Фото: Getty Images (ілюстративне фото)
В Указі Зеленського вказані не всі російські території, які історично були заселені українцями
Президент України підписав Указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації", який розлютив не лише агресивних представників "русского мира", а навіть і російських опозиціонерів.
Систематичне порушення прав і свобод
Серед тих, хто першими войовничо відреагували на документ, підписаний Володимиром Зеленським - не лише заступник голови Радбезу РФ Дмітрій Мєдвєдєв і пропагандистка Маргарита Сімоньян, а й очільник Російського військово-історичного товариства Міхаіл Мягков, кілька сенаторів і депутатів від Криму, а також - опозиційний політолог-іноагент Фьодор Крашенінніков. Вони звинуватили українського президента в бажанні забрати частину російських територій - усіх міряють своєю міркою.
"Україна не висуває нікому територіальних претензій і бореться виключно за відновлення контролю над своїми територіями у межах міжнародно визнаних кордонів.Протягом десятиліть Росія намагалася використати російську етнічну та російськомовну спільноту України як фактор тиску на Київ, інструмент дестабілізації та руйнування нашої держави. У той же час мільйонів українців у самій РФ були позбавлені можливості повноцінно задовольняти свої культурні потреби та приречені на русифікацію. Президентський указ спрямований на забезпечення національних прав українців у РФ і на відновлення справедливості щодо української громади, яка є однією з найбільш дискримінованих у Росії. Українська держава зобов’язана зберегти пам’ять і розповісти світу правду про українців та інших поневолених Кремлем народів", - пояснили у Центрі стратегічних комунікацій.
В Указі президента України №17/2024"Про історично населені українцями території Російської Федерації" йдеться про те, що Росія впродовж століть систематично вчиняла і продовжує вчиняти дії, спрямовані на знищення національної ідентичності, пригноблення українців, порушення їхніх прав і свобод, у тому числі й на історично населених ними землях на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації. Тому наголошується на необхідності дотримання Росією міжнародних зобов’язань щодо забезпечення українцям, що проживають на її територіях, прав на отримання освіти українською мовою та її вільне використання, а також - громадянських, соціальних, культурних та релігійних прав, доступу до україномовних засобів масової інформації, права на мирне зібрання.
Глава держави доручив Кабміну розробити план дій для збереження національної ідентичності українців у РФ. В ньому, зокрема, має бути вказано й те, як зібрати факти та свідчення про злочини росіян проти етнічного народу, який проживає або проживав на територіях країни-агресора, ізабезпечити врахування положень цього указу під час розробки комплексної стратегії взаємодії України з українською всесвітньою спільнотою.
Символічне значення і нагадування
На перший погляд здається, що цей указ нині не на часі, адже щоб реалізовувати його, необхідна комунікація з Росією, що нині - нереально. Але тут є важливий момент: цей документ руйнує аргументацію Кремля про повернення "руських" земель у загарбницькій російсько-українській війні.
"Указ президента України має не лише символічне значення, але це ще й нагадування росіянам, що їхня аргументація стосовно окупованих територій не працює. Наприклад, можна ще згадати Зелений Клин на далекому Сході, або території Західного Сибіру, де українці живуть не одне десятиліття, адже компактно сконцентрувалися професійно. Загалом це все фактично руйнує російську аргументацію про те, що Росія в Україні повертає історично "руські землі". Адже, якщо діяти за цією логікою, Росія має віддати більшу частину своїх територій іншим народам, які історично там проживали", - зазначає голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко у матеріалі УНІАН.
Утім, згодом цей указ може мати для України дещо інші перспективи.
"Сьогодні справді Російська Федерація існує в тих кордонах, у яких вона існує. Але давайте подумаємо і про певні перспективи: де гарантія того, що завтра, післязавтра, через рік, через два це утворення, яке називається Російська Федерація, існуватиме далі? Цілком можливо, що після нашої перемоги, коли це станеться, населення цих перелічених територій у плані самовизначення - а принцип самовизначення націй і народів ніхто не відміняв - захоче приєднатися до території материнської України", - сказав екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, виступаючи під час круглого столу в Укрінформі "Соборність України: історія та виклики сьогодення".
До слова, в Указі Зеленського вказані не ще й всі російські території, які історично були заселені українцями. Місця компактного проживання наших земляків у Росії іменували клинами - узагальнення від назви земельних ділянок, які зазвичай скрізь обробляли українці.
"Найбільшим регіоном був Зелений Клин між середньою течією Амура та Тихим океаном. У 1897 році українці складали там 15% населення, а 1926 року - понад 18%. У Південно-Уссурійському окрузі імперії українська мова була найпоширенішою. У 1917–1922 роках тут розвивався український політичний рух, існувала Українська далекосхідна крайова рада, а в Далекосхідній республіці українська мова була однією з офіційних", - зазначив кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко у "Локальній історії".
Він також нагадав, що ще з XVIII століття українці переселялися до Нижнього Поволжя, де на початку XX століття стали другою після росіян (понад 10%) етнічною групою в Царицинській, Саратовській та Оренбурзькій губерніях. Ці території отримали назву Жовтого Клину. А в Південному Сибіру і Північному Казахстані з XIX століття розташовувався Сірий Клин, причому в половині районів Степового генерал-губернаторства українці навіть перевищували за кількістю росіян. А ось Кубань, теж заселена українцями, історично відома як Малиновий Клин.
Галина Гірак