Фото: Генштаб ЗСУ / Facebook
Нині в Україні теоретично є 11,1 мільйона чоловіків, які підлягають мобілізації
Доки народні депутати працюють над новим законопроєктом про мобілізацію, суспільство жваво обговорює додаткові резерви для служби в збройних силах.
На фронт - з-за ґрат
У січні цього року на сайті глави держави зареєстрована петиція про можливість мобілізації засуджених.
"Просимо пана Президента створити законопроект з мобілізації колишніх ув'язнених та мобілізації ув'язнених, які сидять у в'язниці за злочини, скоєні не проти держави (залишити категорію в'язнів не придатних до мобілізації лише засуджених за держзраду, засуджених за зазіхання на територіальну цілісність, дезертирство та відмову від проходження служби), мобілізаційний потенціал 65 тисяч ув'язнених це величезні сили, які необхідні на фронті! Не кажучи про тих хто сидів у в'язниці, хоче воювати, але не може це зробити через своє минуле", - написав ініціатор цього послання №22/216452-еп Герман Денис Максимович.
Ця петиція набрала підтримку 6272 голосів із 25 тисяч необхідних для того, щоб її розглянув президент. Збір підписів триватиме ще 64 дні.
Також міністр юстиції Денис Малюська звернув увагу на те, що нині в ЗСУ не можуть воювати дві великі категорії громадян: ув’язнені й ті, хто колись мав вирок про вчинення злочину, тому має непогашену судимість, яка може тривати роками після відбуття покарання.
"Вони на вулиці, вони гуляють, вони працюють, займаються звичним життям. Але до армії їх ніхто не забирає - з не зовсім зрозумілих мені мотивів. Цих людей щонайменше 50 тисяч. Тобто 50 тисяч осіб, яких можна зараз спокійно мобілізувати та відправити на фронт. За умови, що вони підлягають призову і не мають певних імунітетів, пов’язаних із якимись іншими ознаками", - зазначив міністр в ефірі телемарафону.
Він наголосив, що ті 50 тисяч осіб, які перебувають на волі, є безпечними й точно могли б захищати Батьківщину. А ось з тими, хто зараз відбуває покарання у в’язниці, ситуація складніша. Серед них значно менше тих, хто готовий захищати вітчизну.
"Щодо аналізу, наскільки вони безпечні чи небезпечні, ризиків, які з цим пов’язані, - це точно не займе багато часу. Тому що у нас уже зараз кожен із них проходить тестування на визначення ризикованості того, що вони вчинять повторний злочин",- розповів Малюська.
За його словами, Мін’юст готовий поділитися отриманими результатами з ТЦК і ЗСУ, а також поділити таких осіб за категоріями вчинених ними злочинів. Адже важко уявити, яку небезпеку в лавах ЗСУ можуть становити ті, хто був засуджений за порушення правил дорожнього руху, коли наслідки були неумисними, або тих, хто вчинив корупційне правопорушення.
"Вони з автомата вбивати своїх побратимів точно не будуть", - підсумував міністр.
До слова, в оновленому проєкті закону № 10449 щодо мобілізації Кабмін пропонує парламенту дозволити засудженим мобілізуватися лише за бажанням.
Вироки не звільнять ухилянтів від служби
Нині в Україні розслідують близько 9400 проваджень щодо ухилення від мобілізації. До суду скеровано 2600 справ.
"Дещо повільно такі справи розглядаються в судах, ми розуміємо, що на суддів велике навантаження, але вже є й вироки. В 2022 році винесено 250 вироків, в 2023 - близько 300. Все ж таки, щоб люди відчували, що відворотності покарання немає за цим злочином, судам треба ще попрацювати", - пояснив перший заступник голови Нацполіції - керівник Головного слідчого управління Максим Цуцкірідзе в інтерв’ю "Цензор.НЕТ".
Найбільше кримінальних проваджень стосовно ухилення від мобілізації розслідують у прикордонних областях - Одеській, Закарпатській, Львівській, Чернівецькій.
"Якщо аналізувати ті вироки, які вже є, то в переважній більшості чоловіки, які ухиляються від мобілізації, отримують умовні терміни покарання. Суди враховують моральний стан, якісь етичні речі, наявність родичів, які знаходяться на утриманні цих людей, дітей, їхні аргументи щодо непридатності до служби, хоча медична комісія надає довідку, що він придатний", - сказав Цуцкірідзе.
Він додав, що ті, хто отримали умовні терміни покарання, і надалі підлягають мобілізації. Адже умовний термін - це більше про те, що коли людина вчинить подібне повторно, то тоді вже отримає реальний строк. Під час винесення рішення про умовне покарання суд керується тим, що це в майбутньому потенційний військовий ЗСУ. І виносить вирок таким чином, щоб все ж таки в нього була можливість служити.
Або працюєш, або воюєш
Ще одне з найбільш дискусійних питань - можливість бронювання військовозобов’язаних працівників за умови внесення відповідних коштів до бюджету.
"Є підрахунки, є якась математична модель, що дає змогу зрозуміти, яку кількість грошей може принести цей інструмент до держави. Чому немає законопроєкту - тому що ми не впевнені, що це має йти через законопроєкт, можливо, на рівні Кабміну це можна зробити, на рівні рішення уряду, це раз. Два - ми теж не хочемо цією моделлю зірвати мобілізацію. Тобто ми ведемо діалог з Міністерством оборони, Генштабом", - зазначив народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха в інтерв’ю Укрінформу.
Він пояснив, що суть полягає в тому, щоб будь-яке підприємство або фізична особа-підприємець могла подати на бронювання співробітника, заплативши за нього щомісячно фіксовану суму у вигляді мінімальної зарплати військовослужбовця.
"На сьогодні це близько 20 тисяч гривень. Це добровільний додатковий військовий збір. Це право обрати, кого саме ти можеш бронювати", - уточнив депутат.
Він додав, що такий підхід справедливий, адже він не має прив’язки до зарплати. Будь-який робітник, незалежно від суми, яку він отримує, має право претендувати на цю бронь. Нині військові забирають тих людей, яких вони просто можуть знайти за списком. І дуже часто це призводить до того, що підприємства просто зупиняються і припиняють роботу або довго стагнують, шукаючи якусь заміну.
"Модель збільшення військового внеску, військового збору добровільно за конкретного працівника дає змогу фактично не зважати на зовнішній фактор. Хто буде президентом США, який настрій буде в Орбана - ми завдяки власному українському бізнесу почнемо акумулювати додаткові фінансові ресурси для того, щоб забезпечувати військо. Тому це відповідь на те, чи має місце бронь на військовий збір. Це перша історія. Друга - ти не платиш незрозуміло куди. Тому що це військовий збір, ці гроші йдуть винятково на військовий збір, мають цільове призначення. Третя історія - все одно Збройні сили забезпечуються винятково з українських податків. У нас з усіх наших партнерських грошей жодна копійка на військо не йде", - сказав Наталуха.
Він додає, що коли стає бізнес - зупиняється, на жаль, виплата. А без неї військові залишаються без зарплати. Тому потрібно знайти якусь точку рівноваги, яка продовжить мобілізаційні процеси.
"За нашими підрахунками, якщо лишається середня цифра в 20 тисяч за стратегічного працівника, це може принести від 203 млрд гривень в бюджет до 520 млрд. Це плюс/мінус 700 тис. - 1,5 млн людей", - поінформував парламентар.
Нині в Україні теоретично є 11,1 мільйона чоловіків, які підлягають мобілізації. Саме стільки чоловіків від 25 до 60 років мають реєстраційний номер платника податків - ІПН. Понад мільйон осіб, 11% від усієї кількості, служать у різних структурах Сил оборони. Майже 3 мільйони чоловіків залишились на окупованих із 2014 року територіях, близько мільйона - перебуває за кордоном і ще щонайменше 1,5 мільйона мають різні групи інвалідності.
У підсумку реально мобілізувати можна лише 2,8 мільйона офіційно працевлаштованих людей і майже 0,6 мільйона активних ФОПів. Є ще чоловіки, які перебувають в Україні, однак державі про них взагалі нічогоне відомо, крім ІПН: вони ніде не працюють, не платять податки, не служать у війську. Вони просто є. І їх ціла армія - майже 950 тисяч, навіть забагато для того, щоб провести найближчим часом мобілізацію. Щоправда, їх непросто знайти, проте шанс на це є. Тим більше, що мобілізувати їх - було б справедливо. Адже під час війни, як сказав президент Зеленський, ти або працюєш, або воюєш.
Галина Гірак