Поля Мюнхену-2025 дійсно стали місцем, де творилася історія. Експерти констатують, що Трампу таки вдалося "електрошоком" своєї нової політики розбурхати бабусю-Європу з її летаргії. Та чи було це метою США?
Тиск Штатів
Відсутність держсекретаря Сполучених Штатів Марко Рубіо на полях Мюнхенської конференції з безпеки стала несподіванкою. Літак ВМС США, що транспортував Рубіо та голову Комітету із закордонних справ Сенату Джима Ріша, вимушено повернувся до Вашингтону, повідомила 14 лютого агенція Associated Press.
За даними співрозмовника агентства, проблема виникла приблизно через 90 хвилин після злету літака з об’єднаної бази Ендрюс поблизу Вашингтона. Посадку нібито спричинило лобове скло літака C-32, переобладнаного Boeing 757 - втім, що саме із ним сталося, не уточнили.
Таким чином зірвалась вірогідна зустріч президента України Володимира Зеленського, держсекретаря США та когось із "високих" російських представників (котрих, до речі, на Мюнхенську конференцію навіть не акредитували).
Тож віддуватися "за все" довелося віцепрезиденту США Джей Ді Венсу, промова якого неймовірно обурила єврепейців - адже він звинуватив європейських лідерів у придушенні свободи слова та у відмові допускати праворадикальні партії до влади.
Втім Рубіо, хоч і не в Мюнхені, таки довелося захищати свого віцепрезидента. В интервью CBS News він зауважив, що промова Венса була "досить історичною" - незалежно від того, "згодні ви з ним чи ні".
"Він просто висловив у своїй промові свій погляд на це, який, відверто кажучи, поділяють багато людей. І я вважаю, що він сказав у цій промові багато речей, які потрібно було сказати. І чесно кажучи, я не знаю, чому хтось може засмучуватися через це. Люди, знаєте, не обов'язково погоджуватися з чиїмись словами", - сказав він.
Виправдання ці, чесно кажучи, виглядають доволі блідо, а спроба США "лізти зі своїм уставом до чужого монастиря" - взагалі якось негарно.
До того ж, звичайно, справа зовсім не у європейській свободі слова. Насправді йдеться про те, що Штати більше не хочуть виконувати роль "охоронця" ЄС - із різних власних причин. А від України вимагають контролю над нашими природними ресурсами (у якості плати за минулі та майбутні поставки зброї). Від бабусі-Європи, у свою чергу - безпекових гарантій для України. Таке собі намагання таскати каштани з полум’я чужими руками.
Період великої турбулентності
Але, як відомо, Україна відмовилася "підмахнути" угоду про рідкоземельні метали, привезену напередодні Мюнхену до Києва міністром фінансів США Скотом Бессентом. У свою чергу, президент Франції Емманюель Макрон збирає 17 лютого в Єлисейському палаці термінову зустріч міністрів закордонних справ провідних європейських держав.
"Президент Республіки завтра збере головні європейські країни для обговорення європейської безпеки", - анонсував її напередодні голова МЗС Франції Жан-Ноель Барро.
Світова дипломатія нині дійсно увійшла в період великої турбулентності,визнав голова МЗС України Андрій Сибіга
"Тому чесно скажу, ми їхали у цей візит, пристебнувши "дипломатичні паски безпеки". Перший день (Мюнхенської конференції - ред.) дійсно був важким. Але ми витримали удар і другий день йшов уже за іншою динамікою", - зауважив він у підсумку в своєму Facebook.
За його словами, ключовим відкриттям Мюнхена-2025 стала нова сила Європи. Це був момент істини для європейців: беручи участь у деяких переговорах, можна було "помітити, що таких виразів облич у деяких європейських партнерів не було з 2022 року".
"На них була суміш обурення, шоку, але й готовності до дій", - розповів міністр.
Справедливості заради він зауважив, що і роль США теж залишається вкрай важливою, бо "без Штатів не буде ані гарантів безпеки, ані стабільності".
Історія повторюється двічі
Водночас в інтерв'ю NBC News 16 лютого Зеленський серед безпекових гарантій, що їх потребує Україна від союзників, назвав велику кількість ракет, значну чисельність армії, інвестиції, вступ до ЄС і домовленості про захист від партнерів - на зразок тих, котрі має нині Ізраїль. Що ж, справедливо - хоч ці речі й взаємопов’язані - що українців більше цікавить збереження нашої держави і її безпека, аніж будь-які проблеми чи "хотілки" інших країн.
Втім, все у світі взаємопов’язане. Відомий американський історик Тімоті Снайдер у роботі "Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі" пише, що"симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною".
При цьому, за його словами, ми нині є справжніми в'язнями чуток, дезінформації та емоцій.
Втім історія може дати нам ретроперспективудля порівняння:адже Гітлер свого часу теж заперечував легітимність чехословацької держави.
"Ми знаємо, що було далі: Великобританія і Франція разом з Німеччиною та Італією вирішили в Мюнхені 30 вересня, що Чехословаччина повинна поступитися Німеччині критично важливими прикордонними територіями... Чехословацькі лідери, незважаючи на те, що з ними не радилися, вирішили прийняти розділ своєї країни", - вказує автор.
Звичайно, ми не можемо уявити в деталях, що могло би статися, піди історія іншим шляхом, продовжує Снайдер.
"Однак, якби Чехословаччина чинила опір, ми можемо бути цілком упевнені, що Другої світової війни не було б, принаймні, такої, яку пережила Європа, починаючи з вересня 1939 року", - підкреслює він.
Такої ж думки притримується й політтехнолог Михайло Шейтельман, оцінюючи вірність тактики й стратегії Європи, а також дії української влади щодо ситуації з мирними перемовинами під егідою США, котрі "насуваються" на Україну.
Американці, за його припущенням, вже з росіянами наші надра поділили. Але є одне "але".
"Адже Трамп, пропонуючи цей договір, сказав, що Україна у майбутньому "може стати російською", то хай у нас (у США - ред.) принаймні залишаться метали, ми ж гроші давали... Тому на рахунок того, на дурня це чи ні - так, на дурня (розраховано - ред.)", - зауважив він у свіжому інтерв’ю Володимиру Золкіну.
Та політтехнолог зауважив, що за "білим шумом" новин складно розгледіти важливе: як Путін три роки тому не вірив, що ситуацію може змінити воля українського народу, так нині й Трамп не враховує сформованість української нації, а також - плутає вихованість європейців із нездатністю опиратися російські агресії.
"Це - сюрприз для Трампа", - вважає він.
Між тим прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер має намір створити "міст" між США та Європою, тобто налагодити двосторонні відносини на тлі поглиблення трансатлантичної напруженості з питань України та торгівлі, - про це у неділю, 16 лютого, повідомляє Financial Times. Окрім того Стармер заявив, що готовий ввести британські війська в Україну для забезпечення виконання будь-яких мирних угод, пише The Telegraph.
Ірина Носальська