В Україні - понад 30 тис. будинків застарілого фонду, причому частину їх визнано аварійними. Вирішення долі такої нерухомості - питання нагальне. Тому у Верховній Раді розглядають законопроєкт, який вирішить майбутнє хрущовок.
Реконструкцію проводитимуть мікрорайонами
Нині триває робота над законом у парламенті - втілюватимуть його на практиці будуть уже після війни.
Стали відомі деякі статистичні дані. Усього налічується 30380 багатоквартирних житлових будинків, віднесених до застарілого житлового фонду. Хоч умовно ми називаємо старі будинки хрущовками, та збудовані вони в різні часи:
- до 1919 року - 7646 (58 визнані аварійними);
- у період з 1920 до 1953 року - 9693 (45 визнані аварійними);
- у період з 1954-1969 роки - 7192 (40 визнані аварійними);
- у період з 1970-1989 роки - 5364 (24 визнані аварійними);
- у період з 1990-2010 роки - 785.
"Продовження експлуатації таких будинків несе в собі не тільки некомфортне існування мешканців таких об’єктів, а й пряму загрозу для їх життєвого середовища",- сказано у пояснювальній записці до законопроєкту.
Попри поширені побоювання, новий законопроєкт про комплексну реконструкцію застарілих будинків зовсім не означає тотальне знесення п’ятиповерхівок радянської забудови.
Детально роз'яснила все голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк в ефірі "Новини.LIVE".
Ініціативи законодавців спрямовані насамперед на модернізацію та впорядкування наявного житла. Наразі парламент не розглядає сценаріїв, які б передбачали масову ліквідацію старих будівель.
Депутат підкреслила, що будь-які кроки у цьому напрямку потребують виваженого юридичного підходу, який ще перебуває у стадії формування.
"Ніхто нічого зносити не збирається. Ми дійсно активно працюємо над новою житловою політикою, і базовий законопроєкт щодо неї вже ухвалено", - зазначила вона, коментуючи інформацію щодо можливого знесення усіх хрущовок, яка з'явилася у медіа.
Шуляк додала, що питання реновації застарілого житлового фонду, зокрема хрущовок, хоч і пов'язане з житловою політикою напряму, однак потребує окремо виписаного законодавчого підґрунтя.
Ключовим документом у цій сфері є законопроєкт, що регламентує комплексну реконструкцію цілих мікрорайонів. Цей документ пройшов перше читання в парламенті ще у вересні 2022 року. Після цього до нього було внесено численні правки. Нині ж проєкт потребує глибокої переробки та адаптації до сучасних реалій.
Які будинки будуть зносити
Загалом законопроєкт не ставить за мету ліквідацію всіх старих будинків. Демонтаж розглядається як крайній захід, до якого вдаватимуться лише за умови, якщо будівля перебуває в аварійному стані й не підлягає відновленню.
А реконструкція може бути різноплановою: від технічного переоснащення окремих багатоповерхівок до повної модернізації соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури всього кварталу.
"У кожному окремому випадку спосіб реконструкції має розроблятися з урахуванням результатів технічного обстеження будівель і споруд, енергетичного аудиту та техніко-економічних розрахунків. Тобто не йдеться про універсальне рішення для всіх будинків без винятку",- зазначила Шуляк.
Попри наявні напрацювання, остаточного рішення Верховна Рада ще не прийняла. Депутати обіцяють, що оновлена редакція законопроєкту обов’язково пройде через етап публічних консультацій. Повномасштабне вторгнення внесло суттєві корективи у житлову стратегію держави, тому старі підходи вже стали неактуальними.
Шуляк резюмувала, що через надзвичайну складність питання та його соціальну значущість, будь-які кроки у сфері реновації неможливі без відкритого діалогу з усіма зацікавленими сторонами, у тому числі й із громадськістю.
Досвід Європи
Виклики стосовно застарілого житлового фонду є і в Європі. І міжнародний досвід показує, що там працює саме така логіка - комбінована і прагматична.
У Німеччині за програмою Stadtumbau Ost демонтованояк надлишковий і застарілий фонд понад 300 тис. квартир. Ті будинки, що залишилися, пройшли глибоку модернізацію за підтримки держави і муніципалітетів. Рішення приймалися не точково, а на рівні районів.Велика увага приділяється підвищенню енергоефективності. На підтримку програм будівництва доступного житла та модернізацію старого фонду на 2022-2028 роки виділено понад 21 млрд євро.
У Чехії діють державні програми модернізації панельного житла. Відбувається масова теплоізоляція фасадів, оновлення інженерії. Держава компенсує до 30-40% вартості робіт, залежно від програми.
В Естонії державний фонд KredEx - фінансова установа, яка надає пільгові кредити, гарантії та гранти для ОСББ на реновацію будинків. Після комплексної модернізації економія тепла в будинках становить до 40-50%.
Національна програма ANRU у Франції передбачає реновацію великих житлових масивів разом з інфраструктурою. Частину будинків демонтують, частину модернізують. А ключовий принцип - зміна середовища і соціальне змішування, а не лише косметичні ремонти.
У Польщі системна термомодернізації відбувається через фонди ЄС і національні інструменти. У частині проєктів використовується надбудова додаткових поверхів як джерело фінансування оновлення будинків.
У Латвії задіяна програми за підтримки ЄС і держави. До 50-60% вартості комплексної термомодернізації покривається грантовими інструментами.
Враховуючи, як відбувається оновлення застарілого житла у країнах ЄС, висновок міжнародного досвіду вирішення проблеми очевидний: немає універсального рішення для всіх будинків, є кілька сценаріїв, які мають працювати паралельно:
- модернізація - коли конструктив дозволяє і це економічно доцільно;
- реновація кварталів - коли важлива логіка інфраструктури і простору;
- демонтаж і нове будівництво - коли ресурс вичерпано.
"І головне - без рішень співвласників, без зрозумілої моделі фінансування і гарантій переселення жоден сценарій не працює. Питання в тому, чи зможемо ми дати громадам і співвласникам реальні інструменти, щоб оновлювати цей фонд там, де це доцільно, і заміщати його новим там, де ресурс вичерпано", - підсумувала Шуляк.
Галина Гірак