Фото: Генштаб ЗСУ / Facebook
Розбита техніка росіян
Останнім часом окупаційна російська армія активізувалась на авдіївському та куп’янському напрямках. То навіщо Москві та Авдіївка, якою була там динаміка минулого тижня та як можуть розвиватися події далі?
Миші колються, але лізуть на кактус
Регулярні обстріли підконтрольної Україні Авдіївки, що є, фактично, передмістям окупованого Росією Донецька, нині тривають: ворог накриває артилерією і вдень, і вночі. Росіяни більше обстрілюють Первомайське, 16 жовтня було відомо про двох загиблих. З Авдіївки продовжується евакуація, з міста виїжджають невеликими групами, по чотири-п’ять людей за день.
Росіяни намагаються оточити місто, активно б’ють зі сторони Красногорівки та Водяного. При цьому в хід йде будь-яка зброя, доступна ворогу: артилерія, авіація, сюди стягнуті безпрецедентні людськи сили армії РФ. Одне з жахливих видовищ цієї війни, що днями з’явилось у соцмережах - "салют" з фосфорних бомб над вечірнім, колись мирним містом.
Авдіївку штурмували три російські мотострілецькі бригади - 114-та, 15-та, 21-ша, посилені спецпідрозділами 1-го армійського корпусу ЗС РФ, повідомив журналіст і військовий експерт Юрій Бутусов.
Але українські військові змогли дати гідну відсіч ворогу. За словами Бутусова, на північному напрямку біля Авдіївки стримувала наступ росіян і показала високу боєздатність наша 110-та механізована бригада, посилена 2-м батальйоном Президентської бригади та кількома спецпідрозділами.
За повідомленням німецького військового аналітика Bild Юліана Рьопке, українці знищили тут понад 60 одиниць важкої ворожої техніки та до трьох штурмових батальйонів. Тож, констатував Бутусов, 15 жовтня активність ворога трохи знизилася. Та чи надовго?
"Російські війська навряд чи здійснять значні прориви або відріжуть українські сили у населеному пункті в найближчій перспективі, а потенційні масштабні просування, ймовірно, вимагатимуть значного і тривалого залучення особового складу та матеріальних засобів", - вважають аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).
Ворог не має наступального функціоналу
То чим же так цінна окупантам Авдіївка? На думку майора МВС та офіцера Легіону Свободи Максима Морозова, росіяни активізувалися на авдіївському напрямку саме зараз, бо місто є стратегічною, символічною й тактичною точкою.
"Перша причина символічна - Авдіївка дев’ять років є форпостом української оборони. Росіяни дев’ять років не можуть її захопити, для них це було б величезною перемогою. Тактична причина - у випадку взяття Авдіївки ворог міг би вийти на продовження штурмових дій, розвитку успіху в напрямку Нью-Йорка, Костянтинівки, Покровська", - пояснив він у коментарі Вікнам.
Третьою, стратегічною причиною, вважає Морозов, є те, що Авдіївка - чудовий плацдарм для українського наступу на Донецьк та звільнення цього міста від російських окупантів.
У разі ж просування росіян на авдіївському напрямку, додає військовий, українське командування було би змушене перекидати резерви з не менш важливих напрямків - Запорізького чи Бахмутського.
Втім, військово-політичний експерт Олександр Коваленко визнає, що інформаційна повістка світових ЗМІ зараз переключилася з України на події в Ізраїлі, тому криваві бої під Авдіївкою та на куп’янському напрямку - вже не такі резонансні.
"Так, основні заголовки преси зараз присвячені Ізраїлю. Але це не значить, що ізраїльська тема перекрила українську у політичному контексті, в геополітичному, я б навіть так сказав. Останні заяви президента США Джо Байдена про виділення допомоги Україні до 2025 року на 100 млрд дол. свідчать, що сама тематика України зовсім е відійшла на другий план. Більше того, наші пакети допомоги з Ізраїлем будуть об’єднані, що обеззброює трампістське крило", - зауважив він в інтерв’ю Євгену Кисельову.
А щодо активізації росіян по ряду локацій на фронті - тут немає нічого дивного, продовжив він. Інше питання, чи зберігає армія РФ свій наступальний функціонал?
"Наступати вони можуть, та функціонала наступального у них немає. Приклад - це лимано-куп’янська вісь, влітку ми мали можливість спостерігати за наступом тут, котрий організували групи військ Центр та Захід (армії РФ - ред.). Їхня зона відповідальності - переважно Луганська область. І результат цього наступу нульовий, хоча ми неодноразово чули, що по лимано-куп’янській вісі сконцентровано до ста тисяч особового складу, майже 900 танків, що звучить загрозливо. Але результат: навіть маленьке село Надія на 20 будинків атакувалося двома танковими полками, було стерте з лиця землі, захоплено, а потім залишено", - описав Коваленко недавні події.
Тобто, здавалося б, сили та засоби у росіян є. Так у чому ж справа? Експерт пояснив, що лінія фронту по лимано-куп’янській вісі - це майже 170 км. А сто тисяч російських солдатів - це десь 140 ворожих батальйонно-тактичних груп (БТГ) за класичною штатною комплектацією. І цього вдвічі менше, ніж потрібно для повного закриття фронту та виходу до лівого берегу річки Оскол; росіянам, за словами експерта, треба мати близько 300 тисяч вояків на цьому напрямку. До речі, БТГ має у складі не лише людей, а й танки, ствольну артилерію тощо, комплекси ЗРК та РЕБ, тож і цього росіянам тут не вистачає.
При цьому навіть наявні російські БТГ не мають штатної комплектації технікою: по три-сім танків замість одинадцяти, але й ті мають проблеми із забезпеченням боєкоплектом (БК).
"Нібито, кількість і є. Але якість не дозволяє їм наступати з результатом. Результат - прорив оборони. Тому на лимано-куп’янській вісі вони й провалилися цим літом цілком та повністю: наступати можуть, а результат мати - не дуже. Це більше угрупування оборонного типу. З оборонних рубежів їх складно вибивати. Але вони почали витрачати свій ресурс у наступі", - констатував Коваленко.
Зараз на лимано-куп’янській вісі (наступом по котрій росіяни думали закрити питання повної окупації "ЛНР" або навіть захопити лівий берег ріки Оскол; при цьому Куп’янськ стає "воротами" до Харкова) відновлюється та сама ситуація, продовжив він. Росіяни загнали сюди новостворену 25-у армію та починають нову хвилю наступу: зокрема, вибрали напрямок на Макеєвку Луганської області.
"Та якісно картина не змінилася, але додався ще один негативний момент - погіршення погодних умов", - підкреслив він.
Щодо Авдіївки - там, за його словами, ситуація аналогічна.
"Вони організували так званий перший армійський корпус "ДНР" за підтримки російських підрозділів та батальйонами ведуть наступ з півдню та півночі. Однак при цьому - не маючи того ж наступального потенціалу. Так, там була колосальна артилерійська підтримка, авіаційна підтримка з використанням не лише фронтової авіації, а й тактичної, використанням великої кількості КАБів, плануючих бомб; ще й гелікоптери Мі-28. 10 жовтня там був колосальний тиск, а потім він став знижуватися, бо БК їм на такому рівні нанесення ударів їм вистачило лише на першу добу; другий момент - перший ешелон фактично сточився об оборону (українську - ред.). Однак вирішити стратегічні завдання: захопити Авдіївський терикон, перерізати залізну дорогу на півночі та вийти до села Степове, захопити його і зачепитись там, а також з півдня через Водяне вийти на село Тоненьке, захопити, аби повністю взяти під вогневий контроль головну логістичну артерію Авдіївки 0542, вони не змогли", - підсумував Коваленко.
Ірина Носальська