Британський експерт-ядерник Джон Лардж в інтерв'ю Бі-Бі-Сі каже, що людство не затямило уроків Чорнобиля.
Британський експерт з ядерних питань Джон Лардж, який багато разів бував на Чорнобильській АЕС, пояснив недобір коштів на будівництво другого, безпечного укриття над четвертим реактором ЧАЕС наслідками глобальної економічної кризи і масштабного стихійного лиха в Японії минулого місяця.
У вівторок учасники міжнародної конференції донорів пообіцяли надати 550 млн євро на другий об'єкт Укриття, що на 25% менше, ніж сума, яку ставило собі за мету українське керівництво.
Про те, що потрібно зробити на ЧАЕС для остаточного усунення загрози, які роботи є першочерговими, в інтерв'ю Бі-Бі-Сі розповів британський експерт Джон Лардж.
Бі-Бі-Сі: Чи по 25 роках після катастрофи можна говорити, що людство завчило уроки Чорнобиля?
Джон Лардж: Ні, і я вважаю великою трагедією те, що ми не завчили уроків Чорнобильської катастрофи. Ми і досі, наприклад, розраховуємо небезпечні для людини дози опромінення і радіації, базуючись на даних опромінення від атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, а не після Чорнобиля. І також до останнього часу було поширене переконання, що причиною трагедії були застарілі радянські технології, а на Заході подібне було би неможливим. Події у Японії на станції Фукусіма мають нарешті змінити подібний менталітет.
Бі-Бі-Сі: Чи не здається вам, що науковці насправді не говорять всього, що знають, побоюючись, що якщо б людство знало всю правду про ризики, пов'язані з атомною енергетикою, і наслідки опромінення для здоров'я людей, то воно рішучо виступило би проти ядерної енергетики?
Джон Лардж: Проблема тут полягає у ставленні людей до всього, що пов'язане з атомом. Коли люди думають про радіацію, їм здається, що краще вже смерть, аніж опромінення. І тоді уряди, науковці та оператори АЕС намагаються компенсувати ці побоювання і розвіяти ці міфи, наполягаючи, що це зовсім не страшно і особливих ризиків немає. Але побоювання підігріваються фактами. 1979 року була аварія на американській АЕС "Трі Майл Айленд", після якої кілька років не було замовлень на нові реактори, а коли суспільство трохи оговталось і знову повірило в атомну енергетику, стався Чорнобиль. І знову на багато років людство втратило довіру. Але після понад двох десятиліть без аварій знову запанувала думка, що ядерна енергетика безпечніша за інші галузі. Аж до подій в Японії цього року. Це дуже складне питання.
Бі-Бі-Сі: Ви неодноразово бували в Чорнобилі, на власні очі бачили те, що в народі називають "саркофаг", чи об'єкт "Укриття", споруджений нашвидкоруч 1986 року після аварії. За всі ці роки об'єкт "Укриття" руйнувався потроху, застарівав і морально, і фізично. Зараз багато говорять про потребу нового об'єкту "Укриття", збирають на його будівництво гроші, але не можуть зібрати потрібної суми. Чи на вашу думку, людство і тут не розуміє небезпеки, потенційних ризиків, якщо старе укриття просто зруйнується. Чи просто шкода витрачати гроші, оскільки це було так давно - і вже не такі свіжі рани Чорнобиля в пам'яті людства?
Джон Лардж: Гадаю, тут є ціла низка чинників, і ви назвали більшість із них. Але коли європейці приїхали до Чорнобиля з купою грошей від Євробанку реконструкції і розвитку, саркофаг та інші споруди АЕС стали певними символами змін, символами новітньої історії - Захід простягає руку допомоги крізь залізну завісу. Сам майбутній саркофаг став предметом певного змагання амбітних архітекторів та інженерів. А потім у вас почалася економічна депресія, а згодом і на Заході, кошти тепер збирати важче, плюс пам'ять про жахи Чорнобиля потроху згасає. Але я скажу, може, парадоксальну річ - мені здається, що треба якомога менше західних радників, які приїздять і розповідають вам, українцям, що і як треба робити. Допомога економічна, управлінська, напевно, потрібна, але я знаю з власного досвіду, що в Україні є багато висококласних фахівців, які зможуть зробити все не гірше, ніж західні експерти.
Бі-Бі-Сі: Але чи не здається вам, що певний скепитцизм західних донорів і партнерів, які прагнуть допомогти Україні, є до певної міри виправданим? Тут така логіка: якщо дизайн, конструкція реакторів радянського взірця була настільки недосконалою, що призвела до катастрофи, чи можемо ми зараз довіряти місцевим інженерам, архітекторам, які знову можуть щось зробити не так? Тому, якщо ми вже за це платимо гроші, вважають на Заході, то, як у нас кажуть, ми і музику замовлятимемо?
Джон Лардж: Якщо повернутись у той час - середину 80-х - це був початок колапсу Радянського Союзу. Тож Чорнобильська трагедія, як і інші аварії та лиха тих часів була радше свідченням засадничого, інституційного провалу цілої системи. Тут не можна говорити лише про технічну недосконалість самих реакторів. То була неспроможність держави підтримувати і розвивати свої технології. Зараз, давши можливість українським фахівцям реалізувати більшу частину проектів, ми допоможемо їм крокувати в ногу із сучасними технологіями і бути готовими краще реагувати на можливі майбутні нестандартні ситуації, беручи до уваги, що в Україні ядерна енергетика розвивається і далі.
Бі-Бі-Сі: На останок, пане Лардж, чи вважаєте ви, що новий саркофаг, нове Укриття, новий confinement - називайте його як завгодно - буде таки споруджено до 2015 року, і це насправді критична дата?
Джон Лардж: 2015 рік? Я дуже сумніваюся, що новий саркофаг буде завершено до того часу. Звичайно, більшість фахівців вважають, що треба будувати безпечніше укриття, чи якось укріплювати старе. Але не треба забувати, що у Чорнобилі є ще чимало небезпечних об'єктів, наприклад, басейн для охолодження реакторів, його береги, дамби. Та й загалом 30-кілометрова зона відчуження, яка потребує уваги. Питань і досі більше, ніж відповідей і рішень.