Парламент ухвалив зміни до прийнятого минулого року закону про нацменшини, вдосконаливши його відповідно до законодавства Євросоюзу.
Головні зміни
Минулого тижня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9610 про зміни до закону "Про національні меншини (спільноти) України". Закон, до якого вносили зміни, ухвалили у грудні минулого року, але, як стало відомо уже в червні цього року, Венеційська комісія рекомендувала переглянути низку його положень, більшість із яких стосуються використання мов нацменшин. Тому й виникла необхідність в ухвалі законопроєкту про зміни в уже прийнятому законі. І депутати з цим не зволікали, адже гармонізація до європейських вимог законодавства стосовно нацменшин є однією з необхідних умов для початку переговорів про вступ України в ЄС.
В пояснювальній записці зазначається, що метою прийняття цього законопроєкту є вдосконалення законодавчого регулювання реалізації прав та свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот), відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини 1950 року, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин 1995 року, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин 1992 року та рекомендацій Венеційської Комісії.
"З визначення національних меншин усунули вимоги "традиційності проживання" на території України; таким чином, месхетинці, азербайджанці, корейці та багато інших спільнот, яких теоретично було позбавлено статусу нацменшин з 1 липня 2022 року, знову набувають цього статусу",- зазначив член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов, коментуючи основні зміни, внесені до відповідного закону.
Крім того, за його словами, всі публічні заходи тепер можна проводити мовами національних меншин, а в населених пунктах, які відповідають певним критеріям (на розробку яких ще потрібен час), мови національних меншин, представники яких складають значну частину жителів (скажімо, 15%, але в законі це не прописано, цю конкретику теж ще має затвердити Кабмін) або проживають там тривалий час (наприклад, 150 років), можуть використовуватися у різних сферах суспільного життя. Разом з тим, все, що стосується послаблень, передбачених законом, щодо інших мов національних меншин (можливість проведення публічних заходів та концертів, використання мови національної меншини у комунікації з органами влади, у табличках та покажчиках, у передвиборній агітації тощо), на російську мову не поширюватиметься доти, доки з Росії Верховна Рада не зніме статус країни-агресора, і ще плюс п’ять років після цього.
А ось сферу медіа та книговидання поправки практично не торкаються - все залишається, як було: за умови повного дублювання українською мовою сайт паралельно можна робити російськомовним, але зробити його лише російськомовним - заборонено.
Також передбачені державні гарантії безоплатного забезпечення підручниками (у тому числі й електронними) здобувачів повної загальної середньої освіти, які належать до нацменшин (спільнот), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Використання мов національних меншин дозволено також під час надання екстреної допомоги, надання допомоги та захисту жертвам домашнього насилля, догляду в будинку-інтернаті для громадян похилого віку тощо.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. А протягом наступних шести місяців Кабмін має розробити порядок створення та функціонування спеціалізованих книгарень для реалізації прав нацменшин та скласти перелік мов національних спільнот, яким загрожує зникнення; розробити спільно з всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування методологію використання мов національних меншин у населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, котрі належать до нацменшин або в яких такі особи складають значну частину населення, а також встановити порядок визначення переліку та перелік населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), або в яких такі особи складають значну частину населення.
Можна - меншина, але краще - спільнота
Загалом в Україні проживає понад 100 національностей та етнічних груп. Більшість з них - національні меншини, котрі є діаспорами націй, що мають батьківщину чи національні утворення за кордоном. Але цей закон не стосується кримських татар, яких за переписом населення 2001 року налічувалося близько 250 тис. осіб, а також караїмів та кримчаків, чисельність яких 20 років тому складала, відповідно, 670 і 406 осіб. Адже вони належать до корінних народів України, стосовно яких був прийнятий закон ще в липні 2021 року. Їх визначають як етнічну спільноту, що сформувалася на території України і є носієм самобутньої мови і культури; має традиційні представницькі органи; становить етнічну меншину в складі населення і не має власного державного утворення поза межами України.
Закон про нацменшини запровадив нове визначення - національна спільнота, яке має вживатися як альтернатива національній меншині.
"Жодна національність у нашій державі не має відчувати себе меншиною, менш важливою, менш захищеною чи менш щасливою. Ніхто не може бути в меншості. Усі ми є громадяни України і ми всі рівні", - сказав президент Володимир Зеленський, виступаючи на форумі "Україна 30. Гуманітарна політика", запропонувавши вживати новий термін.
Важливо також, що цей закон на законодавчому рівні вперше закріплює повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснюватиме державну політику у сфері захисту прав і свобод людей, котрі належать до національних меншин (спільнот). Також документ пропонує створити консультативно-дорадчі органи при органах виконавчої влади різних рівнів і центри національностей в обласних центрах чи інших населених пунктах.
Ухвалюючи закон про національні меншини (спільноти), парламент визнав таким, що втратив чинність, документ, який функціонував протягом 30 років - закон "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року. За цей час він морально застарів і не відображував нагальних проблем суспільства, оскільки був дуже декларативним - неконкретним.
Галина Гірак