Фото: mil.ru
Кількість подібних злочинів більша, ніж вдалося виявити
Росіяни бідкаються через те, що від рук "ветеранів СВО", які повертаються з фронту, страждає все більше їхніх співгромадян: одних вбивають, інших калічать.
"Бойові"подвиги в цивільному житті
За два останніх роки кількість росіян, постраждалих від рук учасників війни, які повернулися з України і продовжують свої "бойові подвиги" в цивільному житті, перевищила дві сотні. Причому 107 з них загинули, решта отримали тяжкі каліцтва, повідомляє "Верстка". Найчастіше під смертельною загрозою перебувають родичі та знайомі "ветеранів". Жертвами їхніх злочинів стали жителі 64 регіонів РФ та невизнаної Південної Осетії.
"Найпоширенішим злочином у цій вибірці стало навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, небезпечного для життя. Учасники війни, що повернулися, скоїли як мінімум 87 подібних злочинів, в результаті яких 18 людей загинули і ще 70 серйозно постраждали. Ще 25 тих, хто вижив, отримали тяжкі травми внаслідок замахів на вбивство, перевищення самооборони, через необережність і внаслідок порушення правил дорожнього руху", - зазначають дослідники.
Вони пояснюють, що, очевидно, кількість подібних злочинів більша, ніж вдалося їм виявити. Адже суди публікують не всі ухвали з розглянутих справ, а у своїх рішеннях вони можуть не вказувати про "помилування" або участь обвинуваченого у "СВО". Про "бойове" минуле вбивць нечасто повідомляють також держоргани та ЗМІ, і злочини потрапляють до стандартних кримінальних зведень, тому вони залишаються непоміченими.
Чисто російські убивства
Припускають, що причиною подібних "раптових" конфліктів можуть бути завдані учасникам війни особисті образи, образи їхнім родичам або необачно сказані неприємні слова про "спецоперацію", російських солдатів та ПВК "Вагнер". Проте більшість таких злочинів мають побутовий мотив. У понад половині випадків в опублікованих постановах судів фігурували алкоголь і наркотики: в 19 кейсах у "помилуваних" і в 15 - у "військових".
Типовою для таких злочинів є ситуація, коли під час спільного розпивання алкоголю учасники війни нападають на своїх приятелів, сусідів чи випадкових людей. Наприклад, помилуваний ув'язнений Олексій Борисов гостював та випивав у свого знайомого та його співмешканки в Іванівській області. Несподівано між ними виникла сварка, під час якої Борисов спочатку дерев'яною жердиною побив чоловіка, а коли його спробувала захистити співмешканка, - її він убив, а тіло викинув у річку. За це "вагнерівця" засудили до 16 років суворого режиму.
А екс-контрактник Микита Авдюшкін з Астраханської областіпід час спільного розпивання алкоголю вбив свого односельця. Він жорстоко побив свою жертву і задушив, а тіло закопав у ямі. За це найгуманніший до злочинців російський суд засудив Авдюшкіна до 8 років колонії суворого режиму.
Вагнерівець Василь Васюков у Ростовській області "під час сварки, що сталася на тлі галюцинацій", кілька разів ударив ножем свою 77-річну бабусю, яка виховала його замість матері. Раніше, як розповіла суду сестра душегуба, він "забрав її додому з будинку для людей похилого віку, був у неї улюбленим онуком". Васюкова засудили до 7 років суворого режиму.
У Підмосков’ї на дитячому майданчику після суперечки через "СВО" та глузування з військових "помилуваний" Андрій Рикашев убив свого знайомого. Чоловік отримав поранення в сонну артерію, і, поки він помирав, вагнерівець сходив по сигарети і повернувся на місце злочину. Чекаючи на поліцію, він спілкувався з дитиною, яка також перебувала в цей момент на дитячому майданчику. За це вбивство він одержав 10 років колонії особливого режиму.
Помилуваний зекМихайло Жаріков, який повернувся після воєнних подвигів в Україні, біля кафе в Білгородській області ударив чоловіка ножем у серце, а екс-в'язень "фронтовик" Сергій Углинський у Кемеровській області вбив знайомого за "грубі слова" про ПВК "Вагнер". За це чоловіки отримали по 8 років колонії суворого режиму.
Причиною п'яних сварок "героїв війни" стають також ревнощі або старі образи. У Тульській області найманець "Вагнера" Ілля Массалітін кілька разів ударив ножем, а потім розтрощив сокирою голову чоловікові, приревнувавши його до колишньої співмешканки. А в Удмуртії доброволець "Ахмат" Сергій Батуєв задушив кабелем старого знайомого, який нібито колись брав у нього в борг і не повертав. За свої злочини учасники "СВО" отримали 11 та 10 років суворого режиму відповідно.
Злочини і кара
При тому, що російські "герої", які повертаються з війни, безжальні до оточуючих, їхні "подвиги", здійснені в Україні, суди вважають пом’якшувальною обставиною. Зокрема, зі 134 опублікованих вироків лише у третини учасників війни судді не врахували участь у СВО як особливу заслугу. Також у 42 випадках суди враховували як пом'якшувальне покарання "протиправну поведінку потерпілих"(16 для помилуваних та 26 для решти військових). При цьому суди для цієї категорії обвинувачених при ухваленні рішень ігнорують алкоголь як обтяжуючу обставину. І для помилуваних, і для військовослужбовців його врахували лише у третині випадків.
Зокрема, із 53 вироків помилуваним екс-ув'язненим алкогольне чи наркотичне сп'яніння суд урахував лише у 10 випадках, а ще у 28-ми проігнорував. Також у 81 ухвалі військовим і добровольцям алкоголь як обтяжуючу обставину врахували лише у 9 випадках.
Тим часом росіяни планують особливим чином вшанувати свої подвиги в Україні. Можна порадити їм не забути згадати і про "подвиги" їхніх "фронтовиків" після повернення додому.
"Загарбники продовжують насаджувати культ війни та смерті на тимчасово окупованих територіях. Ворог планує побудувати "музєй сво", тобто глорифікувати загарбницьку війну Путіна проти українців та і взагалі людської моралі. Наразі росіяни шукають проектантів, а місцеві гауляйтери обирають місце для розташування майбутнього незавершеного будівництва", - повідомляє Центр національного спротиву.
Схоже, що цей музей окупанти мають намір створити в Криму. Але у Центрі нацспротиву зауважують, щоруїни недобудованого приміщення скоріш за все стануть музеєм окупації після звільнення півострова, а всі причетні до будівництва та "наукові співробітники", тобто пропагандисти, будуть притягнуті до відповідальності.
Галина Гірак