Від бойових дій країни-агресора на українській території багато дітей зазнали страждань. Нині статус дитини, постраждалої від воєнних дій і збройних конфліктів, мають вже майже 80 тисяч неповнолітніх українців.
Постраждали 7,5 млн дітей
Кожен вибух морально травмує. Особливо дітей. Які наслідки можуть мати ці травми, тяжко навіть уявити.
"Донедавна термін "діти війни" асоціювався з людьми, які народилися до закінчення Другої світової війни. До початку російської збройної агресії українці зустрічали його лише на сторінках книжок з історії чи у пенсійному посвідченні літніх людей можна побачити відмітку "дитина війни". Але насправді всі 7,5 мільйона дітей так чи інакше можна назвати постраждалими", - зазначила міністр соцполітики Оксани Жолнович під час виступу на конференції International Sustainability Forum.
Відповідно до нашого законодавства, діти війни - це особи, які є громадянами України та яким на момент закінчення Другої світової війни, до 2 вересня 1945 року, не виповнилося 18 років, згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В законодавчій базі немає прописаних підстав для того, щоб нині присвоювати неповнолітнім статус "дитина війни". Цей статус забезпечує постанова Кабміну № 268 "Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів".
У цій постанові йдеться про дітей, які постраждали внаслідок воєнних конфліктів, військових дій або антитерористичних операцій. Це можуть бути діти, котрі отримали травми, поранення, фізичне, сексуальне, психологічне насильство, або були викрадені, незаконно вивезені за межі своєї країни, залучені до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань, незаконно утримувалися або зазнали інших негативних наслідків через воєнні дії. Також діти, які після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року втратили дім чи своїх рідних, теж можуть претендувати на цей спеціальний статус.
Попри те, що цей статус нині передбачає дуже мало пільг або допомоги, батьки та опікуни все одно оформляють його своїм дітям та підопічним - про всяк випадок.
Право на статус
Щоб неповнолітній отримав статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних конфліктів, військових дій або антитерористичних операцій, батькам, опікунам чи іншим родичам слід звернутися в органи піклування за місцем реєстрації чи фактичного проживання, і надати повний пакет документів, вказавши на обставини, які негативно вплинули на стан здоров’я та розвиток дитини.
"Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування", - таке пояснення є на порталі Дія.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини.
Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву, необхідний пакет документів та згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".
Проте дитина, якій вже виповнилося 14 років, має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати необхідний перелік документів.
Рішення про надання або відмову в наданні статусу ухвалюється органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу - за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини всіх необхідних документів.
У разі відмови в наданні статусу оскаржити рішення органу опіки та піклування можна в суді. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Не лише безкоштовні обіди
Юристи нагадують, що статус дітей, постраждалих від війни, з 2017 року отримували лише юні мешканці Донецької та Луганської областей. Після повномасштабного вторгнення його надають постраждалим жителям усіх регіонів України, яким не виповнилося 18 років.
Зараз цей статус мають вже майже 80 тис. дітей, 99 % з них пережили психологічне насильство.
"Нині спрощено документи, які можуть подаватись для отримання статусу. Раніше це мало бути тільки свідоцтво про народження дитини, а тепер - будь-який документ. І не обов’язково має бути у дитини документ, що засвідчує статус ВПО",- пояснила заступник керівника аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина в коментарі Суспільному.
Зараз цей статус не містить встановлених пільг, крім безкоштовного харчування в дошкільних закладах та школах за рахунок місцевих бюджетів, а також - за потреби, оздоровлення за рахунок держави. При цьому громади мають право дати таким дітям додаткові пільги, але не всі місцеві бюджети витягують навіть оплату безкоштовного харчування.
Тим часом у Верховній Раді зареєстрований і вже розглянутий в першому читанні законопроєкт 9042-1, який передбачає цим дітям додаткові пільги. Зокрема, компенсацію проїзду на оздоровлення, підтримку в навчанні, компенсацію витрат на послуги психолога та медичну реабілітацію. А також - компенсацію за шкоду, завдану здоров’ю та життю дитини, яка має бути виплачена за рахунок коштів країни-агресора. Сьогодні це поки що примарний капітал, але є надія, що прийде час, коли окупанти сплатить усі рахунки.
Галина Гірак