністра зазначила, станом на 25 лютого 1300 об’єктів культурної інфраструктури пошкоджено або знищено повністю.
"Це бібліотеки, клуби, кінотеатри, театри, філармонії, музеї, архіви, ті культурні об’єкти, де зберігається наша національна пам’ять або там наші громадяни можуть отримувати послуги та доступ до культурного продукту", — розповіла Григоренко.
Про 500 злочинів каже й експерт Управління національної спадщини Польщі Марек Лемєш. Він розповів Польському радіо, що лише в Чернігові було знищено до 80 культурних об’єктів - і це в місті, де росіяни дислокувалися менш ніж 5 тижнів.
Лемеш підкреслив, що серед півтисячи знищених об’єктів культурної спадщини зі всієї України 234 вже перевірені ЮНЕСКО.
"Це, ймовірно, тільки вершина айсберга", - додав він.
Крім того, експерт наголосив, що попри ведення обліку втрат, неможливо повністю оцінити масштаб шкоди, яку російські військові завдають Україні. При цьому знищення пам’яток і культурних об’єктів супроводжується пограбуванням музейних колекцій та знищенням українських книг.
Росіяни скоюють на території України акти культурного геноциду, пише в своїй науковій роботі Владислава Бакальчук, головний консультант відділу гуманітарної політики та розвитку громадянського суспільства центру суспільних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук.
"Механізмами знищення культури та ідентичності українців як національної групи зазначено, зокрема: привласнення або знищення культурної спадщини та історичної пам’яті, цільове переслідування проукраїнських активістів, упровадження на тимчасово окупованих територіях системи освіти за освітніми стандартами РФ та сегрегація мешканців окупованих територій від інформаційного простору України", - пише вчена.
Оцінка збитків та відшкодування
За словами Галини Григоренко, існують методики оцінки збитків Світового банку, які зараз реалізуються, зокрема на території України.
"На окупованих територіях можна тільки дуже приблизно робити ці оцінки та висновки. І коли ми деокупуємо всі території в межах 1991 року, я думаю, що ці цифри будуть зашкалювати за кілька сотень млрд дол. однозначно. Набагато складніше оцінити втрату людського і креативного капіталу. Тому що багато працівників сфери культури зараз позбавлені можливості працювати за фахом. Багато хто з тих, хто залишився працювати у своїх інституціях, вони, зокрема, дуже обмежені в тому, що вони можуть зараз робити. Усі музеї фактично зняли свої постійні експозиції і перенесли в більш безпечні місця. Театри, хоча і продовжують працювати, і за минулий рік створено на території України понад 50 театральних прем’єр під бомбами, у воєнному стані наші театри, концертні організації, оркестри, філармонії продовжують працювати за відсутності світла, за відсутності безпеки в своїй професійній діяльності, вони, проте, продовжують працювати", — каже заступниця глави Мінкульту.
За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, у Мін’юсті готують відповідні документи для юридичного підґрунтя стосовно відшкодування завданих збитків Росією. Ведеться моніторинг та фіксація стану культурної спадщини та культурних цінностей, що залишились у зоні окупації, документування знищених об’єктів, відкриття кримінальних проваджень за фактами скоєних злочинів — це все складатиме правову основу для майбутніх претензій на рівні двосторонніх відносин та у міжнародних судах.
"Нині наші партнери арештовують російські активи в тих чи інших країнах – тому йдеться про те, щоб заарештоване майно передавалося для компенсації збитків Україні. Я думаю, що це найбільш швидкий шлях для того, щоб поновити справедливість. А чи йдуть на зустріч нам європейські колеги – це як зі зброєю. Потрібно рухатися в цей бік і крок за кроком добиватися цього рішення", – каже Ткаченко в ефірі ICTV.
Правозахисники в свою чергу кажуть, що міжнародне гуманітарне право захищає не лише людей, а й культурні цінності. Тому суд може покарати не лише Росію, як країну агресора, а ще й причетних до руйнування пам’яток людей. Міжнародне право захищає релігійні, благодійні, освітні, мистецькі і наукові установи, історичні пам’ятки, твори мистецтва та науки.
"Є кілька варіантів, як ми можемо кваліфікувати ті напади на культуру, свідком яких ми були. Найперший – розграбування, коли йдеться про рухомі культурні цінності, тобто експонати, українські артефакти культурні, які зберігалися в музеях на окупованих територіях та були вивезені на інші окуповані території, наприклад в Крим, чи до Росії", - каже юрист Дмитро Коваль в коментарі Фактам.
Якщо йдеться про нерухомі культурні об’єкти, як, наприклад, будівлі музеїв, церкви, будинки культури, архітектурні пам’ятки і інше, каже юрист, то в такому випадку досить складно будувати кримінальні провадження, тому що потрібно доводити щоразу, що той, хто здійснював обстріл, був свідомий того, що здійснює обстріл саме об’єкта культури.
"Без доступу до таких осіб, без уявлення про те, як вони для себе визначали цілі, досить складно сказати, чи цей об’єкт культури обирався навмисно чи це був просто випадковий напад", - каже Коваль, але наголошує, що культурні об’єкти - це також і цивільні об’єкти, напад на які заборонено.
Важливо також повертати культурне надбання України, яке загарбники вивезли за кордон. За словами Коваля, інформацію про вкрадені пам’ятки Україна має поширити з Інтерполом, з Всесвітньою митною організацією, щоб максимально широко проінформувати партнерів про те, які саме цінності розшукуються. І якщо вони ще раз перетнуть кордон, то з’являються шанси отримати про них інформацію і, як наслідок, повернути.
"Звісно, без перетину кордону цих цінностей важко очікувати, що РФ добровільно їх поверне, який би зовнішній тиск ми не намагалися викликати. Тому приблизно так це має працювати. Ми дізнаємося, що вивезено, інформуємо про це відповідні міжнародні структури й очікуємо, чи перетнуть наші культурні цінності ще раз кордон", - каже правозахисник.
Щодо повернення цінностей немає оптимізму і в Мінкульті. Галина Григоренко нагадала, що навіть досі не всі вкрадені нацистами у 1940-х роках пам’ятки знайдено та повернено.Крім того, треба скласти списки вивезених пам’яток, тому зараз пріоритетне міністерське завдання - централізація реєстрів загалом по території України всіх, понад 2,5 тисячі музеїв. Друге - синхронізація з усіма правоохоронними базами, в яких є незаконно переміщені культурні цінності.
"Тому що якщо коли-небудь вони спливуть на аукціонах, якихось торгових домах, провенанс цих витворів мистецтва буде чітко доведений за цими базами. Таким чином можуть бути заарештовані ці витвори мистецтва і повернуті на територію України. Це дуже тривалий процес. Навіть після Другої світової війни все ще відбуваються процеси в багатьох європейських країнах, коли знаходяться ті чи інші роботи на території інших країн, і вони поступово повертаються їхнім законним власникам. Це складний процес, але, тим не менш, якщо робити все правильно, згідно з буквою закону, це завжди має шанс", — резюмувала Галина Григоренко.
Валерія Шипуля