Фото: Укрінформ
Україно-російський кордон
МЗС України зажадало пояснень, чому українського журналіста Миколу Хрієнка не пустили в Росію.
Міністерство закордонних справ України передало посольству Росії у Києві ноту протесту, у якій просить пояснити, чому українського журналіста Миколу Хрієнка не впустили в Росію і депортували.
"МЗС уважно поставилося до цього випадку. З цього приводу до міністерства був запрошений високопосадовий представник посольства Російської Федерації в Україні, якому була вручена нота", - сказав речник українського МЗС Олег Волошин, нагадавши водночас, що свобода пересування громадян України та Росії через російсько-український кордон є невід’ємною та важливою складовою двосторонніх відносин.
Посольство Росії в Україні підтвердило факт отримання ноти від українського МЗС, а тепер, за словами радника-посланника посольства РФ в Україні Всеволода Лоскутова, очікують на відповідь із Москви.
"Думаю, що відповідь надійде оперативно", - сказав Лоскутов.
За що?
Заслужений журналіст України Микола Хрієнко, за інформацією газети "День", виїхав до Москви 24 квітня задля підготовки матеріалу з жалобного мітингу біля чорнобильського меморіалу на Мітінському цвинтарі. Однак під час перетину кордону на станції Суземка Брянської області російські прикордонники завернули українського журналіста назад. За версією "Дня", співробітники російської прикордонної сулжби пояснили свої дії тим, що Хрієнко потрапив до переліку тих, кому заборонено в’їзд до Росії.
"На мою вимогу дати пояснення таким діям російські прикордонники відповіли, що мені заборонено в’їзд на територію Російської Федерації, мої паспортні дані внесені до списку нев’їзних. Цей список – це цілий "талмуд" товщиною у три пальці. Після проведення протокольного допиту, під час якого прикордонники з’ясовували мету поїздки, деталі моїх попередніх візитів до Росії, мене депортували в Україну поїздом №89 "Москва-Жмеринка". О 1.20 25 квітня я повернувся до Києва", - подає слова журналіста газета "День".
Микола Хрієнко - український журналіст і мандрівник. За його плечима - понад 20 пішохідних та лижних походів російськими теренами. Під час тих подорожей він досліджував життя українців, що мешкають в Росії. Результатом мандрів, які почалися з колишнього табору для політв'язнів на Колимі, де свого часу відбував покарання український поет Василь Стус, стала книжка "Українці за Уралом".
Не перший випадок
Так звані "чорні списки", в яких у різний час опинялися відомі політики, не раз були предметом двосторонніх дискусій і обіцянок відмовитися від тієї практики. Однак, час від часу ті домовленості порушуються.
Минулого літа не пустили не територію Росії і видворили до України колишнього радянського дисидента, українського правозахисника Василя Овсієнка. Його зняли з поїзда у Брянську. Російські правоохоронці повідомивили Овсієнку, що він для їхньої країни небажаний гість.
Тоді Овсієнко їхав у село Кучино Пермської області до Музею історії політичних репресій і тоталітаризму, який міститься у приміщенні колонії особливо суворого режиму.
Сам Овсієнко перебував у цьому таборі у 1981-1987 роках як в’язень сумління. Там загинув Василь Стус, а також відбували своє покарання Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Іван Кандиба, Іван Сокульський, Іван Гель та інші українські правозахисники.
"Я хотів відвідати кладовище, де був похований Василь Стус і Юрій Литвин. Там стоїть тепер такий великий хрест, я взяв з собою рушника, щоб його пов'язати на тому хресті і хотів свічку там поставити і прапорець, як я завжди робив. Походити по тих камерах, де ми сиділи, ну і головне – взяти участь у дискусіях з питань правозахисту. Але не вдалося", - сказав тоді Василь Овсієнко.