Фото: Getty Images
Жінка з прапором сирійської опозиції у Дамаску
Звільнення Сирії повстанцями продовжується. Як після вигнання звідти РФ зміниться енергетичний ринок? Й що це означатиме для стагнуючої російської економіки - за прогнозами експертів та зізнаннями самих росіян?
Що РФ насправді захищала у Сирії
Сирія є одним з головних вузлів протиріч світу, стверджують фахівці – недарма ж на її території ще донедавна були розміщені американські та російські військові бази(правда, вони та там є і зараз, але доля принаймні російських баз невідома), а також турецькі та ізраїльські війська.
За словами політтехнолога Михайла Шейтельмана, сусідство російських та американських військових баз існувало ще всього лише в одній країні, Киргизстані – коли американці воювали з Афганістаном.
"Та лише у Сирії американці бомбили вагнерівців, а ще окремо існували турки, котрі намагалися воювати за курді, аби більше території долучити до потенційного Курдистану. Й Ізраїль, вибачте – це ж сирійські Голанські висоти. Сверхдревня історичність є у цього конфлікту, Дамаск - це найстаріша столиця світу, люди б’ються тисячоліттями за цю територію", - зауважив він в інтерв’ю Володимиру Золкіну.
Але що ж такого особливого у Сирії саме зараз, чому вона є перехрестям інтересів світових і регіональних лідерів? І що збула там Росія? Відповідь на можна шукати у зізнаннях самих путінських посіпак, ще живих і вже мертвих.
"Ми ж розуміємо, чому у Сирії війна! Якщо ми там не будемо подавляти опозицію Башару Асаду, завтра вся арабська нафта та газ прийдуть до Європи, й у нас нічого купляти не будуть", - проговорився колись у телеефірі скандальний екслідер ЛДПР Володимир Жириновський.
При цьому його візаві у тому давньому вже ефірі зауважив:
"Якщо би Росія не увійшла туди і не підтримала режим Асада, вже сьогодні стояло би дже гостро питання виживання російського бюджету".
Тобто, всі ці звичні завивання про "дружбу народів" і про те, що "Росія своїх не кидає", - звичайна пропагандистська туфта. Як завжди, у Росії нічого особистого, лише бізнес. І захищає вона на окупованих територіях не права пригноблених російськомовних, нещасних алавітів, гнаних африканців тощо. Головне, що завжди цікавить Кремль - це можливість загарбати побільше ресурсів і коштів для того, аби потім корупційна російська система всотала їх левову частку на свою користь.
Що змінюється тепер?
Тобто, якщо зараз вийняти цей російський "корок" з сирійського пляшкового горла, у світі відбудеться справжня енергетична революція.
За словами Шейтельмана, політична гра навколо Сирії нині лише починається після того, як звідки "недовикинули" росіян та повністю викинули іранців.
"Ось зараз курди розберуться, скільки території вони будуть контролювати, але це швидко, ніхто не дасть довго воювати - маю на увазі Туреччину та Америку. Бо зараз Туреччина з США керують там ситуацією "на землі", а Ізраїль допомагає, коли треба, у південних регіонах", - уточнив він.
Експерт додав, що Ізраїль вперше з 1953 року ввів свої війська на частину територій, котрі він сам визнає сирійськими, на відміну від Голанських висот через те, що укріпрайони там були покинуті сирійською армією. Й готови віддати ці території одразу після того, коли їх буде кому контролювати.
На його думку, далі у Сирії "рулитимуть" пістряві повстанські сили. Але, можливо, "призначатимуть конкретних людей турки й вибудовуватимуть державну систему їм американці"
"Я зараз розповідаю схему, як би це могло бути в ідеальному світі. Тому що американці їм скажуть: "Ви як хочете: ось, дивиться, є варіанти. Ви можете як Ємен, це реально так, або як Сомалі. Скажімо, ось Ємен, там ось є ці хусити, там є центральний уряд, там все розколото. Там ніхто не лізе у ваші справи, американці не лізуть у ваші справи, тільки бомбардувати іноді будемо, коли ви занадто будете зариватися. Або ви хочете, як Саудівська Аравія, як Катар, як Оман і так далі. Тобто, ось вам сусіди ваші, прямо ось тут ось ближній Схід. Або як Йорданія", - припустив він.
При цьому Шейтельман зауважив: якщо подивитися на карту Ближнього Сходу, там є Йорданія, Сирія, Ізраїль і Саудівська Аравія. І якщо до ланцюга мирних країн включити Сирію та Ізраїль - "несподівано вся ця штука стає частиною Європи". А головним постачальником енергоресурсів до Євросоюзу замість росіян робляться, наприклад, саудити чи катарці.
"В якомусь сенсі? Тому що Саудівська Аравія в цей момент починає свою нафту та свій газ через Ізраїль Сирію та Йорданію спокійно доставляти у середземноморські порти. В цих портах стоять вже танкери і все, попливли далі", - змалював він потенційне майбутнє цього регіону.
Тож після падіння Асада можливе відновлення і розвиток нафтових маршрутів, що покращить постачання нафти до європейських країн. Це, в свою чергу, може вплинути на зниження вартості нафти та підвищення її доступності на ринку.
При цьому, додав політтехнолог, Туреччина просто мріє про магістральний газопровід та нафтопровід із Саудівської Аравії через Сирію, а також про створення великого турецького енергетичного хабу.
"Це те, чим займається Ердоган, це прямо проект життя для нього - зробити з Туреччини газовий хаб. Власне, чому він там із Росією, з Ізраїлем, із Кіпром з усіма цим займається, з Кіпром зміг домовитися. Ось це новий Ближній Схід", - сказав він.
При цьому Шейтельман нагадав, що термін "новий Ближній Схід" колись вигадав Шимон Перес, котрий потім став президентом Ізраїлю. Й ось це саме він, якщо все це вийде, причому відновлений Ліван легко впишеться у цю нову благополучну конструкцію (бо Іран буде позбавлений можливості утримувати Хезболлу), зауважив політолог.
"Тобто, це просто може бути "прекрасний Ближній Схід майбутнього", - резюмував він.
Вплив падіння режиму Асада на ЄС буде значним, пише ua-energy. Поліпшення транзитних маршрутів для газу та нафти може сприяти зниженню енергетичних витрат для європейських споживачів та підвищенню стабільності постачання енергоресурсів. Крім того, це відкриє нові можливості для інвестицій у відновлення інфраструктури та розвиток співпраці між країнами регіону.
Ірина Носальська