Міністр освіти Оксен Лісовий запропонував зменшити навантаження на школярів, оптимізувавши навчальний процес, і запропонував обговорити цю ідею.
Слід навести лад
Очільник Міносвіти зазначив, що нині навантаження на школяра дуже високе. Наприклад, у 7-9 класі діти мають близько 20-ти предметів. Таку кількість складно засвоїти без стресу та з онлайн-навчанням, а подекуди й без гаджетів, адаптованих до навчальних програм. За його словами, фактично питання стоїть не стільки про те, скільки має бути предметів, а як оптимізовані навчальні програми, яке навантаження отримують діти на уроках, на домашнє опрацювання і в якій формі відбувається навчання. Він також нагадав, що, згідно з законом "Про освіту", у старшій профільній школі, починаючи з 2027 року, діти зможуть обирати напрямок, за яким вони хочуть навчатися. Відповідно, це має змінити підхід з мультипредметності на конкретний профіль, який цікавий школярам.
Цю ініціативу Лісового українці досить жваво обговорюють. Більшість схвалює необхідність розвантаження дітей від деяких предметів і значних обсягів домашніх завдань. Дехто з учителів вбачає в ній вірогідність прихованого скорочення педагогів. У той же час пропозиція міністра стала приводом для роздумів про те, що, крім згаданої проблеми, ще слід виправити у шкільній освіті.
"Напевно, є такі предмети, які можна безболісно скоротити. Це, зокрема, БЖД (Безпека життєдіяльності - ред.). Те, що на цих уроках розповідають дітям, можна розказати, наприклад, на виховній годині. А взагалі у школі слід навести лад. Тому що ковідні роки, дистанційка, воєнний стан, послаблення вимог до навчання, у тому числі й спрощення іспитів, негативно вплинули на освіту. Я багато їздив по різних країнах і викладав там, тому знаю, якою має бути школа там, де хочуть домогтися технологічного прориву. Навіть у Малайзії і Тунісі в освіту вкладають великі кошти. Вже не кажу про Туреччину, Сінгапур, Гонконг, Південну Корею, Японію, а також про Індонезію та Філіппіни. У той же час у Німеччині, Нідерландах, Великобританії, Франції обов’язковими предметами є математика, мова, фізика, біологія, хімія, географія, історія. А у нас же готується закон, згідно з яким обов’язковими для здачі ЗНО будуть чотири предмети: мова, математика, історія і іноземна мова. І жодної природничої дисципліни. А без них ми не будемо мати ні медицини, ні фармацевтичної промисловості, ні взагалі будь-якої промисловості. Я вже не кажу про такі важливі галузі, як кораблебудування, турбінобудування, літакобудування, ракетобудування", - каже учитель фізики та астрономії Чернівецького міського ліцею № 1, заслужений учитель України, переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine Пауль Пшенічка.
За його словами, неможливо розвивати ці галузі, не маючи відповідних фахівців. А у нас зараз не вистачає навіть кадрів для обслуговування атомних електростанцій - про що ще можна говорити. Не можна приймати до політеху людей, які туди вступили, маючи гарні оцінки з історії та української мови. Також дуже проблематичною є вимога до медвузів - тестування з математики: якщо людина добре вміє рахувати - це ще не гарантія того, що вона зможе опанувати фах лікаря. Апаратура, яка використовується в сучасних медзакладах, страшенно технологізована. Як і комбайни та інші машини, які нині використовуються у сільському господарстві в усьому світі, і у нас - теж. Але ми своєї такої техніки не маємо, як і сучасної зброї, тому мусимо чекати, дадуть нам її з-за кордону, чи ні.
"Слід зрозуміти, що ті негаразди, які чекають нас у майбутньому, відтерміновані від школи на 10-15 років. Тобто, якщо сьогодні ми наведемо лад у школі, то покращення відчуємо лише через півтора десятка років", - зауважує наш співрозмовник.
Навіщо репетитор, коли є школа
Стосовно великих обсягів завдань, які отримують учні, він вважає, що це - ненормально, коли діти змушені, часом і з батьками, щодня сидіти над виконанням домашньої роботи в середньому по 5 годин. Це колосальний і непотрібний тягар, звалений на дитячі плечі. Тому частина учнів сумлінно виконує те, що задають додому, а інші взагалі опустили руки і нічого не роблять. Адже можна закінчити школу з одиницями в атестаті, та ще й іти вступати до вишу. На думку педагога, нам обов’язково слід повернути ДПА, щоб діти, переходячи з молодшої до середньої школи, а потім - до випускних класів складали іспити чи проходили тестування з важливих серйозних предметів. У кого буде недостатньо знань, щоб іти на навчання до 10 класу, тому необхідно дати можливість опанувати робітничу професію.
"На Заході досить високо розвинена профілізація. Ті, хто не може успішно скласти іспити перед випускними класами, йде до ремісничих шкіл, профтехучилищ тощо. У нас ця галузь дуже занапащена. Я бачив професійно-технічні школи у Швеції. Вони мають дуже високий рівень, зокрема й оснащеності технікою. Там є такі школи і при великих фірмах. Я був на заводі Scania. Там учнів заохочують гарною стипендією. А у Швейцарії, наприклад, вони навчаються на різних високотехнологічних станках і зразу ж виконують якісь замовлення. Знають, що ця деталь піде на завод, а якщо буде бракованою, її не пропустять. Тому по десять разів підходять до майстра і питають, що і як треба робити. Заодно звикають до відповідальності. У Швеції ще є профцентри практично при кожній школі. Щось подібне було і в нас за радянських часів. Ці центри оснащені найновітнішими станками, які ще навіть не пішли на виробництво. Там є роботи і роботизоване устаткування вартістю до півмільйона доларів. Цю ланку нам дуже треба піднімати", - зауважує Пауль Пшенічка.
Він також звертає увагу на те, що у нас необхідно повернути престижність професії вчителя. Зокрема, у педагогів має бути така зарплата, щоб у школу працювати йшли не лише жінки, а й чоловіки, адже гендерна рівність - важлива для освітнього і виховного процесу. Нині учителям на свою зарплату вижити неможливо. Крім того, педагогів потрібно звільнити від зайвої бюрократичної писанини, адже вони так само як і учні, мають велике навантаження ще й дома. Схоже, у цьому зацікавлені певні структури, які роблять вигляд бурхливої діяльності за рахунок вимагання різних учительських звітів. Разом з тим, цифровізація нашої освіти нині - на досить високому рівні, перехід на онлайн-навчання примусив учнів і вчителів добре опанувати цифрові технології. Але тут є проблема: періодично потрібно обновляти техніку, як це роблять, наприклад, в Естонії, де це відбувається кожні три роки.
"Зараз багато наших дітей відвідують школи в різних країнах, там їм легко вчитися, вони мають хороші результати. То ж, напевно, за великим рахунком, українська шкільна освіта не така вже й погана, лише треба її вдосконалити. Учителям теж слід подбати про те, щоб їхні уроки були цікавими і змістовними. Ненормально, коли з історії діти пам’ятають лише дати, а глобальних процесів не розуміють. Ненормально також, що батьки перед вступом до вишів наймають своїм дітям репетиторів - чому ж тоді їх вчили на уроках? Потрібно розуміти, що усі ті процесі, які відбуваються в школі, є і у вишах. А не всі обдаровані діти готові змиритися з неякісним навчанням. Між тим, у світі йде полювання за мізками, і наших дівчат та хлопців охоче беруть на навчання до вишів різних країн. То ж нам варто на ходу перезавантажувати освіту, щоб утримати їх", - підсумовує педагог.
Галина Гірак