WSJ пише, що Захід вже готує Україну до весняного наступу у 2024 році. Яким він може бути, яку зброю нам до нього можуть надати, а також - що для України, Заходу та країни-агресора РФ означає затяжна війна?
"Наша пісня гарна, нова"
Приклади інших конфліктів з часів холодної війни, можливо, змусили спостерігачів повірити, що сучасна війна неминуче буде швидкою, кажуть військові фахівці. Історія ж свідчить про протилежне: війни тривають у середньому від трьох до семи років, з кількома сезонами воєнних кампаній.
Тож західні країни почали замислюватись про новий наступ України, що міг би розпочатись навесні 2024 року, - пише Wall Street Journal.
За оцінкою видання, початкова спроба України використати надані Заходом танки та бронетехніку для прориву укріплених російських позицій нині "буксує". А прогрес наступу - за тактики використання невеликих підрозділів - йде повільно. Тому Київ та західні столиці занепокоєні, що їхні політики й виборці можуть почати сприймати війну в Україні як трясовину, й невдоволення підтримкою України - зростатиме.
Але навіть якщо прориву цього літа не буде, Україна здатна вести бойові дії до самої зими, пише WSJ. Дощ і сніг можуть уповільнити важку техніку, але українці досі демонстрували найбільшу ефективність в боях з невеликими підрозділами, часто з легшою технікою. Крім того, українські військові пристосовуються до складних умов краще і швидше, ніж російські, - вважає Гордон Девіс, генерал-майор армії США у відставці й колишній заступник помічника генерального секретаря НАТО.
До весни наступного року Київ матиме більше західної техніки та досвідчених операторів, зазначає WSJ, адже президент США Джо Байден на саміті НАТО в Литві минулого місяця пообіцяв президенту України Володимиру Зеленському, що підтримка США залишиться незмінною, й країни НАТО та Японія зобов'язалися розробити для нас довгострокові безпекові плани.
"Поступово Україна залучатиме більше своїх бригад, навчених і оснащених НАТО, тоді як Росії буде важко підтримувати вогневу міць та свою злагодженість на передовій", - вважає Девіс.
Захід також може, зрештою, надати досконалішу зброю, таку як літаки F-16, ракети великої дальності ATACMS, крилаті ракети Taurus та складні безпілотники.
Скільки ще без F-16?
Чому все-таки планується майбутній український наступ, якщо ще не звершений поточний?
Експерти кажуть, що у невигідне становище Україну цього літа поставив брак повітряних сил проти російських бойових вертольотів, котрі підбивали українську бронетехніку. За даними Міністерства оборони Великобританії, деякі з цих вертольотів оснащені протитанковими ракетами, що випускаються або занадто далеко, або занадто низько для того, аби їх могла перехопити наша ППО.
За словами офіцера розвідки головної військової академії Австрії Маркуса Райзнера, з більшою кількістю бойових літаків Україна могла би краще захищати свої наземні війська від цих атак.
"Це те, для чого вони насправді призначені. Військова логіка підказує, що для проведення успішних наземних операцій необхідно мати перевагу у повітрі. Деякі американські генерали кажуть: "Ну, це не те, що зараз потрібно українцям". Я думаю, що це політична заява, а не військова логіка", - наводить слова Райзнера ZN.ua.
При цьому адміністрація президента США Джо Байдена тягнула більше року, перш ніж дозволити країнам НАТО відправити до України винищувачі F-16. В результаті на той час, коли пілоти пройдуть навчання, буде занадто пізно, аби допомогти у нинішньому контрнаступі.
Але Україна з нетерпінням продовжує очікувати на F-16 та далекобійні ракети ATACMS. Коли ж ми їх отримаємо?
Видання The Washington Post із посиланням на українських, європейських та американських посадовців та військових (у тому числі високопоставлених, котрі спілкувалися на умовах анонімності) повідомило: перша група з шести українських пілотів завершить навчання на американських винищувачах F-16 не раніше наступного літа.
За словами двох українських посадовців, лише тоді шість пілотів (приблизно половина ескадрильї) пройдуть перший раунд навчання. Ще двоє пілотів були визначені як резервні. Хоча пілоти вже вільно володіють англійською, вони повинні спочатку пройти чотиримісячні курси англійської мови у Британії, аби вивчити термінологію, пов'язану з реактивними винищувачами. Це навчання відбуватиметься разом із наземним персоналом, який може гірше володіти англійською - оскільки, за словами українських посадовців, Данія попросила навчати цілі екіпажі, а не лише пілотів.
Це відсуває початок бойової підготовки екіпажів F-16 на січень. Друга група приблизно такої ж чисельності буде готова ще пізніше - через шість місяців після першої, тобто приблизно до кінця наступного року.
"Це називається затягуванням", - підкреслив один з українських чиновників - співрозмовників The Washington Post.
Проте, як повідомляє The New York Times, нинішні й колишні офіційні особи в Україні, США і Європі, а також західні аналітики вважають: у поточного українського контрнаступу є шанс бути успішним й без сучасних літаків.
"Це доведеться робити без F-16, але я вірю, що вони зможуть", - цитує NYT генерала ВПС США у відставці і колишнього командувача НАТО Філіпа Брідлава.
При цьому Брідлав, котрий є колишнім пілотом F-16, каже, що для ЗСУ було би "дуже корисно" застосувати так звану тактику загальновійськових операцій, котра є основою сучасної наземної війни. Проте, заради справедливості, він додає: "Якщо ви очікуєте, що Україна буде воювати так, як воюємо ми, то вони повинні мати ті інструменти, які маємо ми, а ми не дали їм цих інструментів".
Хто у виграші
Чим пояснюється нерішучість Заходу? Зокрема тим, що "під шумок" війни відбувається черговий переділ світу.
"Зараз, як на мене, розігрується глобальна гра на світовій шахівниці, у контексті переділу сфер впливу. І, на думку основних гравців, поспіх тут ні до чого. У російсько-українській війні, по суті, задіяні не тільки дві країни, які ведуть безпосередньо бої, а й держави глобального Заходу, частина Глобального Півдня. І у кожного - свої інтереси. Послабити одні позиції. Зміцнити інші. Витіснити когось із ринків, із певних регіонів тощо", - пояснює це ветеран зовнішньої розвідки Василь Богдан в інтерв’ю Телеграфу.
Путін же прагне затягнути війну в Україні до президентських виборів США у наступному році, вважає депутат естонського парламенту Калев Стойческу. За словами засновника ГО СД Платформа Богдана Ференса, Європа також заходитиме у період внутрішньополітичної трансформації.
"У деяких країнах маятник гойдається у правий бік, тобто консервативні сили, праві популісти приходять до влади тих чи інших країнах. І, швидше за все, це також враховується у стратегічних діях росіян", - сказав Ференс в ефірі телеканалу FREEДОМ.
Заморожування війни дозволило би Путіну під час президентських виборів позиціонувати себе приєднувачем "нових територій". Й, за словами російських дипломатів, Кремль нібито вже міг отримати пропозицію від західних політиків щодо "мирних переговорів", відновлення "зернової угоди" та масштабного обміну військовополоненими, пише Хвиля. Звісно невідомо, чи це є правдою.
Втім, поточні контрнаступальні дії ЗСУ змушують російських окупантів передислокувати свої сили у західній частині Запорізької області, де їх послабили українські воїни. Через таку деградацію сил армії РФ виникає можливість для прориву ЗСУ, що й може стати вирішальним у війні - таких висновків дійшли нещодавно аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).
Ірина Носальська