Фото: Getty Images
Росія не змогла переобратися до Ради Організації Об'єднаних Націй з прав людини
Росії не вдалося повернутись у Раду ООН з прав людини. Навіщо країна-агресор туди так рвалася і чому не потрапила, та чи будуть якісь відчутні наслідки цього?
Нова демагогічна кампанія
Рада ООН із прав людини (РПЛ) засідає в Женеві та складається з 47 членів, кожен із котрих обирається на трирічний термін. РФ видалили звідти у квітні 2022 року через повномасштабне вторгнення в Україну, за відповідну резолюцію проголосували 93 країни, 24 виступили проти, 58 утрималися.
Це - максимально можливий рівень покарання: повністю виключити державу з Раді з прав людини неможливо. Та внаслідок цього РФ була позбавлена усіх процедурних прав, що їх мають члени Ради.
Росіяни в результаті не посоромилися навіть образитись. Під час чергового квітневого засідання Генеральної асамблеї (ГА) ООН Росія зробила заяву про свій "вихід" зі складу РПЛ - про це оголосив на засіданні ГА заступник постпреда Росії в ООН Геннадій Кузьмін.
"Рада монополізована групою держав, які беруть участь масових порушеннях прав людини, або сприяють цьому. Вони не готові поступитися своїми політичними та економічними інтересами заради підтримки прав людини… Істина прихильність Росії справі захисту прав людини не лишають для нас можливості лишатися частиною цього механізму", - лицемірив тоді Кузьмін.
Але всі ці пустопорожні балачки були не лише марними, а й запізнілими.
"Ти не можеш піти у відставку після того, як тебе вигнали", - прокоментував цю заяву представник України при ООН Сергій Кислиця.
До речі, важливо розібратись, які саме функції виконує зазначена РПЛ. Вона здійснює загальні дослідження, готує рекомендації та проєкти міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини, заслуховує доповіді спеціально створених нею допоміжних органів.
А кампанію з повернення до Ради ООН з прав людини Росія розгорнула ще два місяці тому, поширюючи серед держав-членів ООН позиційний документ із закликом підтримати її обрання до складу цього органу.
У цьому документі, копію котрого має BBC, Росія обіцяла "сприяти принципам співробітництва й зміцнення конструктивного діалогу на основі взаємної поваги у Раді з метою пошуку адекватних рішень з питань прав людини". Вона також нібито збиралася запобігти перетворенню РПЛ "на інструмент, який слугує політичній волі однієї групи країн", та "карає нелояльні уряди за їхню незалежну зовнішню політику".
TheGuardian зазначала, що РФ має підтримку в країнах, що розвиваються, "втомлених від мільярдів доларів, які Захід виділяє на підтримку України".
А дипломати ООН, із якими поспілкувалось BBC, вказували, що Росія веде "агресивну кампанію", намагаючись підкупити малі країни зерном та зброєю в обмін на їхні голоси. Тож повернення країни-терориста до органу ООН, покликаного захищати права людини, не виглядало чимось неймовірним.
Однак з моменту, коли РФ видалили з РПЛ, вона не стала менш агресивною та не відмовилась від тотального порушення прав людини не лише на своїй території, а й в Україні: росіяни так само катують полонених, вбивають мирних українців, грабують наші міста і села.
Тож, як заявив 9 жовтня на засіданні Ради безпеки ООН представник спеціальних політичних справ Постійного представництва США при ООН Роберт Вуд, поведінка Росії робить її непридатною до членства в Раді з прав людини. За його словами, обрання РФ до Ради з прав людини могло підірвати довіру до Ради та ООН саме тому, що Росія неприховано продовжує чинити масові військові злочини.
"Незважаючи на її спроби заперечувати і перекласти провину, буду відвертим: саме дії Росії роблять її непридатною до членства в Раді з прав людини. Які ще докази потрібні міжнародній спільноті?", - заявив Вуд, додавши, щоРПЛ є головним органом ООН із пропаганди поваги до людей та їхнього захисту по всьому світу.
Тоді вже й ХАМАС?
Та не так сталося, як росіянам бажалося - й далеко не вперше і не востаннє. РФ, як діюча країна-агресор, що не покаялася та не виправилася, продовжує залишатися "на карантині". 10 жовтня Генеральна асамблея ООН вирішила не обирати Росію членом РПЛ - попри всю розгорнуту росіянами кампанію.
Тож серед п’ятнадцяти членів Ради ООН з прав людини на 2024-2026 роки, котрих обрала Генасамблея, Російської Федерації - немає. З-поміж європейських держав там будуть представлені Албанія, Болгарія, Франція та Нідерланди. За два місця в Раді, зарезервованих для країн Центральної та Східної Європи Росія змагалась саме з Албанією та Болгарією.
"Можна сперечатися з приводу ваги та нинішнього авторитету цього органу (РПЛ - ред.), але, тим не менш, історично він вважається дуже й дуже престижним, дуже й дуже вагомим",- зауважив в ефірі власного YouTube-каналу відомий журналіст і письменник Олександр Невзоров.
При цьому він саркастично зазначив щодо нахабства росіян, котрі намагалися повернутись до РПЛ: у такому разі "навіть ХАМАС міг би подати заявку, надавши фото та відео обезголовлених немовлят Кфар-Аза (ізраїльський кібуц, де бойовики ХАМАС влаштували 7 жовтня різню мирного населення - ред.)".
"Але навіть у ХАМАСу немає можливості затьмарити Росію, котра, по всій ймовірності, намагалась вразити уяву Ради з прав людини відео з Бучі. А також, можливо, швабрами, котрі були доставлені туди, до Генасамблеї, демонстрацією катувань. Взагалі, чого туди поперлася Росія, намагаючись отримати місце у Раді з прав людини? Вірогідно вона, Росія, як завжди була дезінформована Головним розвідувальним управлінням та іншими своїми розвідками. Ймовірно, вона вважала, що права людини у Росії дуже широко представлені. Це дійсно так: але це трохи не ті права, котрі могла би оцінити Генасамблея ООН", - продовжив він.
За визначенням Невзорова, так звані "права людини" у РФ полягають "у праві катувати, розстрілювати, репресувати, принижувати, обирати".
"Простіше кажучи, у результаті на цій Генасамблеї у Раду (РПЛ - ред.) прийняли Гану, Кубу, Кувейт, Малаві. Росію - не прийняли. Ілюстрацією до цього неприйняття явився Володін (В’ячеслав Володін, спікер Держдуми РФ - ред.) - котрий всім емігрантам, хто повірив заклику повертатися до Росії, пообіцяв не більше, не менше, ніж Магадан. Він захопився, його дуже легко зрозуміти: безкарність розбещує. Адже коли людина протягом років бачить перед собою лише зігнуті у поклоні спини, то втриматися від прочуханки батогом, від ходіння по чиїмось зляканим обличчям важко", - окреслив він дійсний стан справ з правами людини у Російській Федерації.
Саме тому, що росіяни мовчазно потурають своїй владі, вона й переходить усі можливі кордони у цьому питанні, - вважає Невзоров.
Ірина Носальська