Американський філософ Френсіс Фукуяма каже, що повалення режиму Мубарака - лише початок розбудови демократії.
Американський філософ і публіцист, автор книги "Кінець історії і остання людина" Френсіс Фукуяма попередив про небезпеку розчарувань після революції у Єгипті.
В інтерв'ю Бі-Бі-Сі пан Фукуяма навів для прикладу так звані "кольорові" революції - Помаранчеву в Україні чи революцію троянд у Грузії. Він відзначив також спільне між кольоровими революціями і спробами США розбудувати демократію в Афганістані та Іраку.
"Існує дуже ейфорична мить у момент переходу влади, коли повалено диктатора, а люди усвідомлюють, що можуть вільно висловлюватися, збиратися і висувати вимоги. Але кожна з тих кольорових революцій призвела до глибоких розчарувань, тому що після них демократичні сили не зуміли впоратися із розбудовою справді демократичного врядування", - зазначив Френсіс Фукуяма.
Він додав, що саме у цьому полягає справжній виклик для єгипетського суспільства: "Бо позбутися Мубарака - до певної міри, просто. Але тепер постає своєрідний вакуум, у якому найкраще організованими силами в Єгипті постають армія і Мусульманське братство. Тут важко спрогнозувати, як розвиватиметься ситуація в умовах відкритого політичного змагання".
Філософ і публіцист, якого зараховано до переліку провідних інтелектуалів сучасності, Фукуяма вважає історичними події на Близькому Сході і каже, що Єгипет і весь арабський світ охопила хвиля демократії, як це було у Європі наприкінці 1980-х.
"Наприкінці 80х - початку 90х велика хвиля демократії охопила практично кожен регіон світу: Східна Європа, Латинська Америка, Азія. Єдина частина світу, яка тоді не долучилася до того свята демократії, - арабський Близький Схід. Дехто тоді запитував, що не так з арабським світом. Події минулого місяця показали, що з арабським світом усе гаразд - люди там мають такі самі прагнення, хочуть, щоб уряди поважали їхню людську гідність. Як на мене, повороту назад уже немає. Питання тільки в тому, чому це не сталося раніше".
Френсіс Фукуяма звернув увагу на роль соціальних медіа в організації масових протестів у Єгипті. Він також відзначив ще один спільний момент між арабськими революціями і Помаранчевою революцією в Україні чи революцією троянд у Грузії - роль середнього класу.
"На чолі акцій з вимогами змін стоять не бідні, не знедолені, не маргіналізовані чи релігійні люди, а освічена молодь, яка знається на технологічних новинках, послуговується Фейсбуком і Твіттером. Коли таке населення не має політичного представництва, коли державна економіка для них закрита і контролюється владоможцями, то рано чи пізно настане вибух гніву. Той туніський продавець овочів, який вчинив самоспалення, став своєрідною іскрою, яка запалила цілий регіон".