Війна вплинула на кожного з нас, часом - несподівано. Як доводить одне з досліджень, під час воєнного стану серед українських жінок посилилися патріархальні стереотипи.
Безпека родини - важливіша за бізнес
В Україні триває процес досягнення гендерної рівності: чоловіки, як і жінки, отримали право на декретну відпустку після народження дитини; на виборах діє гендерна квота; все більше жінок посідають керівні посади. Однак, як стверджують соціологи, гендерні стереотипи в суспільстві важче піддаються змінам, ніж расові чи етнічні упередження. І за певних обставин досягнуті здобутки стають досить крихкими і порушуються - не на користь гендерній рівності. Нещодавно проведене дослідження виявило, що через повномасштабну війну серед українських жінок посилилися патріархальні стереотипи.
"Це установче дослідження, воно було зроблене під час війни. Надалі ми кожні 5 років будемо його повторювати, аби перевірити, як діяльність нашої організації, а також державні програми та міжнародна підтримка впливають на зміну поведінки дівчат-підлітків та їхніх батьків", - зазначила засновник та директор ГО "Дівчата" Юлія Спориш під час презентації дослідження "Жінки та стигма" в Медіацентрі Україна - Укрінформ.
Вона пояснила, що через війну для багатьох жінок пріоритетом стала фізична безпека родини. Тому вони виїхали за кордон, зупинивши своє сходження кар’єрними східцями, а дехто навіть залишив бізнес. Це і стало приводом для посилення патріархальних стереотипів. Тому 2022 рік можна вважати певним "нулем", від якого відраховуватимуть подальші зрушення у цьому питанні.
"У нас патріархальні стереотипи настільки сильні, що немає різниці між сільською місцевістю і міським населенням. У родинах ще й досі розповідають, що головне завдання жінки - народжувати дітей. Про кар'єру часто не йдеться", - підкреслила керівник громадської організації.
Щодо інтиму - бракує слів
Дослідження, за словами його керівника Катерини Титченко, складалося з двох етапів. Під час першого було проаналізовано 36 глибинних інтерв'ю та 11 фокус-групових дискусій. Таким чином були отримані гіпотези, що підтвердили кількісними даними під час другого етапу, який складали 2 529 інтерв'ю. У дослідженні взяли участь три цільові групи: дівчата-підлітки у віці від 13 до 17 років, хтось із їхніх батьків (переважно, матері) та вчителі. Респонденти проживають у містах, селищах міського типу та селах у всіх регіонах України (окрім тимчасово окупованих).
Результати дослідження виявили, що вихованням дівчат займаються переважно мами, і лише 2 % батьків. Серед тем, які мами найчастіше обговорюють зі своїми доньками вдома - фізіологія та гігієна, і лише 37% дівчат спілкувалися з матерями про відвідування гінеколога.
"Мами не розповідають про гінекологів, а дівчата соромляться розпитати, що формує у підлітків стереотип щодо відвідування цих лікарів", - зауважила Спориш.
Дослідження також показало, що матері розповідають донькам здебільшого про побудову стосунків із хлопцями, але про статеве життя й сексуальне здоров'я у сім'ях чують лише від 30% до 40% опитаних підлітків. Щодо репродуктивного здоров'я, то тема ранньої вагітності обговорюється в 37% опитаних, інформація про планування вагітності обговорюється в 25% сімей, про контрацепцію - у 35%, а про все, що стосується переривання вагітності, - у 16%.
"Теми згвалтування та видів насильства проговорювали вдома тільки з 30% дівчаток. Хоча ця тема на слуху у суспільстві, і вже є відповідне законодавство", - зауважила керівник аналітичного відділу ГО "Дівчата" Лідія Антонюк.
Вона також зауважила, що у розмові з дорослими дівчата більше схильні замовчувати тему інтимних стосунків, різних видів насильства і контрацепції. А мами, хоч і декларують готовність до обговорення різноманітних інтимних тем, насправді ж ці теми не порушують, бо, як кажуть, їм важко підібрати потрібні слова.
Дослідження також виявило й живучість стереотипів про роль жінки в суспільстві. Зокрема, 73% мам переконані, що саме жінка, і ніяк не чоловік, має йти в декрет, оскільки з вихованням дитини ніхто не впорається краще, ніж вона сама.
"Одним із основних бар'єрів для професійної реалізації жінок є нав'язане суспільством переконання, що з вихованням дитини впорається лише мати. Не беруться до уваги індивідуальні особливості родини, економічна ситуація чи бажання жінки. Це гальмує залученість жінок в економіку", - сказала Спориш.
До гендерної рівності - років 300
Аналітики ООН не надто оптимістично настроєні щодо прав і можливостей жінок. І вважають, що для досягнення гендерної рівності у світі знадобиться приблизно 300 років.
А генеральний секретар організації Антоніу Гутерреш констатує, що прогрес у досягненні гендерної рівності "зникає на наших очах". Причинами цього він назвав високі показники материнської смертності, примушування дівчат до раннього шлюбу, викрадення їх та напади на них за те, що вони відвідували школу тощо. Він резюмував, що права жінок піддаються зловживанням, погрозам і порушенням у всьому світі.
"Кризи та конфлікти в першу чергу і найгірше впливають на жінок і дівчат", - сказав Гутерреш і згадав один з прикрих та яскравих таких прикладів останнього часу – це порушення прав жінок через війну Росії в Україні.
Тим часом у звіті Міжпарламентського союзу (МПС), оприлюдненому на початку березня, зазначено, що участь жінок у політиці ніколи не була такою різноманітною, як сьогодні, і вже у кожному парламенті світу присутні жінки. В цілому на початку 2023-го частка жінок-парламентарів становить 26,5%. Найбільше їх, на рівні гендерного паритету, - у парламентах Руанди, Нової Зеландії, Куби, Мексики, Нікарагуа та ОАЕ. То ж в Руанді, яка займає перше місце у цьому рейтингу, жінки мають трохи більш як 60% місць у нижній палаті та 34,6% - у верхній.
Тим часом в українському парламенті, за даними на 1 березня 2023 року, працюють 321 чоловік і 84 жінки, тобто жінки представлені менш ніж на 20%. Починаючи з 2014 року, кількість жінок в ЗСУ зросла з майже 50 тисяч до 60,5 тисячі; а в системі МВС працюють і несуть службу понад 66 тисяч жінок.
Галина Гірак