Через порушення Росією “зернової угоди” та заборону експорту української сільгосппродукції до деяких країн ЄС наш АПК може опинитися в кризі.
Україна ризикує залишитись без ринків збуту для своєї агропродукції. Так збіглося, що ринок ЄС для нас скорочується, а ринки Азії та Африки блокує РФ. Чи є вихід з ситуації?
Дві причини проблем експорту нашої агропродукції
Для експорту української агропродукції склалися дуже погані умови. Тому є дві причини. По-перше, деякі країни Східної Європи відмовляються від українських продуктів сільгоспвиробництва (Польща, Румунія, Болгарія, Угорщина, Словаччина) через те, що їх фермери незадоволені тим, що наша дешева продукція знижує вартість цін на їх ринках та позбавляє їх частини прибутку. Після переговорів щодо відновлення експорту до країн ЄС через західні кордони проблему не вирішено.
По-друге, РФ постійно блокує “зернову угоду”, затягуючи інспекцію українських кораблів. Мало того, у порушенні угоди звинувачує Україну. Так, у Міністерстві оборони РФ заявили, що українські безпілотники нібито атакували Севастополь, використавши “зернові коридори”. Росія використовує цей інцидент аби вкотре шантажувати припиненням “зернової угоди”. У Міноборони РФ заявили, що Україна “поставила під загрозу чергове продовження “зернової угоди” після 18 травня цього року”.
Водночас відмова від експорту української агропродукції, і порушення РФ “зернової угоди” теж трапились не на пустому місці та мають свої причини.
Щодо відмови східних країн ЄС від експорту української сільгосппродукції, то на думку Максима Орищака, аналітика компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) це сталося тому, що Україна за минулий рік стала причиною демпінгу на ринку зернових, внаслідок чого проти нас повстали європейські країни, а Туреччина запроваджує загороджувальні мита. Так, Туреччина з 1 травня вводить 130% мито на імпорт пшениці, ячменю та кукурудзи.
Проте, на думку міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Сольського, причина зростання європейських цін на зернові – не у вартості українського збіжжя. Україна торгувала з Європою завжди і це були суттєво великі цифри. Основна причина у війні, яку розв’язала Росія проти України та багатьох інших факторах. Серед них міністр назвав прогнози дуже великого врожаю у Бразилії. Цей фактор тисне на ринки можливо сильніше ніж експорт з України.
Щодо питання “зернової угоди”, то воно, на думку Орищака, є абсолютно політичним і те, як воно вирішиться залежить від інтенсивності бойових дій між РФ та Україною.
Мало того, що РФ блокує поставки українського зерна до Африки, що голодує, вона ще й користується цим аби наростити свій зерновий експорт до цього континенту. Наразі продукція з РФ дешева, бо росіяни відчувають нестачу ринку збуту і є максимально зговірливими експортерами. Проте так чи інакше, Росія таким чином вбиває двох зайців: поповнює свою скарбницю та ще й звинувачує Україну у тому, що вона надіслала більше зерна до Європи, ніж до Африки.
Як вирішувати проблеми?
Наявність проблем з експортом української агропродукції може призвести до варіанту, коли нам не буде куди ввозити наш товар.
На думку, Орищака, такий сценарій можливий. Навіть із ціновим дисконтом ми можемо стати нецікавими експортерами, оскільки європейські виробники хочуть підтримувати свій бізнес та економічну активність. Євроінтеграція чи лобіювання наших інтересів іншими країнами не буде причиною для того, щоб нам відкрили кордони для легкого експорту зернових.
В разі того, якщо проблеми не вирішаться, сільське господарство України продовжить стагнувати, інвестиції в нього скоротяться, різниця між зовнішніми та внутрішніми цінами ще більше збільшиться. В результат Україна ризикує втратити статус одного з лідерів світового аграрного ринку.
Беручи до уваги, що аграрна продукція з України - лідер нашого експорту за кордон і що саме завдяки їй країна суттєво поповнювала скарбницю, нам конче потрібно розв’язати ці проблеми.
Міністр аграрної політики та продовольства вважає, що єдиним способом розв’язати проблему із забороною експорту до деяких країн ЄС є сподіватися на виважене рішення Єврокомісії.
Наразі йдеться про те, що відмова східних країн ЄС від української агропродукції тимчасова. Це зроблено на певний час аби захистити ринки цих країн від напливу українського продукту просто зараз. Постійні ж правила зараз розробляє Єврокомісія – спільно зі східноєвропейськими країнами.
Проте, на жаль, є думка, що пільговий режим імпорту до ЄС, запроваджений рік тому (без мит та огляду) у його нинішньому вигляді не збережеться. Хоча Єврокомісія обіцяє максимально стимулювати український експорт. Тобто, у якомусь вигляді режим сприяння все ж таки буде.
Своєю чергою Орищак, бачить вихід із ситуації на майбутнє у тому, що з великою долею вірогідності в Європі невдовзі настане період посухи, що буде причиною неврожайності, тож пізніше нас запросять до співпраці. Якщо взимку для Європи тепла погода спричинила відсутність енергетичного колапсу, то влітку вона може стати причиною неврожайності.
Щодо “зернової угоди” то тут все залежить від позиції Турції та зусиль ООН.
Наразі відомо, що генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш передав міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову лист для російського президента Володимира Путіна, в якому йдеться про подальші дії щодо “зернової угоди”. У листі Гутерреш виклав пропозиції щодо подальших дій, спрямованих на поліпшення і розширення “зернової угоди”, згідно з “позиціями, нещодавно озвученими сторонами, і ризиками, пов'язаними з відсутністю глобальної продовольчої безпеки”. Аналогічного листа направлено також Україні та Туреччині.
Водночас навіть якщо Україні не вдасться домовитись з ЄС, якщо Єврокомісія не допоможе розв’язати проблему східних країн ЄС та якщо РФ продовжуватиме блокаду “зернової угоди”, у України є ще один вихід.
Він полягає у тому, аби переробляти свою продукцію, а не поставляти лише сировину. Адже експорт сировини завжди потребуватиме більш потужних логістичних каналів, ніж продаж готової продукції.
“Україні потрібно формувати модерну промислову політику, переформатовуючи експорт з поставки великих фізичних обсягів сировини та напівфабрикатів на поставку великої доданої вартості у кінцевих товарах”, - каже Олексій Кущ, аналітик компанії “Об’єднана Україна”.
Замість щорічного експорту 30-40 млн т зерна можна було б у перспективі вивозити 5-10 млн т продукції його переробки.
Тож країні потрібно знайти кошти щоб інвестувати в переробну галузь та перебудувати сільське господарство на користь товарів глибокої переробки з високою доданою вартістю. І вже з ними зайти на ринок ЄС.
Цікаво, що попри те, що Україна має проблеми із зовнішніми ринками збуту агропродукції, на внутрішньому - ціни не падатимуть. Хоча здавалося б якщо в країні побільшає продукції, то і ціни мали б на неї впасти.
Так, Орищак каже, що для внутрішнього ринку ціни не опускатимуть, оскільки Україні потрібно підтримувати приплив грошей до скарбниці. Якщо знизити ціни на товари всередині країни, то бізнес платитиме менше податків. Такого Україна поки що допустити не може.
Вікторія Хаджирадєва