За прогнозом Фонду, державний борг України досягне пікових значень у 2025 р. Чому так сталося та чим це загрожує.
Загальний державний борг України зростатиме та сягне пікового значення за два роки. Чи можливий дефолт в Україні та як не допустити найгіршого сценарію?
Прогноз МВФ
МВФ очікує збільшення загального державного боргу України. Це виходить із висновків, зроблених у доповіді “Фінансовий монітор”.
За прогнозами фонду, наступного року держборг зросте до 98,6% ВВП країни, а за підсумками 2025 р. перевищить 100% (100,7%) ВВП. Показники 2025 р. стануть піковими.
За словами Олександра Охрименко, президента Українського аналітичного центру, причина зростання державного боргу – війна. Якби її не було, такого великого боргу не було б. Загальний держборг України у 2021 р. - до повномасштабного вторгнення РФ - становив 48,9% національного ВВП. Минулого року цей показник зріс до 78,5%, за підсумками поточного очікується зростання до 88,1%. Головна проблема в тому, що зараз щомісяця держава витрачає колосальні гроші на оборону. До війни про такі витрати не можна було й подумати.
Своєю чергою, Марія Томліна, економістка Центру економічної стратегії вважає, що причиною зростання держборгу є подальша потреба витрачатися на армію та соціальні видатки і незначне зростання економіки України.
Загроза дефолту
Вважається, що борг понад 100% створює загрози для економіки.
Олексій Кущ, експерт аналітичної компанії “Об’єднана Україна”каже, що 100% - це критичне співвідношення боргу до ВВП.
“Це дуже небезпечна ситуація для української економіки. Це стан, який передує дефолту держави. При такому стані речей вона не зможе виконувати обов'язків перед кредиторами, обслуговувати борги їй буде не під силу”, - каже експерт.
Прості громадяни теж відчують на собі негативні наслідки дефолту. Так, за словамиІлони Сологуб, директорки з політико-економічних досліджень Київської школи економіки, коли стає погано, то першими це відчувають найбідніші верстви населення. Через те, що дефолт призупиняє економічне зростання, веде до зниження курсу національної валюти та зменшення державних видатків, знижується реальна зарплата, пенсія та соціальні платежі. Бідні люди стають ще біднішими.
Водночас є й ті, хто може від дефолту нього отримати бонуси. Сологуб каже, що виграти можуть ті, хто не побоїться інвестувати в Україну, оскільки українські активи стануть дешевшими. Скоріше за все, це будуть інвестори, які зможуть отримати від уряду гарантії захисту своїх інвестицій.
Україна збільшує видатки
На порозі дефолту країна мала б почати заощаджувати. Замість того, Україна цього року планує рекордно збільшити видатки, що призведе до ще більшого зростання держборгу.
Так, Верховна Рада на засіданні 6 жовтня поточного року ухвалила законопроект про збільшення видатків державного бюджету 2023 р. на суму понад 300 млрд грн. Згідно з ухваленим законопроектом, збільшуються видатки на Міноборони (211 млрд грн), МВС (79 млрд грн), Мінсоцполітики (16,5 млрд грн), МЗС (1,3 млрд грн), Мінстратпром (4,3 млрд грн). Також гроші отримають СБУ (4,2 млрд грн), ГУР (2,5 млрд грн), Міністерство освіти (572 млн грн), адміністрація Держспецзв’язку (570 млн грн), Служба зовнішньої розвідки (500 млн грн), Управління державної охорони (230,5 млн грн), Міненерго (350 млн грн) та Бюро економічної безпеки (253,5 млн грн).
За словами нардепа Ярослава Железняка, такими змінами встановлено два рекорди за історію України: видатки загального бюджету вперше будуть більше 3,39 трлн грн, а дефіцит - більше 2 трлн грн.
Збільшення видатків передбачається здійснити в основному шляхом збільшення державного боргу.
Реструктуризація та інші варіанти
Варіанти виходу з ситуації, що склалася є. Кущ бачить порятунок у реструктуризації боргу. За його словами, погано те, що зниження пікового показника МВФ прогнозує лише у 2028 р. та й то лише до 95% ВВП. Тобто жодного списання боргу України в моделях МВФ немає. Відношення боргу до ВВП повільно розмиватиметься дефлятором валового продукту, тобто інфляцією.
На його думку, уряд України мав ще на початку війни домогтися реструктуризації боргу на вигідніших умовах, тоді зараз ситуація виглядала б кращою.
“Уряд пролонгував сплату боргів лише на два роки, списання взагалі не добився. Відсотки за кредитами ми наразі не сплачуємо, вони продовжують нараховуватись. Замість того, треба було домовитись про списання 50% боргу, реструктуризацію суми, що залишилася на 15-20 років і зниження державного обслуговування боргу до 2-3%”, - каже він.
Своєю чергою Максим Орищак, аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) вважає, що реструктуризація боргу на два роки не є критичною. Нема різниці в тому, на який термін робити пролонгацію. Це рішення може бути продовжено. Якщо пішли на нього один раз, то підуть і вдруге.
Зараз поки війна триває ще можна домовлятись про реструктуризацію, після її закінчення, це буде зробити важче.
Досвід країн, які пережили збройні конфлікти в кінці XX – на початку XXI ст., демонструє, що реструктуризація боргу на умовах його часткового списання зазвичай активно підтримується світовою спільнотою та є вагомим компонентом програми післявоєнної реконструкції.
Навіть діюча програма співробітництва з МВФ передбачає проведення двоетапної реструктуризації зовнішнього боргу – у 2024 і 2026 рр.
Меморандум з МВФ передбачає дві умови в частині врегулювання зовнішнього боргу. Перша - обговорення на початку 2024 р. з власниками зовнішніх облігацій України планованої реструктуризації боргу, що має бути завершена щонайпізніше в середині 2024 р. та узгоджуватися з макроекономічними рамками програми МВФ. Друга - зустрічні кроки від Паризького клубу кредиторів щодо остаточного врегулювання проблемного боргу у 2026 р., які мають бути достатніми для відновлення боргової стійкості у 2026-2027 рр.
Тож Україні треба діяти, інакше, за словами Куща, після закінчення війни наші кредитори наполягатимуть на виплаті боргів і Україна витрачатиме найбільше коштів не на армію, відновлення інфраструктури, економіку чи людський капітал, а на обслуговування та погашення боргу.
Своєю чергою Томліна каже, що до закінчення війни борг буде і далі зростати, але важливою буде його вартість. Зараз для України найважливішим є залучення якомога більшої кількості грантів та дешевих і “довгих” кредитів від наших партнерів для того, щоб фінансувати не тільки дефіцит бюджету, а й відновлення.
Угода про standstill щодо заморожування виплат за зовнішніми приватними зобов’язаннями триватиме лише до 2024 р. Якщо війна до того часу не закінчиться, борги доведеться реструктуризувати (тобто, відтермінувати виплати на довший термін, можливо, знизити відсотки чи списати частину боргу).
Якщо ж війна завершиться перемогою України, то в уряду та кредиторів буде кілька варіантів, доцільність яких залежатиме від конкретних ринкових умов, що складуться для України на той час, у тому числі опція продовження обслуговування боргу за умовами, під які уряд зараз залучає кошти.
Водночас є кроки, які точно варто зробити в управлінні зовнішнім боргом. Насамперед це переговори про процентні ставки та комісійні платежі на користь МВФ. Вони становлять 3,25 млрд дол.
на наступні 5 років. Схожий крок доцільно обговорити і з іншими кредиторами.
Точно не варто відмовлятися від боргів - такий крок може відрізати країну від приватних боргових ринків, спричинити втрату довіри інвесторів та збільшення процентних ставок.
Врешті, найкращим рішенням для України може бути затвердження пільгового періоду допоки українська економіка не відновить зростання.
Вікторія Хаджирадєва