Війна, як і все інше у світі, колись закінчиться - обов’язковою й неодмінною перемогою України. Якими можуть бути сценарії розвитку подій? У багатьох політиків та експертів - доволі різне бачення щодо цього.
Три шляхи
Наш успіх у війні залежить не лише від власних зусиль, але й від готовності союзників озброювати нас. Історик, професор Принстонського університету Гарольд Джеймс зауважив, що Німеччина, Великобританія та США погодилися постачати сучасні танки, хоча раніше відмовлялися від цього, і тепер Україна також просить ракети більшої дальності та винищувачі. Єдиної думки, за його словами, щодо цього поки немає.
"Дехто побоюється, що передача літаків та іншої зброї з наступальним потенціалом може призвести до ескалації або спровокувати Кремль на ядерну відповідь; водночас прихильники шовіністського ізоляціоністського підходу колишнього президента США Дональда Трампа запитують, чому західні платники податків мають платити за оборону України. На тлі розвитку протиріч, спричинених цими дебатами, поборникам ведення війни доведеться почати розмірковувати і про те, як вона може і має закінчитися", - цитує його NV.
Поганий варіант - це чергова нескінченна війна (за історичними паралелями). Утім екс-заступник командуючого силами НАТО в Європі Мішель Яковлефф не вважає, що Росії вдасться досягнути бажаного за допомогою оголошення чергової мобілізації чи запуску набору найманців для приватних військових компаній. Причиною цього є, зокрема, ускладненість координації підрозділів окупаційних військ. Це не дозволить ефективно використовувати людський ресурс на противагу меншій українській армії, яка, проте, є якісно кращою.
Або ж війну вдасться перевести у заморожений конфлікт із демілітаризованою зоною (прибічниками чого є екс-держсекретар США Генрі Кісінджер та діюче керівництво Китаю). А то й домогтися справжнього міцного миру: вірогідність будь-якого результату оцінити важко - розмірковує далі Джеймс.
На думку аналітиків відділу досліджень національної безпеки американської корпорації RAND, для Кремля перемога у цій війні нині недосяжна.
"Абсолютна перемога України також є малоймовірною. Втім, Україна ніколи офіційно не заявляла про намір її досягти, якщо не брати до уваги окремих закликів "параду на Червоній площі". Станом на грудень 2022 року озвучена українською стороною мета полягає у тому, щоб повернути собі всю територію України, зокрема Крим і райони Донбасу. Їхнє відвоювання не є абсолютною перемогою в класичному сенсі, оскільки політичний устрій противника при цьому не змінюється", - зауважили фахівці.
Натомість,перемир'я заморозило б лінії фронту, однак ключові політичні питання, що знаходяться поза територіальним контролем, - від виплати Росією репарацій до геополітичного статусу України - залишаться тоді поза увагою.
І третій варіант, тобто мирний договір, передбачає як беззастережне припинення вогню, так і вирішення принаймні деяких суперечок. Однак рівень ворожості між РФ та Україною, а також між РФ та Заходом робить політичне врегулювання набагато менш імовірним, ніж перемир'я, міркують у RAND.
"Дійсно, є три варіанти - або Україна переможе, або Росія виграє, або не переможе ніхто - і багато розуму не треба, аби їх озвучити, - зауважив американський політолог Раміз Юнус на YouTube-каналі Курбанова LIVE. - Та що відбуватиметься насправді? Сьогодні всі чітко розуміють: Росія програє. Тому зараз обговорюється тематика, як зробити так, аби програш Росії був вигідним для США, Великобританії, Євросоюзу, та щоб Україна на це погодилась".
При цьому експерт нагадав, що кілька місяців тому США заявили в Індонезії про можливість відповідних домовленостей з Китаєм. А зараз таку ж готовність продемонстрував і Євросоюз, відрядивши до КНР президента Франції Емманюеля Макрона та голову Єврокомісії Урсулу фон дер Ляйєн.
"Думаю, вони дійдуть якогось загального знаменника, бо на кону - великі гроші. І американці у курсі того, що відбувається", - підкреслив він.
При цьому у РНБО солідарні з позицією президента Володимира Зеленського, який виклав концепцію миру та умови перемоги України у десяти пунктах мирного плану.
"Моє бачення жодним чином не розходиться з баченням нашого президента. З тих десяти пунктів, які є, я хочу сказати, що є чотири ключових і вони є визначальними. По-перше, це повернення до кордонів 1991 року, по-друге, це повна сатисфакція за все, що ці нелюди зробили, по-третє, це обов'язкове покарання Путіна та всієї його кліки за злочини, які вони скоїли. І четверте - це гарантії безпеки для нашої країни", - сказав секретар РНБО Данілов.
Рівчак із крокодилами чи щось інше?
Тож, вірогідність досягнення сталого миру не така вже й мала. І залежатиме вона, за словами Гарольда Джеймса, не лише від способу закінчення війни, а й від подій, що відбудуться потім.
"Оскільки російські війська навмисно завдавали ударів по українських громадянах та інфраструктурі, від РФ обов’язково вимагатимуть виплати репарацій для компенсації завданих збитків. Багато відомих офіційних осіб, зокрема лідери ЄС, закликали використовувати для цієї мети заморожені активи Центрального банку Росії, тоді як інші хотіли б зайнятися активами олігархів, які допомагали - або не чинили опору - військовій машині президента Росії Володимира Путіна. Всі ці ідеї заслуговують на розгляд, - наголосив він. - Але з погляду міцного миру було б контрпродуктивно, якби переможці в односторонньому порядку захопили російські державні активи… Такий шлях призведе до повторення мілітаризму 1990-х років і теорій змови про зраду та приниження Росії (розмов, які мали моторошні паралелі з Німеччиною 1920-х років)".
Тож необхідні загальніші межі для відновлення суспільств, спустошених війною, продовжує він.
Підгрунтям може стати підхід за підсумками Другої світової, коли в листопаді 1943 року, задовго до перемоги союзників, було створено адміністрацію ООН з надання гуманітарної допомоги та реабілітації.
"Якщо розглядати закінчення війни в Україні як частину ширшого глобального проекту з надання підтримки всім жертвам агресії, вторгнення та насильства, то він з більшою ймовірністю отримає підтримку у світі. А росіяни зможуть побачити, що є гідні альтернативи путінізму", - вважає історик.
Зараз же у російській верхівці, російському телевізорі панує паніка щодо майбутнього українського контрнаступу.
"Минули ті часи, коли казали: "Та що там ця Україна, та ми її…". Тепер усе дуже серйозно, всі з суворими обличчями, кажуть що так, українська армія дуже сильна, бойовий дух її міцний, та й чисельність із озброєнням теж підходящі. Тож - страшно за себе путінським холуям, страшно. А що робити, коли страшно? Сховатися за гору трупів", - змалював відомий російський журналіст Ігор Яковенко причини останнього "ноу-хау", введення електронних повісток в РФ.
Ірина Носальська