Фото: Telegram / Андрющенко Time
Всі злочини проти української культурної спадщини мають бути зафіксовані
З 2014 року через російських окупантів втрачено майже 2 млн предметів музейного фонду України. Чи є можливість повернути вкрадені загарбниками твори мистецтва?
Наслідують нацистів
Шлях повернення викрадених воєнними злочинцями творів мистецтва драматичний і тернистий. У 2020 році в Національний музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків презентували картину французького художника П'єра Луї Гудро "Закохані чи Блудний син із повією". Її викрали з запасників музею та вивезли нацисти ще за часів окупації Києва 1943 року. Як розповідали в музеї, після війни картина з'явилася на антикварному ринку, а в 1953 році вона опинилася у приватній колекції в США. Через 60 років "Закоханих" виставили на торги. Але на вимогу власників музею Ханенків продаж картини зупинили. Згодом, 2019-го, уряд США заявив про готовність повернути картину в Україну.
Напевно, всі воєнні злочинці чимось схожі. У липні 2022 року Маріупольська міська рада повідомила у соцмережах, що російські окупанти"звільнили" музеї від експонатів.
"Краєзнавчий та Художній музеї залишилися без своїх колекцій, які є культурним спадком міста та регіону. А самі установи знищили. Російські варвари вкрали оригінали картин Куїнджі та Айвазовського, унікальні ікони та історичні експонати. Так само понад 75 років тому діяли нацисти. Грабували музеї та вивозили до себе. Рашисти впевнено повторюють їх шлях, але вже під іншим прапором та гаслом. Вони повернули у наш дім "ніколи знову". На воєнних злочинців чекає кара. Ми все повернемо до українського Маріуполя", - йшлося в повідомленні.
У Міністерстві культури на інформаційної політики наголошують, що всі злочини проти української культурної спадщини мають бути зафіксовані.
"Алгоритми для цього були і до війни, але вони були досить тривалими. Сьогодні фіксація відбувається швидше, Уряд спростив процедури. Водночас нам важливо синхронізувати наші стандарти з міжнародними, щоб об’єктивно та аргументовано претендувати на прийняття судових рішень про повернення державою-агресором викрадених артефактів або про відшкодування збитків. Для цього МКІП залучає фахівців з ЮНЕСКО та ICCROM», - заявив тимчасовий виконувач обов'язки міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв під час міжнародної наукової конференції "Культурні цінності та суспільні практики в період російсько-української війни".
У свою чергу Генпрокуратура констатує, що лише з початку повномасштабного вторгнення ворог пошкодив або зруйнував понад 1060 об'єктів культурної спадщини, 40 українських музеїв розграбовано, а десятки тисяч культурних цінностей викрадено.
"З 2014 року Росія цілеспрямовано намагається стерти українську ідентичність: грабує та руйнує культурну спадщину, викрадає та русифікує наших дітей, катує та вбиває кожного, хто ідентифікує себе як українець. Розслідування цих злочинів та притягнення винних до відповідальності - серед пріоритетів роботи Офісу Генпрокурора. Наразі здійснюється понад 78 розслідувань щодо воєнних злочинів проти культурної спадщини. Триває тісна співпраця з міжнародними механізмами правосуддя та країнами-партнерами, зокрема з метою розшуку та повернення об’єктів культурної спадщини",- зазначив під час виступу на слуханнях Комітету з питань культури, науки, освіти та ЗМІ Парламентської асамблеї Ради Європи генпрокурор Андрій Костін.
"Укриття" для експонатів
Мистецтвознавці підрахували, що, починаючи з 2014 року до 2022-го було втрачено близько 1 млн 100 тис. предметів музейного фонду, і тепер, з початку повномасштабного вторгнення, наші музеї пограбовано ще майже на 700 тис. предметів. Загалом - до 2 млн предметів становлять втрати музеїв України. А це - п’ята частина від усього 10-мільйонного фонду. Тому Україна разом з міжнародними партнерами мають зробити безпрецедентний юридичний хід, щоб повернути артефакти, які Росія викрала та навіть частину з них узаконила - вони з’являються у офіційних каталогах окупантів.
"Ця тема складна. Усе, що Росія виставляє в своїх музейних фондах, все, що вона в нас вкрала, закріплюється у них на законодавчому рівні - вноситься до музейного фонду Російської Федерації. За формальними, але, по суті, злочинними ознаками, - це їхня державна власність. Як ми будуватимемо доказову базу, щоб довести, що то були наші цінності, як ми будемо це підтверджувати, які акти ми маємо ухвалити у себе, щоби разом з міжнародними правовими актами це стало реальною доказовою базою в судах, - наразі неясно. Ми стикнулися з дуже складним процесом, оскільки потрапили в безпрецедентну ситуацію. Таке ще жодна країна не проходила. Будемо придумувати якийсь унікальний юридичний хід разом із міжнародними партнерами",- зазначила директор Департаменту культурної спадщини МКІП Мар'яна Томин в інтерв’ю Укрінформу.
Взагалі-то зараз неможливо точно обрахувати музейні втрати на окупованих територіях. Але фахівці припускають, що частина колекцій українських музеїв, які перебувають під російською окупацією, втрачена назавжди.
Разом з тим, у МКІП вважають, що, враховуючи попередній досвід, у кожному музеї мають бути чіткі та дієві інструкції щодо пакування культурних цінностей та їх евакуації, а для збереження цінностей мають бути створені спеціально обладнані будівлі - депозитарії.
"Питання депозитаріїв для збереження музейних предметів, які евакуйовані зі східних областей та центральних регіонів, так само на часі, як і побудова укриттів для людей. Саме тому ми плануємо запустити урядову програму, спрямовану на їхнє створення. Наразі ще не визначилися, скільки буде пілотних проєктів, може, два, а може, й більше. Гадаю, що незабаром ми зайдемо на будівництво потужних підземних презентаційних центрів, які будуть зберігати українські колекції, реставрувати предмети, музеєфікувати їх та відновлювати",- сказала Мар’яна Томин.
Нещодавно під час зустрічі у МКІП з представниками італійської організації "Renovua" щодо інвестицій у сферу культури також йшлося про те, що українські музеї відчувають великий дефіцит фонду сховищ, місць для збереження артефактів. Тож для України важливо побудувати великі потужні депозитарії з умовами збереження на випадок прямого бомбардування. Вони мають бути глибоко під землею. Водночас такі сховища можна побудувати в уже наявних музеях і заповідниках. Для цього залучатимуть міжнародних партнерів.
Галина Гірак