Ганити Європу під час республіканських передвиборчих перегонів в США стало, здається, звичною справою.
Останні кілька місяців Мітт Ромні та Ньют Гінгріч неодноразово говорили про те, що президент Обама "хоче перетворити США на європейську країну".
Для жителів Старого Світу подібні розмови виглядають трохи дивно, проте для американців вони мають сенс.
Посилення кризи єврозони, як побоюються за океаном, може негативно позначитися на і без того не в найкращому стані американську економіку.
Ось чому слово "Європа" серед республіканських політиків нині стало майже непристойним.
У виборців знаходять відгук і звинувачення на адресу Обами у тому, що той, підвищуючи податки та збільшуючи витрати на соціальну сферу, веде країну європейським шляхом у прірву.
Економіка США демонструє перші ознаки виходу з кризи. На цьому тлі подібні заяви республіканців можуть серйозно похитнути передвиборні позиції нинішнього господаря Білого дому.
Ньют Гінгріч невпинно називає президента "європейським соціалістом", часто згадуючи при цьому відомого громадського діяча і автора книги Правила для радикалів Саула Алінського, ідеї якого, як вважають, суттево вплинули на світогляд Обами.
"Я - за Декларацію незалежності, він - за праці Саула Алінського. Я - за конституцію, він - за європейський соціалізм", - заявив Гінгріч минулого тижня у Флориді.
Ярлик "соціаліста"
Зі схожими промовами виступає і суперник Гінгріча - Мітт Ромні.
"Мені здається, що деякі політичні методи, які він [президент Обама] взяв на озброєння, дуже нагадують методи європейських соціалістів", - сказав недавно Ромні в інтерв'ю Fox News.
Ромні більш стриманий у висловах і вважає за краще говорити про "соціальну державу європейського зразка".
Його обережність цілком виправдана: президент та його прихильники висміяли попередні спроби республіканців навісити на Обаму ярлик "соціаліста".
"Я не думаю, що Обама діє як соціаліст", - заявив Ієн Маррей з вашингтонського дослідницького центру Competitive Enterprise Institute.
"Дійсно, все це більше нагадує європейські соціал-демократичні країни: уряд на чолі централізованої держави з великим соціальним бюджетом, впливові державні структури, великі підприємства, підтримувані владою, і відповідні високі ставки податків, щоб все це утримувати", - вважає Маррей.
"Деякі американці називають це "соціалізмом", проте зі справжнім соціалізмом вони ніколи і не стикалися", - запевняє експерт.
"Втім, у мене складається враження, що він все більше відходить від ідеї "міста, що сяє на пагорбі", заснованої на принципах незалежності, впевненості у власних силах та індивідуальному таланті, і все більше схиляється до платонівської моделі європейської держави", - додав Маррей.
Не по-американськи?
Нинішній президент США ніколи публічно не виявляв захоплень з приводу економічної політики Євросоюзу і не вважався "президентом-єврофілом".
Куди значно більшим єврофілом на тлі Обами виглядає сам Мітт Ромні, який деякий час жив у Франції в 1960-х і навіть вивчив там французьку, працюючи в місіонерському центрі мормонів.
Тим не менш, саме Ромні звинуватив Обаму в тому, що той "шукає натхнення в європейських столицях".
За словами противників Обами, стараннями нинішнього президента суттєво збільшилася роль держави в житті американців.
У своєму недавньому зверненні до нації Барак Обама говорив про необхідність боротьби з майновою нерівністю і закликав обкласти додатковими податками багатих.
Ініційована Обамою радикальна реформа американської охорони здоров'я, прозвана Obamacare, спрямована на те, щоб забезпечити медичним страхуванням навіть найбідніші верстви населення США.
Противники президента стверджують, що все це виглядає вкрай "не по-американськи": на відміну від Європи, в країні не існує громіздкої системи соціального забезпечення та прогресивного оподаткування.
"Насправді, в Америці звикли покладатися на власні сили. Тому, приміром, навіть бідняки часто не підтримують ідею підвищення податків для найбагатших", - вважає Френ Бурсвелл з аналітичного центру Atlantic Council.
Звісно, що в США існують і ті, хто вважає, що країна має рухатися в "європейському" напрямку, шляхом створення соціальної держави загального добробуту.
Цих людей приваблюють більш високі, ніж в США, соціальна забезпеченість, тривалість життя та соціальна мобільність жителів розвинених європейських країн.
Проте якщо до президентських виборів у листопаді ситуація в єврозоні ще більше загостриться, більшості американських виборців подібні аргументи навряд чи здадуться переконливими.