Діючий президент США Джо Байден все-таки вирішив висуватися на другий строк. Якими є його мотиви, підстави для демократів у цілому, ризики, та як це рішення стосується війни РФ в Україні?
"Давайте закінчимо роботу"
Президент США Джозеф Байден підтвердив, що знову балотуватиметься на посаду президента у 2024 році. Про це він оголосив у відео до передвиборчої кампанії.
Трихвилинне промо 46-го американського президента починається зі слова "свобода".
"Питання, з яким ми стикаємося, полягає в тому, чи буде у нас у найближчі роки більше свободи чи менше. Більше прав чи менше. Я знаю, яку відповідь я хочу чути, і думаю, ви теж знаєте. Зараз не час для самозаспокоєння. Ось чому я балотуюся на новий термін", - заявив Байден.
При цьому він нагадав своє передвиборче послання 2020 року про те, що американці "борються за душу" своєї нації.
"Кожне покоління американців стикалося з моментом, коли їм доводилося захищати демократію, відстоювати наші особисті свободи, наше право голосу та наші громадянські права. Це - наш момент", - підкреслив Байден.
Найважливішими питаннями на виборах у 2024 році, за його версією, будуть право на аборти, захист демократії, виборчі права та система соціального захисту.
Він представив також свій слоган 2024 року: "Давайте закінчимо роботу".
Але, зокрема, нещодавнє опитування NBC News показало: 70% американців і трохи більше половини демократів вважають, що Байдену не варто було балотуватися знову.
За словами політолога Миколи Давидюка, з них 51% - демократи. У коментарі 24 каналу він також зауважив, що рейтинг підтримки чинного американського президента - 42% серед демократів, тобто шанси висуватися у нього все-таки є.
При цьому висування Бадена на другий термін президентства захищає його від перетворення на "слабку качку", зауважив експерт.
"Адже якщо президент за рік чи півтора до виборів, говорить, що не висуватиметься на наступний термін, то щоб він не робив, його вже ніхто не буде слухати. Всі будуть орієнтуватися на його наступника. Тому це - сильний хід Байдена", - пояснив політолог.
Український контрнаступ і зручний опонент
Вже зараз у активі Байдена - низка досягнень у зовнішній політиці. Це зміцнення НАТО та розширення Альянсу на Схід, посилення американського впливу у Європі, а також готовність США очолити боротьбу цивілізованого світу по захисту демократії, прав людини та законності.
При цьому Давидюк зазначив: на успіх Байдена у президентських перегонах однозначно вплине інша важлива перемога - а саме подолання Росії у війні, на тлі провалів Кремля в Україні.
"Якщо США та Захід допоможуть Україні зробити успішним контрнаступ і зафіксують перемогу на папері, не даючи Росії можливості в майбутньому переходити кордон, це представить Байдена суперпереможцем", - наголосив він.
Й, натомість, якщо Байден піде на вибори, не здобувши перемогу в Україні, то може подвоїти негатив від поразки США в Афганістані. Тож статус переможця "світового зла" для діючого американського президента нині - не бажаний, а просто необхідний. У іншому випадку він може отримати серйозне поле для критики та ударів, не тільки з боку республіканців, але й своїх однопартійців - демократів.
"Тим більше, що серед них є кандидати, які хотіли б піти на вибори", - підкреслив політолог.
З іншого боку, нам важливо чітко транслювати США, чим корисна перемога над Росією. Виходячи з того, що США готується до війни з Китаєм за Тайвань, Україні треба наочно показати Штатам: не закривши питання агресії РФ та ядерних погроз цієї держави-терориста, з Китаєм боротися не вийде. В іншому випадку непереможена Росія постійно посилюватиме КНР.
"Тому потрібно, аби Байден почув Україну і допоміг нам довести війну до перемоги. Тільки тоді ми отримаємо безпечне майбутнє", - переконаний експерт.
Політолог Володимир Фесенко теж вважає, що Байдену до 2024 року необхідна переконлива перемога України, інакше опоненти завалять його претензіями щодо доцільності бюджетних видатків на допомогу нашій країні.
"У гіршому для нас варіанті, якщо навіть відносного результату на полі бою не буде, то Білому дому доведеться грати у складну дипломатичну гру з пошуку "раціонального компромісу", що припускатиме, як мінімум, припинення вогню. Для нас це невигідний сценарій, але його може бути достатньо, щоб команда Байдена показала американським виборцям хоч і такий, але політичний результат", - зазначив Фесенко у коментарі Апострофу.
Схоже, до речі, що основний суперник у "старого" Джо теж буде не новий: це 45-й американський президент Дональд Трамп. Ситуація у нього плюс-мінус така ж, як у Байдена - 60% респондентів упевнені, що йому не слід зараз балотуватися, політичні дії Трампа негативно сприймають близько 53% американців, а позитивно - лише 34%.
На думку політтехнолога Олексія Голобуцького, Трамп у певному сенсі - зручний опонент для Байдена. Йому зараз 76 років, том він навряд чи звинувачуватиме свого 80-річного противника у "немічності". При цьому Трамп все далі йде в архаїку, мріючи зробити Америку "знову великою".
Та як би там не було, погану службу Байдену можуть скласти не опоненти, а - найближчі соратники.
"Існує група Блінкена (держсекретаря США - ред.) й Остіна (голови Пентагону - ред.), котра наголошує на перемозі України та послабленні Росії до такого ступеню, аби вона ніколи більше не змогла втілювати подібної агресії. Та група Саллівана (радника президента США з нацбезпеки - ред.), з такою лукавою відповіддю про "не поразку" України, котра завжди здавалася загадковою. А зараз, у вирішальні дні підготовки до весняного контрнаступу, стає цілком зрозуміло, що це певна "нічия", тобто "не поразка" Росії, - зауважив політолог та публіцист Андрій Піонтковський у ефірі власного YouTube-каналу. - Українське військове і політичне керівництво останнім часом наголошує, що так, ми дійсно вдячні нашому основному союзнику (США - ред.), без цієї допомоги нам було би важко перехопити стратегічну ініціативу у війні. Але ця допомога постійно затримується, відносно кожного нового виду озброєння. Чому продовжується ця боротьба? Давайте вже говорити відверто у ці важливі дні, що залишилися до вирішальної битви: це боротьба груп Остіна-Блінкена та Саллівана. Остання намагається постійно гальмувати при переході на кожний новий рівень оснащення української армії. Трагедія в Умані - ціна таких нібито "академічних" дискусій".
Ірина Носальська