Міжнародна правозахисна організація Amnesty International проводить в Україні марафон з написання листів на захист людей з різних країн, чиї права були порушені.
Цього року серед п’яти героїв марафону, який відбувається в 25 містах по всій країні, вперше з'явився українець. Харків’янин Яків Строган, який досі перебуває за ґратами в справі через бійку з сусідом та пережив кілька катувань.
У серпні 2010 року міліціонери затримали його після побутової бійки з сусідом, відвезли до лісу, і, за його словами, катували струмом. Потім, твердить Строган, в його дружини вимагали 10 тисяч доларів за його звільнення.
Коли його відпустили, Строган подав скаргу на міліціонерів, після чого його вдруге арештували і звинуватили в замаху на вбивство.
Amnesty International твердить, що звинувачення проти Якова Строгана сфабрикували, щоб покарати його за скаргу, і що нині його судять несправедливо.
Листи на підтримку Якова Строгана волонтери адресують генпрокурору України Віктору Пшонці. Вони просять його забезпечити повне розслідування заяв підсудного про катування, надати йому медичну допомогу та дозволити зустрічі з родиною.
Дружина Строгана Ганна сподівається, що кампанія з написання листів на підтримку її чоловіка "піде нам на користь".
"До цього ми трималися на плаву за допомогою правозахисної групи. Коли помагає преса, листи таких організацій – зрозуміло, так легше боротися з цією структурою", - сказала Ганна Строган в інтерв’ю bbc.ua.
За словами жінки, зараз її чоловік очікує в СІЗО на результати третьої судової медичної експертизи, яка затримується через невідомі причини. Через відсутність результатів уже другий місяць відкладають і суд над Яковом Строганом.
Натиснути на владу листом
Українські волонтери також пишуть звернення з вимогою провести справедливе розслідування вбивства російської правозахисниці Наталії Естемірової, яка займалася порушеннями прав людини у Чечні.
Директор українського представництва Amnesty International Тетяна Мазур розповіла bbc.ua, що такі листи, які може написати кожен охочий, мають скоріше не юридичну, а моральну силу.
"Коли ми пишемо такі звернення, ми створюємо тиск на уряди країн. Ми демонструємо, що, по-перше, нам відомо про порушення прав людини, а по-друге, ми вимагаємо справедливості і дотримання прав людини", - сказала Мазур.
За її словами, минулого року в трьох із семи випадків, щодо яких українці писали листи, вдалося досягти успіхів.
"Це діє, тому що листів іде надзвичайно велика кількість. Деколи це навіть паралізує органи влади. Коли вони фізично завалені мішками з листами, це стимулює їх вживати ефективних заходів", - каже Мазур.
Про ефективність такого "ненасильницького спротиву владі" говорить і кандидат соціологічних наук, викладач НаУКМА Тамара Марценюк, яка співпрацює з Amnesty International. За її словами, коли в Україні ще не було притулків для жінок, які стали жертвами насильства, українське Міністерство у справах сім'ї, молоді і спорту отримувало гори листів з усього світу з вимогою відкрити такі притулки.
"Коли мішками приходять листи, органи влади не можуть не реагувати і не думати, як вирішити цю проблему", - каже соціолог.
"Ці листи мають силу", - додає вона.
Рукописна солідарність
Усі листи пишуться від руки.
"Так, це займане трошки часу, але ми при цьому пишемо вдумливо", - пояснює Тамара Марценюк. В середньому, написання одного листа займає не більше 10 хвилин.
Листи бувають двох типів: офіційні петиції до урядів та більш особисті послання солідарності до самих засуджених.
В організації кажуть, що перевіряють, чи такі листи доходять до своїх адресатів.
"Якщо нема гарантії, що особа їх отримає, ми намагаємося писати листи родині жертви порушень прав людини", - каже директор Amnesty International.
"Коли людина сидить у в’язниці і вважає себе всіма забутою, у неї з'являються суїцидальні думки, і коли до неї раптом починають приходити сотні цих листів, це дуже підіймає дух", - пояснює волонтерка Дарина Ольшанська, студентка політології НаУКМА.
Цього року кількість міст, де проводиться кампанія, зросла вдвічі – до 25.
Однак, окрім студентів, за словами Марценюк, серед волонтерів близько половини становлять люди старшого віку.
Серед них, наприклад, жителька Дніпропетровської області Ганна Дмитрієва, яка живе в багатоповерховому будинку і у вільний час просить написати листи підтримки своїх сусідів.
За оцінками Марценюк, українці більше схильні захищати права громадян близьких до України держав – Білорусі, Румунії, Росії, Сербії і менше цікавляться, наприклад, Африкою та ісламськими країнами. Серед авторів листів переважають жінки.
Минулого року українці написали 5 тисяч листів, тоді як у Польщі, де народилася ідея такої кампанії, за рік пишуть близько 150 тисяч послань.
Однак навіть відносно невелика кількість відправлених українцями листів уже зробила добру справу.
Серед тих, кому вдалося допомогти минулого року – мексиканський священик Алехандро Солалінде Герра, якого вподобали українські студенти і школярі.
Падре Герра страждав від ксенофобських нападів місцевих жителів, які погрожували, що спалять його притулок для трудових мігрантів, якщо він не закриє його. Після численних звернень з усього світу держава нарешті виділила йому двох охоронців.