У французькому містечку Сессон-Севіньє більше немає жодної мадемуазель. Справа у тому, що тепер вживання слова "мадемуазель" тут заборонене.
Такий крок з боку муніципальної влади пов’язаний із діяльністю феміністичного руху, який виступає за те, щоб остаточно відправити це слово на звалище історії. То чи й справді можна говорити про близький кінець ери мадемуазель? Влада містечка Сессон-Севіньє заборонила вживання цього слова у всіх офіційних документах, аргументуючи це тим, що, так само як і чоловіки, жінки мають право на те, щоб до них зверталися, не згадуючи при цьому їхнього сімейного статусу.
Відтепер, і до дівчат-підлітків, і до сивих бабусь, і до бізнес-вумен, кому за тридцять, слід звертатись "мадам", так само як до всіх чоловіків починають звертатись "мосьє", щойно вони виходять з дитячого віку.
Боротьба з дискримінацією
Багато хто з європейських країн вже давно "позбавилися" еквівалентів слова "мадемуазель". Наприклад, Німеччина відмовилася від слова "фроляйн" ще у 1972 році, а в англомовному світі сьогодні все рідше можна почути звертання "міс".
Проте у Франції – так само як і в Іспанії , де дівчат і сьогодні називають "синьйоритами", та Італії, де все ще поширене звертання "синьйорина" – ситуація дещо інша.
"Мадам" та "мадемуазель" можуть виступати як звертання навіть без вживання ім’я: "Чи не бажає мадам оглянути церкву?" - звертався священик до флоберівської мадам Боварі.
Такі форми звертання можуть бути не лише проявом формальності та поваги, але й, навпаки, дружнього ставлення та близького знайомства.
Театральні актриси та кіно-діви лишають за собою статус "мадемуазель", незалежно від віку. Офіціанти часом можуть потішити самолюбство якої-небудь леді, назвавши її " мадемуазель ", а посадовці можуть і надалі відмовлятись називати жінку "мадам".
Проте для Мішеля Біана, мера містечка Сессон-Севіньє, головне завдання – боротьба із "дискримінацією".
Біан став мером у 2008 році, отримавши загальну підтримку завдяки боротьбі із гендерною дискримінацією.
Опинившись на посаді мера, Біан разом із чиновниками-однодумцями почав запроваджувати у містечку реформи, спрямовані на усунення всього, що може вважатися проявом гендерної нерівності.
Зміни, запроваджувати котрі взявся мер, мають як практичний, так і символічний характер. Так, наприклад, на міському стадіоні тепер є окремі перевдягальні і для жінок, а тексти муніципальних документів відтепер пишуться з урахуванням граматичних особливостей для чоловічого та жіночого роду.
Передвиборчим слоганом Мішеля Біана був "une ville pour tous" ("місто для всіх"), хоча сьогодні мер стверджує, що краще було б написати "une ville pour tous et toutes", використавши і займенник множини жіночого роду "toutes" для позначення "всіх".
"Для нас цей крок був досить логічним. Це дуже символічне рішення, свого роду, сигнал, знак, що є лише початком подальшої роботи у цьому напрямку", - зазначив Біан, коментуючи рішення міста відмовитись від вживу слова "мадемуазель".
Чи потрібні лінгвістичні реформи?
Жителі Сессон-Севіньє стали не першими французами, хто здійснив подібний крок. Ще у 2007 році від слова "мадемуазель" офіційно відмовилися мешканці сусіднього міста Ренн. Проте цього разу до національної кампанії проти вживу звертання "мадемуазель" активно підключилися феміністичні групи.
Наразі феміністки виступають за те, щоб відокремити слово "мадам" від поняття заміжньої жінки та дружини, так само, як це колись сталося зі словом "мосьє", яке зараз вживається як загальне звертання до всіх чоловіків.
Сьогодні мешканки Сессон-Севіньє можуть купити бейджі, де у переліку статусів закреслене слово "мадемуазель", а з сайтів комунальних служб та банків місцеві жінки можуть завантажити шаблон листа із проханням називати їх "мадам".
Проте є і ті, хто не розуміє, чому треба сперечатися через якісь лінгвістичні аспекти, коли значно більшими перепонами на шляху до суспільства, де чоловіки та жінки користуються рівними правами, є нерівність оплати праці, обмеження кількості "жіночих" місць у парламенті та нерівні батьківські права.
Професор прикладної лінгвістики доктор Пенелопа Гарднер-Кролос з Бірбекського коледжу при Лондонському університеті каже, що мова суспільства, зокрема вибір форми звертання, є відображенням історичного ставлення до тієї чи іншої категорії людей.
"[Мова] є дуже чутливим індикатором того, які розмежування існують у суспільстві. Отже, якщо важливо знати, чи є жінка заміжньою, тоді це буде відображатися у мові", - пояснює науковець.
У країнах, які мають більш рівноправне суспільство, немає такого принципового ставлення до форм звертання - тут все значно простіше, розповідає Гарднер-Кролос. Проте мова часом "відстає" від суспільних норм. Свого часу чимало країн відмовилися від аналогів "мадемуазель", а сьогодні це відбувається і у Франції.